ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                      Справа № 643/12099/20

06.08.2020 року суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2020 року до Московського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 14.07.2020 серії ВАБ № 311111, 18.06.2020 року ОСОБА_1 за місцем проживання влаштував сварку зі своєю матір`ю, в ході якої висловлювався нецензурними словами, чим скоїв насильство в сім`ї.

Дослідивши передані на розгляд суду вищевказані матеріали про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, між іншим, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід`ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.

З огляду на це, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення положеннями статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення покладено обов`язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.

Вимогами частини 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У переданому на розгляд суду протоколі від 14.07.2020 серії ВАБ № 311111 щодо ОСОБА_1 зазначено, що останній вчинив правопорушення, передбачене статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.

Положеннями статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено:

Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Тобто, стаття 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення складається з двох частин, кожна з яких встановлює різні санкції за вчинене правопорушення.

Проте, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 14.07.2020 серії ВАБ № 311111 щодо ОСОБА_1 , у ньому не зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, лише вказано ст. 173-2 КУпАП без зазначення частини вказаної статті, що не відповідає вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про потерпілу.

Суд зазначає, що в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення.

Тому без усунення зазначених вище недоліків протоколу про адміністративне правопорушення розгляд справи по суті є неможливим.

Відповідно до приписів частини 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Більш того, згідно з частиною 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Між тим, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладені обставини, матеріали про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягають поверненню до Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області для належного оформлення.

При цьому, судом враховано, що Верховним Судом України визнано правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005).

Керуючись ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути до Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області - для належного оформлення та усунення недоліків.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                Н.В. Новіченко