ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.06 р. Справа № 31/96а
Нарадча кімната,
вул.. Артема, 157
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Ушенко Л.В. при секретарі судового засідання Москалик В.В.
розглянувши позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Мініметалургійний завод „Істіл
(Україна)" м. Донецьк
До Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.
Донецьк
про визнання противоправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06р.
В присутності представників сторін:
від позивача: Мельник Н.В. - довіреність № 2 від 03.01.06
Барбашова Л.С. - довіреність № 21 від 18.05.06
від відповідача: Заікін О.Г. - довіреність № 12552/10/10 від 10.05.06
ТельновО.М. - довіреність № 12551/10/10 від 10.05.06
Яковенко О.В. - довіреність № 12550/10/10 від 10.05.06
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)" м. Донецьк звернувся із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Донецьк про визнання противоправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у липні 2005р. на суму 2 890 064 грн.
12.04.2006р. було порушено адміністративне провадження у даній справі відповідно до п. 6 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, згідно якого до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідно місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України.
Заявою від 28.04.06р. №32/3 (вх.№0241/5920 від 03.05.06р.) позивач доповнив свої вимоги і просить додатково визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000710812/2/3617/10/15-16-23/1 від 14.02.06р., яке прийняте за результатами закінчення адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000710812/0.
В обґрунтування вимог позивач посилається на не відповідність податкових повідомлень-рішень №0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06р. та № 0000710812/2/3617/10/15-16-23/1 від 14.02.06р. приписам п.п.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 та 7.7.2п.п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що спричинило неправомірне зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень.
Позивач вважає, що розмір відшкодування ПДВ Законом України „Про податок на додану вартість” обмежений розміром податку, сплаченого у попередньому податковому періоді в складі вартості товарів (робіт, послуг) незалежно від того, чи отримані ці товари (надані послуги) в даному періоді. При цьому наявність чи відсутність кредиторської заборгованості на початок попереднього звітного (податкового) періоду не може бути підставою для зменшення частини від’ємного значення ПДВ, включеного до відшкодування в наступному звітному періоді.
Відповідач проти позову заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (вх. № 02-41/6370 від 06.05.06р. та вх. № 02-41/19828 від 30.05.06р.) та додаткові пояснення до нього (вх. № 02-41/19742 від 30.05.06р.), в яких зазначив, що в податковій декларації з ПДВ за липень 2005р. відображена сума відшкодування ПДВ, яка не відповідає сумі фактично сплаченого в червні місяці податкового кредиту червня 2005р., оскільки до даної суми, на думку СДПІ, безпідставно включені суми ПДВ, сплачені в червні 2003р. за товари, отримані за попередні періоди, про що свідчить наявність кредиторської заборгованості на початок червня 2005р.
30.05.06р. сторони надали узгоджене клопотання про зупинення провадження по справі до 15.06.06р. для надання додаткових документів. Ухвалою суду від 30.05.06р. провадження по справі було зупинено відповідно до п. 4 ст. 156 КАС України.
Ухвалою суду від 15.06.06р. провадження по справі було поновлено.
Розгляд справи в судовому засіданні фіксувався за допомогою технічних засобів (за винятком засідання від 30.06.06р. в зв’язку з технічними неполадками системи звукозапису – акт господарського суду Донецької області від 30.06.06р.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.
У жовтні 2005р. СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Донецьку була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка ЗАТ „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)” м. Донецьк щодо правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість у декларації за липень 2005р., результати якої викладені в акті перевірки № 269/1516-23/1-30479040 від 25.10.05р.
Згідно акту, за результатами перевірки СДПІ встановлено порушення заповнення податкової декларації за липень 2005р., в частині невірного визначення суми сплаченого ПДВ у червні 2005р. за поставлені в цьому періоді товари (роботи, послуги), внаслідок чого заявлена в липні 2005 р. сума бюджетного відшкодування ПДВ підлягає зменшенню, а сума від’ємного значення, що включається до складу наступного податкового періоду підлягає збільшенню на суму 10 020 122 грн. При цьому СДПІ виходила з того, що сума від’ємного значення ПДВ, яка підлягає відшкодуванню в липні 2005р., повинна підтверджувати сплату сум податкового кредиту, сформованого саме в червні 2005р., а не в інших податкових періодах.
28.10.05р. ЗАТ „Мініметалургійний завод „Істіл (Україна)” м. Донецьк надав заперечення до акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку. За результатами розгляду заперечення СДПІ повідомила, що сума підтвердженого перевіркою з урахуванням додатково наданих заводом до заперечення документів заявленого відшкодування з бюджету ПДВ переглянута та складає 7113650грн., а в іншій частині висновки акту залишаються без змін.
