Справа № 2-3855//09

                                                                                                                           №2-283/10                                                  

                                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          19    квітня 2010  року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

                                                  головуючого судді                  Шилової Л.М.

                                                   при секретарях                          Волченко І.В., Трофименко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії»,  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача директора  Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

                                                                 В С Т А Н О В И В:

     Позивач звернулась  до суду з позовом, яким просить поновити її на роботі на посаді  машиніста котельної установки дільниці № 4 Західного теплового району Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

           На обґрунтування вимог вказала, що за наказом  № 68 від 31.03.2009  року її з роботи було звільнено  з  01.04.2009 року  по п.1ст.40 КЗПП України за скороченням штату. Проте таке звільнення вона вважає  незаконним, оскільки фактичного скорочення штату  працівників на підприємстві  не було. Окрім того, в порушення вимог ст.49-1 КЗпП України відповідачем не були проведені консультації з професійними спілками щодо реорганізації, що тягне за собою скорочення штату працівників, про заходи запобігання звільнення чи зведення їх кількості до мінімуму, або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Відповідачем були порушені вимоги ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, якими передбачено, що  одночасно із попередженням про звільнення мало б бути  запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві. Відповідачем також не було прийнято до уваги наявність у неї переважного права на залишення на роботі як працівника з тривалим безперервним стажем роботи та того, що вона має на утримання безробітну доньку. Окрім того, відповідач  звільнив її у період  тимчасової непрацездатності, що мала місце через її хворобу.  

          На обґрунтування моральної шкоди позивачем було зазначено, що відповідач безпідставно відмовив їй у прийнятті її заяви про скасування  наказу про її звільнення з роботи  з огляду на те, що вона   на момент звільнення  хворіла та була  тимчасово не  працездатною,  та безпідставно відмовив їй у  оплаті  лікарняного листка. Окрім того, відповідач звільняючи її з роботи,  не запропонував їй іншої роботи, не врахував її 18-річний стаж роботи на підприємстві, а відтак посягнув на її  здоров’я, честь,  і гідність, цінність яких  проголошена ст. 3 Конституції України, та посягнув на її право на працю, встановлене  ст.43 Конституції України. Протиправне звільнення з роботи у період її тимчасової непрацездатності призвело до стану безпорадності, безвихідності та безнадійності, невпевненості та безнадійності, невпевненості у завтрашньому дні, спричинили психоемоційне перевантаження та депресію, призвели до

                                                                           - 2-

гострих душевних переживань та мали наслідком загострення хронічної серцево-судинної хвороби та  призвели до ще більших моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

            19 квітня 2010 року позивач подала доповнення до позову, згідно яких вона, залишивши  без зміни первісні  вимоги,  на їх обґрунтування додатково  зокрема   вказала на  наступне.   Відповідач, видаючи наказ від 18 грудня 2009 року, яким змінив дату її звільнення з роботи  на 22 квітня 2009 року, фактично не мав на це згоди профспілкового органу, оскільки  попередня згода  профспілкового органу на її звільнення з роботи за скороченням штату мала місце 26 березня 2009 року, тобто сплину  місячний термін такої згоди. Також просила прийняти до   уваги, що  рішення профкому щодо дачі згоди на її звільнення є невмотивованим, подання адміністрації про дачу згоди на звільнення працівників з роботи в зв’язку із скороченням штату, яке було датованим 30 січня 2009 року,  не було обґрунтованим,   було розглянуто не в   15-денний строк,  що також є порушенням  чинного законодавства, рішення профкому їй так і не було видане. Окрім того,  їй не була запропонована інша робота, при тому що і не було  вакантних  посад, що було встановлено державною інспекцією по праці у Кіровоградській області. Не була врахована наявність у неї 18 річного безперервного стажу роботи як переважне право бути залишеною на роботі.

