Дата документу 12.08.2020
Справа № 501/2578/20
2-н/501/1098/20
У Х В А Л А
про відмову у видачі судового наказу
12 серпня 2020 року м. Чорноморськ
Суддя Іллічівського міського суду Одеської області Тюмін Ю.О.
Учасники справи:
Заявник – Комунальне підприємство «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської Міської ради Одеської області.
Боржники – ОСОБА_1 .
Суть питання, що вирішується ухвалою
До суду звернулось КП ««Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської Міської ради Одеської області із заявою в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення ОСОБА_1 на користь КП ««Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської Міської ради Одеської області заборгованість за надання послуг з централізованого опалення, за період з 01 липня 2017 року станом на 01.07.2020 року, у розмірі 6242,23 грн.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким суд керувався
Заявник право своєї вимоги мотивує ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст11, 509 ЦК України, зазначаючи, що між заявником і боржниками встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг по теплопостачанню на підставі відкритого особового рахунку.
До заяви про видачу судового наказу заявник надав суду копію договору від 16.05.2019 р., який не підписаній ні виконавцем ні споживачами.
Правовідносини з надання послуг з централізованого опалення в період до 01 травня 2019 року регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі – Закон від 24.06.2004 р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону від 24.06.2004 р. відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону від 24.06.2004 р. виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;
П. 1 ч. 2 ст. 22 Закону від 24.06.2004 р. виробник зобов`язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.
П. 1 ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 р. споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Розділом VI Закону від 24.06.2004 р. визначений порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону від 24.06.2004 р. договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
З 01 травня 2019 року введений в дію Закон «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (Далі – Закон від 09.11.2017 р.), положення якого поширюються на надання житлово-комунальних послуг після 01 травня 2019 року, відповідно до положень якого житлово-комунальні послуги також надаються виключно на договірній основі.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону від 09.11.2017 р.) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пункт 1 ч. 1 ст. 7 Закону від 09.11.2017 р. передбачає, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону від 09.11.2017 р. індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 8 Закону від 09.11.2017 р. передбачено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Розділом IV Закону від 09.11.2017 р. визначені вимоги до договорів про надання житлово-комунальних послуг, а також порядок їх укладання, зміни і припинення.
Таким чином, обидва наведені Закони «Про житлово-комунальні послуги» передбачають надання таких послуг з обов`язковим укладенням договору з кожним споживачем.
Відповідно до положень п. 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 09.11.2017 р., договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Тобто зазначеними положеннями в черговий раз підтверджується, що житлово-комунальні послуги мають надаватися або на підставі договорів, укладених до введення в дію цього Закону, або на підставі договорів, укладених на підставі Закону від 09.11.2017 р.
Наведені положення п. 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 09.11.2017 р. про укладення нових договорів зі споживачами протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не можуть тлумачитися як такі, що дозволяють виконавцям житлово-комунальних послуг взагалі не укладати договори зі споживачами та надавати житлово-комунальні послуги без договорів, оскільки цей пункт стосується процедури заміни одних договорів на інші, а не звільнення від передбаченого законом обов`язку укладати договори.
Суд критично оцінює посилання заявника на положення ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, як на підставу виникнення права вимоги до боржників без виконання передбаченого законом обов`язку укладати зі споживачами договори.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Оскільки акти цивільного законодавства, а саме Закон від 24.06.2004 р. та Закон від 09.11.2017 р. однозначно та чітко передбачають дії, із яких виникають права та обов`язки постачальника та споживача житлово-комунальних послуг – укладення договору, то і відсутні підстави для породження прав та обов`язків за аналогією з дій, що не передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.
Цивільний кодекс містить виключення з цього правила для правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, тобто для правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, однак це виключення не може бути застосоване до цих правовідносин.
Оскільки Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає надання житлово-комунальних послуг виключно на підставі договору, то виникнення права грошової вимоги у виконавця житлово-комунальних послуг може бути підтверджене виключно письмовим договором про надання таких послуг.
Абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону від 09.11.2017 р. передбачає, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як було вище зазначено, споживач, це особа, з якою укладений договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону від 09.11.2017 р.).
Системний наліз обох законів про надання житлово-комунальних послуг на договірних засадах, а також визначення про споживача свідчать про те, що право пред`явлення грошової вимоги на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону від 09.11.2017 р. за період до укладення відповідного договору можливе виключно у випадку, якщо між виконавцем житлово-комунальних послуг та споживачем був укладений договір, а цей споживач отримував житлово-комунальні послуги ще й в період до укладення відповідного договору.
В іншому випадку, якщо цю норму трактувати як можливість пред`явлення грошової вимоги без укладеного договору, то неможливо визначити підстави для пред`явлення такої вимоги до особи, яка не є споживачем, оскільки з нею не був укладений договір.
П.3 ч.1 ст.161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Ч.3 ст.163 ЦПК України передбачає, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
П.1 ч.1 ст.165 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу
Враховуючи, що КП «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу, яка не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України, а саме не надало належним чином завірену копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, то у відповідності до вимог П.1 ч.1 ст.165 ЦПК України у видачі судового наказу КП «Чорноморськтеплоенерго» слід відмовити.
Крім того, без доданого до заяви договору не вбачається виникнення права грошової вимоги заявника, у зв`язку з чим у видачі судового наказу слід відмовити також і на підставі п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 165, ст. ст. 259-260 ЦПК, суд –
У Х В А Л И В:
Відмовити Комунальному підприємству «Чорноморськтеплоенерго» Чорноморської міської ради Одеської області у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення за період з 01 липня 2017 року по 01 липня 2020 року в сумі 6242,23 грн. з ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.О. Тюмін