За результатами акту № 269/1516-23/1-30479040 від 25.10.05р. та відповіді на заперечення № 32819/10/15-16-23/1 від 02.11.05р. позивачу було надіслане податкове повідомлення-рішення № 000071081210/33269/10/15-16-23/1 від 07.11.05р., яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ, яке склало 2 906 472 грн. Згідно цього податкового повідомлення-рішення, в 10-денний термін з дня його узгодження заявлена до відшкодування і не відшкодована фактично сума бюджетного відшкодування підлягала зменшенню у картці особового рахунку платника податків.
Податкове повідомлення-рішення № 000071081210/33269/10/15-16-23/1 від 07.11.05р. було оскаржене в адміністративному порядку. Рішенням СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 554/10/31-013 від 13.01.06р. податкове повідомлення-рішення № 000071081210/33269/10/15-16-23/1 від 07.11.05р. було частково скасовано у розмірі 16408 грн. суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ, а в іншій частині залишено без змін.
На підставі цього рішення відповідачем було надіслано позивачеві податкове повідомлення-рішення № 0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06р., згідно якого завищення бюджетного відшкодування ПДВ було визначено в сумі 2 890 064 грн.
Податкове повідомлення-рішення № 0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06р. позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПА у Донецькій області, однак скарга була залишена без розгляду в зв’язку з пропуском позивачем строку подачі скарги. За результатами закінчення адміністративного оскарження позивачу направлене податкове повідомлення-рішення № 0000710812/2/3617/10/15-16-23/1 від 14.02.06р.
Предметом спору в даній справі є податкові повідомлення-рішення від 18.01.06р. № 0000710812/1/903/10/15-16-23/1 та №0000710812/2/3617/10/15-16-23/1.
Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст.. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено в судовому засіданні, у позивача з 06.10.05р. по 19.10.05р. проводилась документальна перевірка правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ по декларації з податку на додану вартість за липень 2005р.
Дана перевірка проведена згідно наказу начальника СДШ від 06.10.05р. № 244, на підставі виданих направлень на виїзну позапланову перевірку від 06.10.05р. № 130.
За приписами ст.. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та Законами України.
Ст.. 2 Закону України „Про держану податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями) на органи державної податкової служби покладено обов'язок щодо здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного Закону органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів (незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків,
додержання валютного законодавства.
Як на підставу проведення позапланової виїзної перевірки у позивача, відповідач посилається на п. 9 ч. 6 та абз. 2 ч. 8 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 11-1 даного Закону, податковий орган проводить позапланову виїзну перевірку у разі, коли платником подано декларацію з від'ємним значенням ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.
За приписами п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації.
Відповідно до п. 7.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Як убачається із матеріалів справи, позивач 19.08.05р. подав до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, де перебуває на обліку як платник податків, декларацію з ПДВ за липень 2005р., в якій в розділі 3 (розрахунки з бюджетом за звітний період)визначена сума від'ємного значення ПДВ поточного звітного періоду у сумі 14106831 грн. та залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 10020122 грн., а також залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 10020122 грн., яка є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника.
До декларації був доданий розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток № 3), яке визначене у сумі 10020122 грн. та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідач приписів п. 7.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо порядку та строків проведення перевірок недотримався, оскільки попередньо невиїзну документальну (камеральну) перевірку не проводив, а провів позапланову виїзну документальну перевірку, яка за змістом норми п. 7.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість може бути проведена лише за наявності достатніх підстав, встановлених за результатами проведеної камеральної перевірки (поняття якої визначено в п. 4.2.2 п. „в” ст.. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства.
Податковий орган не надав суду доказів наявності таких підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки.
Закон України „Про податок на додану вартість” є спеціальним Законом щодо податку і саме його норми містять спеціальні норми, які передбачають порядок, строки, види та підстави проведення перевірок, пов'язаних з обґрунтованістю заявленого до відшкодування ПДВ, тоді як п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначає загальні підстави (обставини), за наявності яких може бут проведена відповідна позапланова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.
Камеральна перевірка відповідачем була проведена лише 07.11.05р. (акт № 283/15-16-231/30479040). Даний акт відображає фактично результати розгляду заперечень позивача на акт позапланової документальної перевірки від 25.10.05р. № 269/15-16-23/1 (т. 1, а.с. 32, та а.с. 36).
За висновками акту камеральної перевірки зменшувалась сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача у розмірі 2906472 грн., тоді як за актом позапланової документальної перевірки ця сума була визначена у розмірі 10020122 грн.
Як зазначено в акті перевірки, у порушення п. 7.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем при заповненні рядку 3 додатку 3 до декларації за липень 2005р. була відображена сума сплати податкового кредиту за фактично отримані товари (послуги) не тільки червня 2005р., але і за попередні періоди.