            Представники відповідача позов не визнали,  суду пояснили, що позивач була за  наказом № 68 к  від 31.03 2009 року була  з роботи  із займаної посади – машиніста котельної установки 3 розряду дільниці №4  Західного теплового району     з  01.04.2009 року  по. п.1 ст. 40 КЗПП України за скороченням штату. Звільнення позивача з роботи є  законним  та обґрунтованим та таким, що відповідає   чинному законодавству про працю, оскільки скорочення штату було обумовлено виробничою необхідністю, про наступне вивільнення позивач було попереджена за 2 місці, одночасно із попередженням про звільнення позивачу була запропонована інша робота, від якої вона відмовилась, звільнення було узгоджено із профспілкою організацію, переважного  права на залишення на роботі позивач не мала. За наказом  № 68к   від 31.03 2009 року позивачу була  змінена дата звільнення з роботи  на 22 квітня 2009 року  з урахуванням того, що  позивач була  тимчасово непрацездатною у період  із 01 по 21 квітня  2009 року, про що  стало відомо із тих додатків до позовної заяви, які були отримані із суду. Моральна шкода позивачу завдана не була. З огляду на вказане, представники відповідача просили відмовити позивачу в задоволенні позову.    ( а.с.38-42 заперечення на позовну заяву).

              Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача директор  Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не сповістив та не  надав заяви про свою участь у справі.

        Судом встановлені наступні  факти.

     Позивачка працювала з 05.08.1991 року оператором на Комунальному підприємстві  «Кіровогрдтеплоенерго» (нині Дочірнє підприємство “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії»), а  на посаді  машиніста  котельної   установки дільниці № 4  Західного теплового району Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» з 2007 року. Вказані обставини сторонами визнані. Докази про зміну власника знаходяться в матеріалах справи ( а.с 36- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, а.с.170-172 рішення про оренду цілісного комплексу, а.с. 173-176 договір оренди).  

          За наказом № 68 к  від 31.03 2009 року  позивач із займаної посади – машиніста котельної установки 3 розряду дільниці №4  Західного теплового району Дочірнього підприємства “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії»  з роботи була звільнена  з  01.04.2009 року  по п.1

                                                                       - 3-

ст. 40 КЗПП України за скороченням штату (а.с. 24- наказ).  На виконання вимог ч.4 ст.149 КЗПП України  даний наказ відповідач позивачу до відома під розпис не довів та у   день звільнення не видав їй трудову книжку в зв’язку із відсутністю позивача на роботі в зв’язку із її хворобою.  

               Дату звільнення позивача з роботи – 01 квітня 2009 року, визначену за наказом № 68к   від 31.03 2009 року,  відповідач   змінив на 22 квітня 2009 року за наказом №401-к 18.12.2009 року, прийнявши до уваги, що позивач була  тимчасово непрацездатною у період      із 01 по 21 квітня  2009 року.   ( а.с 96- наказ).  

            Позивач була тимчасово  непрацездатною у період з  1 квітня по 21 квітня 2009 року. Вказані обставини підтверджуються  листком непрацездатності серії ААЩ №974964,   виданим амбулаторією загальної практики –сімейної медицини с. Гірниче м. Кіровограда, згідно якого  позивач  з 01 квітня по 05 квітня 2009 року перебувала на амбулаторному лікуванні, листком непрацездатності серії ААщ № 835724,   виданим  3-ю Кіровоградської міською лікарнею, згідно якого позивач із  6 по 21квітня 2009 року перебувала на стаціонарному лікуванню  (а.с. 4,5 – листки  непрацездатності).

    Звільнення позивача з роботи є законним  та таким, що відповідає чинному законодавству про працю. Висновок суду ґрунтується на наступному.

            Судом  з’ясовувалось, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці,  зокрема скорочення штату працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці.

            У судовому засіданні не знайшли підтвердження  доводи позивача,   що проведене відповідачем скорочення штату не вмотивоване та  об’єктивно не обґрунтоване.

            Зібраними доказами доведеним є те, що  у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату.

             Прийнято до уваги, що згідно наказу № 23 від 23 січня 2009 року відповідач  в зв’язку із     введенням в експлуатацію блочно-модульної котельні по вулиці Яновського, 58 та перерозподілу теплового навантаження котельні «3-й мікрорайон» Західного теплового району та ЦТП «Г.Сталінграда» Промислового теплового району  зважив на необхідне в строк до 31 березня 2009 року  вивести із експлуатації   на Західному тепловому районі  котли котельні 3- мікрорайону   ( а.с. 169- наказ).  

