Справа № 22ц-278/08
Категорія: 29
Головуючий у 1 інстанції: Стародуб О.П.
Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я.
АПЕЛЯЦІЙНІ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Петрички П.Ф.,
суддів: Бакуса В.Я., Цяцяка Р.П.,
при секретарі: Підлужній К.В.,
з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника ТзОВ „Портал -Захід" ОСОБА_4,
представника ВАТ „Дублянський будівельник" ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ „Партал-Захід", ВАТ "Дублянський будівельник", виконавчого комітету Винниківської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа - орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсним рішення спільного засідання правління та профкому ВАТ „Львівоблсільбуд", визнання частково недійсним протокольного рішення спільного засідання правління та профкому ВАТ „Дублянський будівельник", визнання права на отримання квартири та зобов'язання видати ордер, визнання ордера недійсним, виселення без надання іншого житла, -
встановила:
в грудні 2005 року позивач звернувся до суду та, з уточненням і збільшенням позовних вимог у 2006 році, просив визнати недійсним рішення спільного засідання правління та профкому ВАТ „Львівоблсільбуд" (правонаступником якого є ТзОВ „Портал - Захід") оформленого протоколом № 4 від 22 квітня 2004 року, яким відмінено протокольні рішення спільного засідання правління та профкому ВАТ „Львівоблсільбуд" № 5 від 08 вересня 2002 року та № 6 від 14 серпня 2003 року щодо розподілу квартир в будинку АДРЕСА_1, визнати частково недійсним протокол № 2 від 22 жовтня 2004 року спільного засідання правління та профкому ВАТ „Дублянський будівельник" щодо розподілу квартири АДРЕСА_1 у вищевказаному будинку та надання її сім ї ОСОБА_6, визнати недійсним ордер на спірну квартиру, виданий сім'ї ОСОБА_6, виселити ОСОБА_6 з членами сім'ї із цієї квартири без надання іншого житла, визнати за ним (позивачем) право на цю квартиру та зобов'язати виконавчий комітет Винниківської міської ради затвердити рішення № 6 від 14.08.2003 р. спільного засідання правління та профкому ВАТ „Львівоблсільбуд" про виділення йому квартири АДРЕСА_1 та видати ордер на цю квартиру.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2007 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.
Рішення оскаржив представник позивача та просить його скасувати й ухвалити нове, яким задоволити позов позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не з'ясовано питання законності прийняття протоколу № 4 від 22.04.2004 року, висновок суду про те, що ВАТ „Дублянський будівельник" є дольовиком будівництва будинку та йому правомірно виділено чотири квартири для розподілу між працівниками не відповідає дійсності.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, проаналізувавши обставини та матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом вірно встановлено, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, був збудований за дольовою участю організацій, в тому числі ВАТ „Дублянський будівельник", якому і було виділено чотири квартири, серед яких є і спірна - квартира АДРЕСА_1. Спірну квартиру розподілено у відповідності до вимог житлового законодавства та у відповідності до черговості, оскільки право на розподіл квартир мав ВАТ „Дублянський будівельник", а не ВАТ „Львівоблсільбуд", який виніс рішення про закріплення за позивачем спірної квартири, який не працював у ВАТ „Дублянський будівельник" з 1999 року, у зв'язку звільненням за власним бажанням (а.с. 299), а з ВАТ „Львівоблсільбуд" не перебував у трудових відносинах.
А відтак спільне протокольне рішенням адміністрації та профкому ВАТ „Львівоблсільбуд" від 14.08.2003 року, яким проведено розподіл квартири, що належить ВАТ „Дублянський будівельник" і її надання позивачу, не може вважатись правомірним. Рішення адміністрації та профкому ВАТ „Львівоблсільбуд", на підставі якого була виділена спірна квартира позивачу, 22 квітня 2004 року визнане незаконним та скасоване спільним рішенням адміністрації та профкому самим же ВАТ „Львівоблсільбуд". Таке право ВАТ не можна визнати таким, що суперечить законодавству.
Такого висновку суд дійшов з урахування положень, викладених у ЖК України та Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні (далі Правила), зокрема ст. ст. 37, 42, 43, 52 ЖК та пунктах 8, 9, 38, 39, 58 Правил.
