Справа № 22ц-20259/2009

Категорія № 67 \2\ Коноваленко М.І.

Головуючий в 1-й інстанції -

Суддя-доповідач - Карнаух В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Ляховської І. Є.

суддів: Барильської А.П., Карнаух В В.

при секретарі Захаровій О.О.

за участю: позивача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4

представника відповідача ВАТ «Північний ГЗК» - Луньова Романа Веніаміновича представника 3-ї особи - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про скасування актів розслідування нещасного випадку на підприємстві, встановлення факту нещасного випадку на виробництві та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом та, уточнивши свої позовні вимоги, просив скасувати акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 10.06.2005 року, скасувати акт форми НПВ від 10.06.2005 року, встановити факт трудового каліцтва, зобов'язати відповідача видати йому акт форми Н-1, стягнути на його користь з відповідача 1000грн. моральної шкоди та 17грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2008 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на наступне. Судом першої інстанції не було встановлено всі обставини, які мають значення для справи. А саме: суд не врахував той факт, що першу пояснювальну записку він написав в травматологічному відділенні 19.04.2005 року, в якій вказав час травмування 11 годин 18.04.2005 року. Покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на які суд звертає увагу в рішенні, не відповідають дійсності, так як в день травмування вказані свідки не могли бачити позивача, бо виконували роботи на іншій ділянці.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2.) чи є інші фактичні дані \ пропущення строку позовної давності, тощо, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження ; 3.) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4.) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження факту травмування ОСОБА_3 на робочому місті, під час виконання ним трудового обов, язку, виходячи із пояснень свідків та наявних у матеріалах справи документів.

Однак погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст.. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України \ ст.. 4 ЦПК України.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_3 посилався на п. 87 Постанови КМУ № 1112 від 25.08.2004. та п.п. 2.9 постанови Пленуму ВС України № 5 від 31.03.1995. «Про судову практику в справа х про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Відповідно до ст. 256 ЦПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справа х про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі ст. 22 Закону України «Про охорону правці» роботодавець повинен організовувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Згідно з п.13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (надалі - Порядок), обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, з'ясування обставин і причин нещасного випадку, визначення, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, встановлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці та складання акту розслідування нещасного випадку віднесено до компетенції утвореної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку. Відповідно до ч.2 п.26 Порядку в судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства роботодавця.

Отже, законом визначено порядок встановлення факту нещасного випадку на виробництві, так само як і встановлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Згідно ч.3, 4 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» та п. 37, 38 Пррядку у разі незгоди потерпілого зі змістом акту про нещасний випадок питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, чіє рішення може бути оскаржено в судовому порядку, тому не можна погодитися з рішенням суду і в частині відмови в скасуванні актів розслідування нещасного випадку на підприємстві та стягнення моральної шкоди.

Таким чином, вимоги про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, про скасування актів розслідування нещасного випадку на виробництві не підлягають розгляду в суді, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. 303, 307, п.1ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310, ст. хт. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2008 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дйя набрання нею законної сили.