             На виконання вказаного наказу  фактично були  виведенні із   з експлуатації котли котельні 3-го мікрорайону ТВГ-4 реєстр. № 1497, 1496, КВГ-4 реєстр. № 371, 372, що підтверджується  відповідним актами  від 30 березня 2009 року про консервацію вказаних котлів, та довідкою від 28 грудня 2009 року, згідно якої до котельні «3-й мікрорайон»   дільниці № 4 Західного теплового району з 19 січня 2009 року подача газу припинена  (а.с. 166, 167,168, 169 -  акти, а.с.184-довідка).

     На виконання наказу № 23 від 23 січня 2009   відповідачем за    наказом  № 24 від 23 січня 2009 року   «Про зміни в штатному розписі з 23.01.2009 року та 01.04.2009 року» передбачалось скорочення штату   з 01.04.2009 року: підлягали скороченню посади постійні та тимчасові, на опалювальний сезон на котельні “3-й мікрорайон” дільниці № 4 Західного теплового району, а саме -  “8340.2 Машиніст котельної установки 3 розряду” - 8 одиниць; переведення  з 23.01.2009 року  посади  з котельні “3-й мікрорайон” на котельню “Комарова” дільниці № 4 Західного теплового району -  “8163.2 Апаратник ХВО 2 розряду — 0,5 одиниці; введення  з 23.01.2009 р. посад тимчасових  на опалювальний сезон на ЦТП “Г. Сталінграда” дільниці № 3 Промислового теплового району -  “8162.2 Оператор т/п 2 розряду — 4,5 одиниці. ( а.с 31 – наказ).

      У судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача проте, що відповідач не попередив її за  два місяці про наступне вивільнення та не запропонував інших посад.

         Зібраними доказами було встановлено, що відповідачем було дотримано  вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України,  оскільки він    на виконання   наказу № 21-к від 27.01.2009 року  за два місяці – 30 січня 2009 року  персонально попередив позивача  про наступне вивільнення з роботи з

                                                                              - 4-

01.04.2009 року  у зв'язку зі скороченням її посади. На підтвердження вказаних обставин надав  копію наказу  № 21-к від 27.01.2009 року, де в параграфі №3 щодо  ОСОБА_1 -   машиніста котельної установки 3 розряду дільниці № 4 Західного теплового району у  графі «з наказом ознайомлена»  хоч і не має підпису позивача,  проте є, виконаний рукою позивача,  запис «нуждаюсь в юридической консультации», який є безумовним свідченням того, що 30 січня 2009 року  відповідач зміст даного наказу довів  до відома  позивача. Ознайомлення із наказом про наступне вивільнення  не  позбавляло   позивача в послідуючім  отримання    нею певної юридичної консультації  для його тлумачення чи сприйняття. У судовому засіданні позивачем визнано  було той факт, що запис «нуждаюсь в юридической консультации»,  у вказаному наказі був здійснений нею особисто. Про відмову позивача ознайомитись із даним наказом відповідач склав акт від 30 січня 2009 року    (а.с. 26 наказ, а.с 27 – акт).

          На виконання ч.3 ст.49-2 КЗпП України  відповідач 30 січня 2009 року запропонував позивачу   іншу робота на тому ж  підприємстві, а саме: роботу  за посадою   маляра  та слюсаря  з ремонту устаткування. Проте,  відповідач  від запропонованих вакансій відмовилась. Вказані обставини підтверджуються пропозицією від 30 січня  2009 року та актом від 30 січня 2009 року. Вказані докази у суду сумніву не викликають, оскільки в акті від 30 січня 2009 року, складеного відповідачем по факту відмови позивача  ознайомитись із наказом №21-к від 27 січня 2009 року та від запропонованих посад,  зазначена причина відмови позивача від запропонованої роботи -  необхідність отримання нею юридичної консультації,   узгоджується із тією ж самою причиною відмови позивача поставити свій підпис 30 січня 2009 року у   наказі  №21-к від  27 січня 2009 року    ( а.с. 27- акт, а.с. 28  пропозиція). Посилання позивача на те, що вказані посади на вказаний період не були вакантними спростовуються даними  штатного розпису   станом на 30 січня 2009 року ( а с. 123, 128 – штатний розпис ). Посилання позивача на відсутність у неї відповідної кваліфікації на зайняття нею посад слюсаря та маляра є свідченням також  того, що і це також слугувало мотивом її відмови  на перевід за вказаним посадами на пропозицію відповідача від 30 січня 2009 року при попередженні її про наступне вивільнення з роботи.