При цьому відповідач пояснив (і це також відображено в акті перевірки (т. 1 а.с. 13), що оскільки на підприємстві бухгалтерський облік ведеться за контрагентами та видами витрат без деталізації по даті отримання товарів (послуг) та виникнення кредиторської заборгованості по конкретній партії товарів, то відокремити сплату по товарам, отриманим саме в червні 2005р. неможливо.
Виходячи з цього, суму сплаченого податкового кредиту, сформованого саме в червні 2005р. відповідач визначив виключно розрахунковим методом згідно акту перевірки): різниця між обсягом за червень 2005р. по рахунку 371 та наявною кредиторською заборгованістю на початок звітного періоду, та обсягом цього ж періоду (рахунок 631) і таким чином зробив висновок про те, що задекларована до відшкодування сума є завищеною, і тому підлягає зменшенню.
Позивач вважає, що застосований працівниками СДПІ розрахунковий метод визначення суми сплаченого податку за червень місяць не передбачений законом і що визначена таким чином сума не може бути визнана ним як правомірна та достовірна.
При цьому позивач наполягає на тому, що відповідно до абз. “а” п. 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податку на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоду постачальникам таких товарів, а не податкового кредиту сформованого в червні 2005р., тому він в рядку 3 додатку № 3 до декларації з ПДВ за липень 2005р. відобразив суму сплаченого податку в червні 2005р. як по отриманим в червні 2005р., так і попередніх періодах, товарам.
Згідно спірних податкових повідомлень-рішень сума завищення бюджетного відшкодування склала 2890064 грн., яка визначена як різниця між сумою, заявленою до відшкодування (10020122грн.) і фактично підтвердженою СДПІ сплатою в червні 2005р. сум ПДВ, включених до податкового кредиту червня 2005р. за результатами перевірки (7113650 грн.+16408грн.).
Визначення терміну „бюджетне відшкодування" наведене у п. 1.8 ст. 1 Закону, відповідно до якого це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлений п. 7.7 ст. 7 Закону.
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Звітний (податковий) період, у розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону, це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (в даній справі це місяць).
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Суд вважає, що зазначена норма можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України пов'язує з фактичною сплатою податку контрагентам платника в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, коли фактично був отриманий товар: в цьому, попередньому чи іншому звітних податкових періодах. Головна умова, щоб оплата ПДВ у складі вартості отриманих товарів була здійснена в періоді, що передує звітному.
Суд зазначає, що розбіжності у сторін виникли в результаті різного тлумачення норми п. 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до п. 4.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, якщо норми Закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи інших нормативно-правових припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Суд вважає, що в даному випадку СДПІ звужує зміст даної норми, в результаті чого, ущемляються інтереси платника податків – позивача у справі.
Судом не приймається до уваги посилання СДПІ на лист ДПА України від 12.10.05р. № 20296/7/16-1417 “Про бюджетне відшкодування”, оскільки він не є нормативно-правовим актом і не є обов’язковим для платника податків. Більш того, його зміст щодо порядку заповнення рядку 3 “Розрахунку суми бюджетного відшкодування”, згідно якого платник податку при заповненні даного рядка “розрахунку” може враховувати лише суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів у цьому ж податковому періоді постачальникам таких товарів, включаючи і суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів, не відповідає повною мірою положенням п.п. “а” п. 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.
Право на відшкодування від’ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і у відповідності до ст.. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Неправомірне зменшення бюджетного відшкодування ПДВ порушило право власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.
В процесі перевірки відповідач не встановив порушень Закону України “Про податок на додану вартість” при формуванні сум податкового зобов’язання та податкового кредиту та визначенні від’ємного значення за червень та липень 2005р. в порядку, визначеному п. 77.1 ст. 7 даного Закону.
Суд також погоджується з доводами позивача стосовно того, що сума завищення бюджетного відшкодування є спірною, оскільки визначена відповідачем розрахунковим шляхом. СДПІ не оспорює тієї обставини, що вона не може бути точно визначена за документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.
З огляду на все вищезазначеного, господарський суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 18.01.06р. № 0000710812/1/903/10/15-16-23/1 та від 14.02.06р. № 0000710812/2/3617/10/15-16-23/1 не відповідають вимогам закону, містять спірну суму, визначену в порядку, не передбаченому Законом України “Про податок на додану вартість” та прийняті за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог п. 7.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а отже є недійсними.
Керуючись ст.. 19 Конституцією України, ст.. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06р. та № 0000710812/2/3617/10/15-16-23/1 від 14.02.06р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2005р. на суму 2890064 грн. задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000710812/1/903/10/15-16-23/1 від 18.01.06р. та № 0000710812/2/3617/10/15-16-23/1 від 14.02.06р.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” судовий збір у сумі 3,40грн., сплаченого платіжним дорученням № 2195 від 29.03.06р.
Вступну та резолютивну частини постанови долучити до матеріалів справи.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження і наступної подачі апеляційного скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційного скарги протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 10.07.06р.
Суддя Ушенко Л.В.