ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.07.06 р. Справа № 20/86пд
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МІГ-88”, м. Горлівка
до відповідача Дочірнього підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Горлівкаліфтсервіс”, акціонерного товариства закритого типу “Укрліфт”, м.Горлівка
про визнання договору недійсним
Суддя Донець О.Є.
За участю представників:
від позивача не з’явився
від відповідача Шокуров Д.Г. – дов.
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “МІГ-88”, м.Горлівка із позовом до Дочірнього підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Горлівкаліфтсервіс”, акціонерного товариства закритого типу “Укрліфт”, м.Горлівка, про визнання недійсним договору на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем від 17.01.05р. (далі – Договір).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у порушення умов Договору позивач не передав відповідачеві технічну документацію, на відсутність в штаті відповідача працівників з обслуговування ліфтів та дозволу Державної інспекції котлонагляду.
Крім того, позивач стверджує, що при укладанні Договору сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов цієї категорії договорів, а саме, в Договорі відсутня кошторисна документація; адреси, за якими слід проводити обслуговування ліфтів; не зазначено, в чому полягає технічне обслуговування ліфтів та диспечерських систем; на зазначені матеріали, необхідні для проведення робіт та їх вартість; не зазначено, в чому саме полягає місячний та квартальний ремонт; не надано дозволу на проведення робіт з технічного обслуговування ліфтів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на приписи ст.ст. 203, 213, 215, 216, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу, Постанов Пленуму Верховного суду України, а також наданими суду копіями Договору із додатковою угодою № 1 від 17.01.05р., розрахунку договірної ціни.
Позивач додатково надав суду письмові пояснення щодо позову та лист Управління комунальної власності Горлівської міської ради № 4206-08/573 від 06.06.06р. про те, що житловий фонд мікрорайону “88 квартал” є комунальною власністю територіальної громади м.Горловки, знаходиться на балансовому обліку управління, та що ліфти є невід’ємною частиною зазначеного житлового фонду та що їх балансова вартість врахована в балансовій вартості будівель.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та надані суду копії дозволу територіального управління Державного департаменту України з нагляду за охороною праці по Донецькій області № Р.ТО.162.01/Пд.-2002 від 30.01.02р., розрахунку усередненої договірної ціни та технічне обслуговування недиспетчеризованого пасажирського ліфту на 9 зупинок, додатків до Договору, актів приймання виконаних робіт, калькуляцій, витягів з банківських платіжних документів, договору від 30.06.04р. на утримання житлових будинків і прибудинкових територій, укладеного міською радою м.Горлівки з МПП “МІГ (правопопередником позивача), листів Управління житлово-комунального господарства Горлівської міської ради № 24-1513/06 від 05.07.06 № 1659.та прокуратури Центрально-Міського району м.Горлівки від 13.06.06р. № 1659.
Судом задоволені клопотання сторін про розгляд справи в порядку п. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
30 червня 2004 року міською радою м.Горлівки ( Замовник) та Малим приватним підприємством “МІГ” ( Виконавець) укладено договір на утримання житлових будинків та при- будинкової території, предметом якого є передача Замовником Виконавцю функцій з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами власниками житлових приміщень, експлуатація та підтримання комплексу ремонтно-будівельної бази (п.1.1. договору від 30.06.04р.).
Відповідно до п.2.2. зазначеного договору, Виконавець зобов’язався, зокрема, забезпечити якісне утримання житлових будинків, своєчасно вживати заходи щодо уникнення та ліквідації аварійних ситуацій, пов’язаних з технічним станом житлових будинків та їх інженерним обладнанням.
Пунктом 3.2. договору від 30.06.04р. Виконавцеві надано право, зокрема, укладати договори з юридичними та фізичними особами на технічне обслуговування і ремонт будинкового обладнання та інші роботи, пов’язані з експлуатацією житлового фонду.
Згідно із п.1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “МІГ-88”, воно створено шляхом перетворення малого приватного підприємства “МІГ” та є його правонаступником.
17 січня 2005 року правопопередником позивача (Замовник) та відповідачем (Виконавець) укладено спірний Договір, згідно із умовами якого Виконавець прийняв на себе зобов’язання з організації та проведення робіт з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, проведення регламентних робіт, а Замовник зобов’язався сплачувати виконані роботи (п.1.1. Договору).
Суть позову полягає у вимогах про визнання Договору недійсним у зв’язку із не-переданням позивачем відповідачеві технічної документації, відсутністю в штаті відповідача необхідних працівників, відсутністю у відповідача дозволу Державної інспекції котлонагляду, неузгодженням сторонами Договору всіх його суттєвих умов (кошторис, адреси об’єктів, склад робіт, матеріалів, місячного та квартального ремонту), відсутністю у позивача права укладати подібні договори.
Відповідач проти задоволення позову заперечив у зв’язку з його необґрунтованістю .
Ствердження позивача про наявність підстав для задоволення позову спростовується наступним.
Відповідачем надано суду дозвіл Р.ТО.162.01/Пд.-2002 від 30.01.02р. на виконання зазначених робіт, розрахунку договірної ціни, калькуляції, які свідчать про наявність у відповідача права на здійснення передбачених Договором робіт та узгодження сторонами їх вартості.
Наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт, витяги з реєстрів банківських платіжних документів свідчать про те, що сторонами фактично вживалися заходи до виконання своїх зобов’язань за Договором.
Технічна документація в силу п.1.3 Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів зберігалася у відповідача як спеціалізованого підприємства ще до укладання Договору.
Пунктом 8.4. Договору встановлено, що при його виконанні сторони керуються вищевказаним Положенням, “Положенням про технічне обслуговування, ремонт і реконструкцію (відновлення) систем ОДС (ОДЗ)”, Державними стандартами 22845-85 та 22011-95, які регулюють питання, в тому числі, склад технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем.
Вартість матеріалів, необхідних для проведення відповідачем робіт Договором, включено в розрахунок договірної ціни на технічне обслуговування.
Відповідно до ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки ствердження позивача спростовані матеріалами справи, позивачем не доведено, що сторони не досягли згоди щодо всіх суттєвих умов Договору, позивач не обґрунтував посиланням на норми матеріального права того, що умови Договору, на неузгодженість яких він посилається у позові, є суттєвими.
Суд не приймає до уваги ствердження позивача щодо відсутності у нього права укладати договори, подібні спірному, із посиланням на лист Управління комунального власності Горлівської міської ради про балансову належність житлового фонду мікрорайону “88 квартал”, яке спростовується наявним в матеріалах справи договором, укладеним право- попередником позивача з міською радою м.Горлівки.
За даних обставин, у задоволені позову слід відмовити, судові витрати віднести на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю “МІГ-88”, м.Горлівка
до Дочірнього підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Горлівкаліфтсервіс” акціонерного товариства закритого типу “Укрліфт”, м.Горлівка про визнання недійсним договору від 17.01.05р. на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем, - відмовити.
Повний текст рішення оголошений 11.07.06 р.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 примірника:
1-позивачу,
1- відповідачу,
1- у справу.