        Звільнення позивача з роботи відповідає вимогам  ч.1 ст.43 КЗПП України, згідно якої  відповідач розірвання   трудового   договору    в зв’язку із скороченням штату щодо позивача  попередньо   узгодив  із профспілковою організацією. Вказані обставини підтверджуються, листом Адміністрація ДП “Кіровоградтепло” ТОВ “ЦНТІ УНГА”   № 16-281/06 від 30.01.2009 року, згідно якого  просить надати згоду на звільнення із скороченням посад  за п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 — машиніста котельної установки 3р. д.№ 4ЗТР та  витягом  із постанови протоколу засідання профспілкового комітету № 7 від 26 березня 2009 року, згідно якого надано згоду на звільнення у зв'язку із скороченням посад за п. 1 ст. 40 КЗпП України  з 01.04.2009 року машиніста котельної установки 3 р. дільниці № 4 Західного теплового району ОСОБА_1. У судовому засіданні позивач не заперечувала свою присутність на засіданні профкому при розгляді питання про дачу згоди на   її звільнення  ( а.29 –лист, а.с.30 - витяг із постанови).      

            Посилання позивача на   порушення ст. 49-4 КЗПП України, згідно якої на її думку, відповідач  без  консультації з професійними спілками провів  реорганізацію, що потягла  за собою скорочення штату працівників, про заходи запобігання звільнення чи зведення їх кількості до мінімуму, або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення не відповідає фактичним даним, оскільки відповідач звільнення позивача з роботи в зв’язку із скороченням штату  узгодив із профспілковим органам.

          Посилання позивача на наявність у неї переважного права бути залишеною на роботі при вивільненні в зв’язку із скороченням штату не відповідають фактичним обставинам щодо  звільнення інших  працівників, які займали  посади – машиніста котельної установки 3 розряду дільниці №4  Західного теплового району.

                                                                    - 5-

   Так, за штатним розписом станом на 31 березня 2009 року  значилось 8 посад машиністів котельної установки 3 розряду дільниці №4  Західного теплового району. Вказані посади були  зайняті працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  в тому числі позивачем ОСОБА_1, із яких  ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_1 були звільненні з роботи по п.1 ст.40 КЗЗП України, а  інших працівників за їх згодою та  у відповідності до  наказу № 18-к від 23.01.2009 року чотирьох сезонних машиністів за їх згодою переведено на посади операторів теплового пункту 2 розряду дільниці № 3 Промислового району до закінчення опалювального сезону, а саме: ОСОБА_6, переведено з 25.01.2008 року, ОСОБА_7 з 23.01.2009 року, ОСОБА_8 з 26.01.2009 року, ОСОБА_5 з 24.01.2009 року. При проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника, а відтак суд не вправі давати аналіз та оцінку дій відповідача щодо працевлаштування ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_5 у порівнянні із позивачкою щодо наявних у них трудового стажу, рівня кваліфікації, продуктивність праці, наявності утриманців.  

           Реальне скорочення штату підтверджується даними  штатного розпису, діючого станом на 31 січня 2009 року, згідно якого станом на 31 січня  2009 року значилось 8 одиниць посади  машиніста котельної установи, які були зайняті працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_9,  в тому числі позивачем ОСОБА_1  та штатним розписом, діючого станом з   01 квітня 2009 року, згідно якого всі посади машиніста котельної установи із 01 квітня 2009 року уже виключені.   (а.с. 129,  151 штатний розпис).  Вказані обставини підтверджуються також і даними  звітності про заплановане вивільнення працівників з роботи, які були надіслані відповідачем до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості ( а.с 34-35, 45-46).

           На виконання вимог ст.42-1 КЗПП України, відповідач в зв’язку із необхідністю набрання на котельню «№-мікрорайон) західного теплового району на роботу працівників на посаду сторожа надіслав позивачу рекомендованого листа від 30.09.2009 року  з пропозицією роботи за вказаною посадою та  проханням з’явитись на підприємство для вирішення вказаного питання. Проте вказаний лист  повернуся відповідачеві без вручення, з відміткою пошти на конверті «Повертається за закінченням терміну зберігання». З огляду на вказане безпідставними є посилання позивача  на те, що її безпідставно не було працевлаштовано після звільнення, оскільки вини у неотриманні позивачем вказаного листа не встановлено.    

