Справа № 583/2914/20

2/583/653/20

У Х В А Л А

про залишення без руху

11 серпня 2020 року                        м. Охтирка Сумської області

Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Яценко Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики,

ВСТАНОВИВ :

11.08.2020 до суду надійшов зазначений позов про стягнення заборгованості за договорами позики. Разом з тим, подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5% річного доходу позивача.

Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, дійшов наступного.

Згідно ч. 1 ст. 136 ЦПК України, що кореспондується зі змістом п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що основною умовою, за якою суд має право відстрочити або розстрочити сплату судового збору є скрутний майновий стан позивача, який повинен бути доведений достовірними та належними доказами.

В обґрунтування клопотання щодо відстрочення сплати судового збору позивачем надано ксерокопію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України від 28.05.2020 № 1007 про суми виплачених йому доходів за третій - четвертий квартали 2019 року та перший квартал 2020 року становить 365 412, 75 грн. з урахуванням сплачених податків та 5% від доходу позивача становить 18 270, 64 грн.

Згідно позовної заяви ціна позову вказана 5 412 580, 28 грн. Таким чином, за заявлені позивачем дві майнові вимоги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 21 020,00 грн.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові Пленуму № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зазначив, що судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" відповідно до Закону України "Про судовий збір" та статті 82 ЦПК України, п. 29 Постанови передбачено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

В даному випадку вбачається, що різниця між отриманим позивачем доходом за вказаний вище період та належним до сплати розміром судового збору за подану ним позовну заяву є незначною з огляду на заявлену до стягнення суму у 5 412 580,28.

Більш того, отримання позивачем вказаного розміру доходу не є свідченням його скрутного майнового стану, а навпаки свідчить про можливість сплати ним судового збору у встановленому Законом розмірі.

Оскільки позивачем не надано обґрунтованих та беззаперечних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, а його посилання на різницю між розміром доходу та розміром необхідного до сплати судового збору не може вважатися достатньою підставою для зменшення, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а тому у задоволенні даного клопотання необхідно відмовити, оскільки в протилежному випадку не буде забезпечено належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір»  та роз`яснення, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року № 10, позивачу необхідно надати до суду підтвердження сплати судового збору за подання позову до суду майнового характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, з позовної заяви не вдається можливим встановити особу, яка з нею звернулась до суду, оскільки в графі підпис зазначено «представник позивача ОСОБА_1 », який завірений печаткою адвокатського бюро Максима Кондратенка, в зв`язку з чим позивачу слід вірно зазначити особу, яка звертається з даним позовом до суду.

З огляду на викладене, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані недоліки шляхом направлення до Охтирського міськрайонного суду Сумської області оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 136, 177, 185 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кондратенка Максима Миколайовича про відстрочення сплати судового збору у справі № 583/2914/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики - залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати п`яти з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, викладеній в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області                                                                Н.Г. Яценко