Справа № 22ц-277/08

Категорія: 40

Головуючий у І інстанції: Гірник Т.А.

Доповідач: Бакус В.Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: суддя Петричка П.Ф.,

суддів: Бакуса В.Я., Цяцяка Р.П.,

при секретарі: Цюпка О.О.,

з участю: ОСОБА_1 та її адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства (далі ЛКП) „500", Личаківської районної* адміністрації, третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди -

встановила:

в травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просила поновити її на посаду головного інженера ЛКП „500", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та заподіяну їй моральну шкоду в сумі 5 000 грн., посилаючись на те, що її не правомірно було звільнено за скороченням штату з посади головного інженера.

Оскаржуваним рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржила ОСОБА_1, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення її вимог, посилаючись на те, оскаржуване рішення суду є незаконним. Апелянт, зокрема, зазначає, що у відповідача скорочення штатів не було, вона мала переважне право на залишення на роботі, звільнено її без згоди профспілки, оскільки керівництво до такої не зверталось.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, проаналізувавши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд прийшов до вірного висновку про те, що у відповідача дійсно було скорочення штату, а саме посади головного інженера, яку займала позивачка. Зазначене стверджується належними доказами, зокрема і штатними розписами, наказами (а.с. 13, 15, 16), звітом про заплановане вивільнення працівників (а.с. 23), а звільнення позивачки проведено відповідно до законодавства.

Згідно ст. 7 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первину організацію профспілки.

Статтею 38 цього ж Закону передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 КЗпП на звільнення працівника за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП потрібно згоду первинної профспілкової організації, що діє на даному підприємстві і членом якої є працівник. А у відповідності до ч. 1 ст. 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення працівника, який не є її членом.

Судом встановлено, що стверджується відповідними доказами, позивачка не була членом профспілки, що діяла на підприємстві, де вона працювала, заяву для вступу до неї не писала, а відтак її звільнення без згоди цієї профспілки, що діє на підприємстві, не суперечить законодавству.

На звернення апеляційного суду до профспілкової організації про висловлення своєї думки щодо звільнення позивачки з роботи, профспілкова організація ЛКП „500" підтвердила відсутність перебування позивачки в членах профспілкової організації.

Що ж до твердження апелянта про те, що їй не було запропоновано наявної роботи вищого рівня - заступника директора, то це питання вирішується роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі.

Встановлено, що посада головного інженера, яку займала апелянт, була єдиною у штаті відповідача і на час її звільнення вільних посад, яка могла б бути запропонована позивачці, не було. Відповідно до посадових інструкцій головного інженера та заступника директора вбачається, що вони не є рівнозначними, останній має збільшений об'єм обов'язків, він наділений адміністративно-розпорядчими функціями, які не входять в обов'язки головного інженера.

Суд повно і всебічно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, дав належну оцінку зібраним доказам.

Висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, а відтак не є підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної до Верховного Суду України.