                01 квітня 2009 року відповідач виплати позивачу належні в зв’язку із звільненням   розрахункові суми – борг по заробітній платі  за березень 2009 року в сумі 1434 грн. 39 коп. та вихідна допомога за квітень 2009 року в сумі  1860 грн.77 коп. шляхом перерахунку на картковий рахунок згідно платіжного доручення № 2258 від 01.04.2009 року. Вказані обставини підтверджуються  довідкою № 13-1715/03 від 03.06.2009 року. Факт отамання грошей позивачем визнано. (а.с. 33 довідка ).

          По листкам непрацездатності серії ААщ № 835724,   та  №401-к   та за 22 грудня 2009 року   відповідач позивачу  18 грудня 2009 року здійснив  перерахунок  належних до виплати 962 грн.  20 коп. на картковий рахунок згідно платіжного доручення № 5857 від  18.12.2009 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою №13-3390/03 від 21 грудня 2009 року  Факт отримання грошей позивачем визнано. (а.с 100 довідка).

   Вказані факти відповідають  правовідносинам сторін, що регулюються законодавством про працю і не дають підстав для  поновлення позивача на роботі,  а відтак і для виплати  середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, які позивач пов’язує із незаконним, на її думку, звільненням.   Зібраними доказами доведеним є те, що звільнення позивача з роботи, яке мало місце з  01 квітня 2009 року за № 68 к  від 31.03 2009 року  було

                                                                            - 6-

здійснене позивачем у період тимчасової непрацездатності, що є грубим порушенням  ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Проте, відповідач в послідуючім після закінчення у позивача тимчасової непрацездатності на наказом №401-к 18.12.2009 року   змінив   позивачу лише дату звільнення на 22 квітня 2009 року, не міняючи при цьому  підстави звільнення з роботи. Зібраними  доказами доведеним є те, що відповідачем було повністю  дотримано вимог законодавства про працю щодо звільнення позивача з роботи, що регламентують порядок та процедуру звільнення з  підстав, передбачених ч.1 ст.40 КЗПП України. З огляду на вказане, оспорення звільнення з роботи, що мало місце 22 квітня 2009 року за наказом №401 18.12.2009 року, затримка виплати по лікарняним  листам, не вручення позивачу трудової книжки      по суті є новими підставам та предметом позову. На виконання ст.10 та ст.11 ЦПК України суд позивачу роз’ясняв порядок розгляду справи в межах заявлених вимог та про наслідки вчинення чи не вчинення процесаульних дій щодо реалізації прав позивача на збільшення чи  зменшення розміру позовних вимог, зміни предмету та підстав позову, проте вказане позивач залишили поза увагою.

   При вирішенні справи суд керується ст.  40 п.1 ,  ст.49 - 1, ст. 233, ст.235,  ст. 237 -1 КЗПП України, ст.10, ст. 11, ст.88,  ст.213 -ст.215  ЦПК України.

                                                                      В И Р І Ш И В:    

       ОСОБА_1 в задоволенні позову  до Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії»  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.  

     Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  може бути подано протягом десяти днів  з дня проголошення рішення суду.  Апеляційна скарга може бути подана протягом  двадцяти днів з дня  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

  Заява апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  та апеляційна  скарга подаються  апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

       З повним рішенням сторони могли ознайомитись  з 21 квітня 2010 року

    Суддя

                                                                                                                      Справа № 2-3855//09

                                                                                                                           №2-283/10                                                  

                                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                                 вступна та резолютивна частина

          19    квітня 2010  року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

                                                  головуючого судді                  Шилової Л.М.

                                                   при секретарях                         Волченко І.В., Трофименко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії»,  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача директора  Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

     Керуючись  ст.  40 п.1, ст. 233, ст.235,  ст. 237 -1 КЗПП України,  ст.213 -ст.215  ЦПК України.

                                                                      В И Р І Ш И В:

     ОСОБА_1 в задоволенні позову  до Дочірнього підприємства  “Кіровоградтепло» товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії»  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.  

     Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  може бути подано протягом десяти днів  з дня проголошення рішення суду.  Апеляційна скарга може бути подана протягом  двадцяти днів з дня  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

  Заява апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  та апеляційна  скарга подаються  апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

З повним рішенням сторони можуть  ознайомитись  з 21 квітня 2010 року.

    Суддя