Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2010 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бошкова М.І.
при секретарі Іваненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кілія цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
про
визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину житлового будинку
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернувся до суду з позовом, в якому вказала наступне – 05.02.2009 року між нею та відповідачами по справі, був укладений договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1. Сторони уклали договір в письмовій формі, але укладений правочин нотаріальному посвідченню не підлягався, так як відповідачі не володіли правовстановлюючими документами на нерухоме майно. Відповідачі зобов’язалися в строк до 31.12.2009 року підготувати необхідні документи з метою подальшого нотаріального посвідчення укладеного правочину, але відхилилися від такого посвідчення, причину ухилення обґрунтували не об’єктивними причинами. На підставі вищенаведеного та у зв'язку з можливістю визнати дійсним такий договір лише у судовому порядку, позивачка просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку, укладений між нею та відповідачами, та визнати за позивачкою право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.
Представник позивачки за довіреністю у судовому засіданні підтвердила вказані позовні вимоги.
Відповідачі надали суду заяви, в якій вказали, що кожен з відповідачів з позовом згоден, підтримує позовні вимоги у повному обсязі та клопоче перед судом розглянути цивільну справу без його участі. Суд приймає до уваги подане кожним відповідачем клопотання та розглядає справу у їх відсутності.
Судом були встановлені наступні юридичні факти з певними їм правовими відносинами, а саме:
На підставі укладеного договору купівлі-продажу ? частини житлового будинку від 05.02.2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – іменуємі в договорі, як продавець, продали, а покупець – ОСОБА_5, купила ? частину житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1. Сторона по укладеному правочину – покупець, виконала зобов’язання по договору щодо передачі обговореної ціни нерухомого майна, що підтверджується відповідною розпискою від 05.02.2009 року. Відповідачі в строк до 30.11.2009 року зобов’язалися підготувати всі необхідні правовстановлюючі документи для належного оформлення правочину, тобто, нотаріального посвідчення. Як вказано в п. 4 вказаного договору право власності переходить після належного оформлення укладеного сторонами правочину.
Відповідно до свідоцтва на право приватної власності на житло № 316 від 28.03.2001 р. та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 24510765 від 19.11.2009 року ОСОБА_2 є власником 1/6 частини, ОСОБА_6 є власником 1/6 частини та ОСОБА_3 є власником 1/6 частини житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 та належить відповідачам на праві приватної спільної часткової власності.
Як вказано у технічному паспорті, складеного 16.11.2009 року КП «Кілійське РБТІ та РОН» житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з: літ. А – житловий будинок (складається з 2-1 коридор, 2-2 прихожа, 2-3 складова, 2-4 житлова кімната, 2-5 житлова кімната, 2-6 туалет, 2-7 ванна, 2-8 кухня, 2-9 коридор), літ. Б – сарай, літ. В – сарай, № 1-2, І - надвірні споруди.
Відповідно до ст. ст. 328, 386, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з статтею 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як передбачає ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтями 656 та 657 ЦК України передбачається, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права; до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту та характеру цих прав; договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Укладений сторонами договір нотаріальному посвідченню не підлягався, але, як вбачається ст. 657 ЦК нотаріальна форма дослідженого договору є підставою для породження валідних правових наслідків двостороннім правочином. Такий правочин є недійсним, виходячи з положень діючого зобов’язального законодавства, але згідно з ч. 2 ст. 220 чинного ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна з сторін ухилялася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Як було встановлено у судовому засіданні, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору – а саме щодо предмету, ціни, часу та моменту здійснення сторонами взаємних обов’язків, що характерно для такого типу договорів та підтверджуються дослідженими доказами по справі, беручи до уваги регламентацію ст. 64 ЦПК України. Відбулося повне виконання договору з обох сторін, але відповідач, у зв’язку неналежним оформленням правовстановлюючих документів на об’єкт нерухомого майна, ухилився від його нотаріального посвідчення, що дає підстави суду застосувати норму ч.2 ст. 220 ЦК України та, відповідно, визнати такий договір дійсним.
У судовому засіданні також було встановлено, що відповідачі, на підставі свідоцтва про право власності на житло, є власниками по 1/6 частині кожний, що складає ? частину вказаного житлового будинку – предмету укладеного договору купівлі-продажу, а внаслідок укладеного двостороннього правочину та правонаступництва, як то регламентоване чинним цивільним законодавством, право власності на ? частину житлового будинку перейшло до позивачки, що, зі свого боку, є наступною підставою у задоволенні позовних вимог.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Дослідивши надані письмові докази по справі, заслухавши пояснення сторін по справі, суд дійшов висновку, що позивач правомірно набув право власності на частину вказаного об’єкту нерухомого майна – житлового будинку з господарськими будівлями та надвірним спорудами, невизнане право підлягає захисту відповідно до положень ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, що у комплексному дослідженні підстав виникнення, правонаступництва та захисту речового права позивача, дає всі підстави суду задовольнити пред’явлений позов у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 57 - 66, 107, 209, 210, 212-215 ЦПК, ст.ст. 15, 16, 202 – 214, 220, 316, 328, 386, 392, 655 – 697 ЦК України суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1, укладений 05.02.2009 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 231,4 кв.м..
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя М.І. Бошков