Відповідно до цих норм підприємства, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, у передбачених законодавством випадках беруть на облік своїх працівників і надають їм жилі приміщення. А відтак позов про визнання права на квартиру та зобов'язання видати ордер на жиле приміщення суд може задовольнити в тому разі, коли повно встановить наявність обставин, які підтверджують, що відповідно до передбаченого житловим законодавством порядку, в тому числі правил про черговість, позивач мав право на спірну квартиру, а відповідач мав право на розподілення спірної квартири та був зобов'язаний надати йому з цією метою спірне жиле приміщення.
Встановлено, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, збудований замовником ВАТ „Львівоблсільбуд" на умовах дольової (пайової) участі та за кошти різних організацій, в тому числі і ВАТ „Дублянський будівельник"(а.с. 212-213), який є самостійною юридичною особою і має окремий профспілковий орган. Відповідачка була працівником ВАТ „Дублянський будівельник" з 06 квітня 1984 року, де вона і перебувала на квартирному обліку, як на загальній черзі так і на позачерговій черзі (а.с. 209, 304, 307).
Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом будинку затверджений 17 жовтня 2003 року і на підставі умов контракту на капітальне будівництво вищевказаного будинку від 28.05.1996 р. ОСОБА_1 „Львівоблсільбуд" було виділено ВАТ „Дублянський будівельник" у 2004 році чотири квартири, в тому числі і спірна (а.с. 170, 180). На даний час ТзОВ „Портал-Захід" є правонаступником ВАТ „Львівоблсільбуд" (а.с. 112115).
Згідно з ст. ст. 31, 43, 52 ЖК України жилі приміщення надаються громадянам у порядку, встановленому законодавством, у тому числі з додержанням черговості. Сама по собі участь громадян за договором з підприємством у будівництві жилого будинку і внесення коштів на його закінчення не можуть бути підставою для позачергового надання жилого приміщення, якщо законодавством не передбачено першочергове або позачергове його надання даній категорії громадян.
Згідно з п.58 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні, підставою для видачі ордера на зайняття конкретної жилої площі (квартири) є спільне рішення адміністрації та профкому підприємства, за рахунок якого збудований жилий будинок.
Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на квартирному обліку на загальній черзі до його звільнення (1999 p.), а відповідачка ОСОБА_6 за № 1 у списку для отримання житла позачергово у ВАТ „Дублянський будівельник". Спірна квартира виділена для отримання черговикам, які знаходяться у списку для отримання житла позачергово. Будь-яких передбачених законодавством підстав для отримання житла поза чергою ОСОБА_6 позивач ОСОБА_2 не мав. А оскільки позивач був працівником „Дублянський будівельник" і не був працівником ВАТ „Львівоблсільбуд", на час розподілу квартир не працював у зазначених організаціях, останній не мав права виділяти йому спірне житло, яке передав у ВАТ „Дублянський будівельник" для розподілення його між черговиками останнього.
У відповідності до ст. 58 ЖК єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер. Але такий, як встановлено, позивачу не видавався, рішення адміністрації (правління) та профкому ВАТ „Дублянський будівельник" про виділення спірної квартири позивачу не приймалось.
Згідно протоколу № 2 від 22 жовтня 2004 року спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ „Дублянський будівельник" спірна квартира, житловою площею 54, 37 кв. м виділена сім'ї ОСОБА_6, яка складається із 7-ми чоловік та знаходилась на квартирній черзі для отримання житла позачергово (а.с. 185-187, 209), як молодий спеціаліст (а.с. 207). А відтак, враховуючи викладене, у суду не має правових підстав для визнання за позивачем спірної квартири та зобов'язання виконкому видати йому ордер на цю квартиру.,
Як видно з постанови Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2006 року (а.с. 124-126), визнаючи незаконним та скасовуючи рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради № 426 від 22 грудня 2005 року про закріплення квартири та видачу ордера ОСОБА_6 та членам її сім'ї на квартиру АДРЕСА_1, суд виходив з того, що спірне рішення виконкому було прийняте до моменту скасування судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірної квартири, які були скасовані судом лише 29.12.2005 року.
А тому, враховуючи вище викладене, обставини справи та вимоги ст. 59 ЖК України, виданий на спірну квартиру ордер сім'ї ОСОБА_6 не порушує законних прав та інтересів позивача, а тому він не вправі ставити питання про визнання ордеру недійсним та виселення сім'ї ОСОБА_6 із спірної квартири.
За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків суду та законність і обгрунтованість рішення не спростовують, а відтак підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.