Справа №2-3307/08    

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2008 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Поліщук Н.В.
при секретарях     Савосіній A.M.,  Князік І.Д.,  Задорожному А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 ,  3-я особа Відділ Державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ в м. Києві про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 ,  3-я особа Відділ Державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ в м. Києві про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,  зазначивши,  наступне.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2003 року задоволено позов ОСОБА_2  і стягнуто з ОСОБА_4  72607 грн.

З метою забезпечення виконання рішення суду за місцем проживання ОСОБА_4  в квартирі позивачки АДРЕСА_1 державним виконавцем Кирик А.О. був проведений опис і накладений арешт на майно ,  про що був складений відповідний акт від 20 жовтня 2003 року. Незважаючи на те,  що зазначене в акті опису та арешту майно належить позивачці по даній справі на праві особистої власності,  представниками виконавчої служби були виконані виконавчі дії і належне позивачці майно було вивезено з квартири.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2004 року задоволено позов ОСОБА_1 про виключення майна з акту опису та визнання права на майно,  яке складається з :

-     телевізора Panasonic ,  модель TC-14S10 R/C - 300 грн.;

телевізора Philips,  чорного кольору,  кольоровий - 350 грн.;

відеомагнітофона Philips,  110-240 V,  чорного кольору 100 грн.;

праски Tefal avantis,  фіолетово-білого кольору 12104№1815 12-50грн.;

•   -     пилососа Boch,  синього кольору - 150 грн.;

•   -     праски Tefal,  білого кольору - 50 грн.;

•   -     пральної машини білого кольору - 2000 грн.;

•   -     магнітофона Philips,  модель 2605/14 з двома колонками - 120 грн.;

•   -     кухонної стінки - 1620 грн.

Згідно з актом опису та арешту загальна вартість майна становить 5040 грн.

Далі позивачка зазначила,  що після визнання за нею права власності на вказане майно,  вона звернулась до виконавчої служби із заявою про повернення належного їй майна. Державною виконавчою службою неодноразово на адресу відповідачів надсилалися акти з пропозицією з'явитись       на АДРЕСА_1 для передачі описаного майна. Вимоги державного виконавця відповідачами були проігноровані,  про що були складені відповідні акти від 04.06.2004 року,  11.04.2004 року,  14.06.2004 року.

06 липня 2004 року державним виконавцем було встановлено те,  що за адресою вул.  Фролівська, 9/14 описаного майна не виявлено,  про що було складено відповідний акт. Наступного дня 07 липня 2004 року відповідач ОСОБА_3 подав заяву до ВДВС про те,  що у зв"язку з неможливістю подальшого зберігання арештованого майна боржника ОСОБА_4  на складі ТОВ "Синтез" по вул.  Фролівська, 9/11 ,  ним 07.07.2004 року орендовано нежиле приміщення ( гараж) в автокооперативі "Голубий експрес" по вул.  Черемшини в м. Києві.

04 серпня 2004 року ОСОБА_3 подав заяву до ВДВС про т,  що 14.07.2004 року він в гаражі виявив зникнення належного ОСОБА_1 майна,  та 23.07.2004 року було порушено кримінальну справу за №04-07409 за  ст.  185 ч.3 КК України.

Позивачка вважає,  що доводи відповідачів про те,  що майно зникло з приміщення гаражу є надуманими та необгрунтованими. Після винесення судом рішення про визнання права власності на вказане майно за ОСОБА_1 ,  відповідачі зобов'язані були його повернути ,  але такого бажання у них не було,  тому вони ігнорували вимоги державного виконавця. Зазначене майно було передано на зберігання ОСОБА_3,  який у присутності державного виконавця вивіз майно на зберігання на склад ТОВ "Синтез". Факт перевезення майна в гараж автокооператива "Голубий експрес" по вул.  Черемшини ніякими доказами не підтверджений. Крім цього,  державним виконавцем та проведеною перевіркою Міністерства Юстиції було встановлено,  що станом на 06 липня 2004 року належного позивачці майна на складі ТОВ "Синтез" вже не було. Позивачка вважає,  що відповідачі самоправно,  без дозволу державної виконавчої служби,  на свій розсуд розпорядились належним їй майном і вводять правоохоронні органи в оману.

Посилаючись на зазначене,  позивачка просила постановити рішення,  яким стягнути з відповідачів 5040 грн. матеріальних збитків,  2000 грн. на відшкодування моральної шкоди,  а також відшкодувати судові витрати.

Далі позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог та зазначила,  що майно складається з:

-     телевізора Panasonic ,  модель ТС-14S10 R/C - 3 00 грн.;

телевізора Philips,  чорного кольору,  кольоровий - 350 грн.;

відеомагнітофона Philips,  110-240 V,  чорного кольору 100 грн.;

праски Tefal avantis,  фіолетово-білого кольору 12104 №1815 12 - 50 грн.;

•   -     пилососа Boch,  синього кольору - 150 грн.;

•   -     праски Tefal,  білого кольору - 50 грн.;

•   -     пральної машини "Ардо" білого кольору - 2000 грн.;

•   -     магнітофона Philips,  модель 2605/14 з двома колонками - 120 грн.;

•   -     кухонної стінки - 500 грн.,

•   -     ламінат 13 кв.м світло-коричневого кольору - 300 грн.

всього майна на загальну суму 3920 грн. Позивачка також вказала,  що вартість пральної машини "Ардо" в розмірі 2000 грн. визначена нею з урахуванням діючих цін на теперішній час.

Позивачка зазначила,  що відповідачі безпідставно розпорядились належним їй майном,  завдали не тільки матеріальні збитки,  а і моральну шкоду ,  яку вона оцінює в 10000 грн.

Посилаючись на зазначене,  просила ухвалити рішення,  яким стягнути з відповідачів матеріальні збитки в сумі 3920 грн.,  моральну шкоду в розмірі 10000 грн.,  а також 1000 грн. за надання юридичної допомоги.

Позивачка в судове засідання не з'явилась,  про дату,  час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5  позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви підтримала та просила позов задовольнити .

Відповідачі в судове засідання не з'явились,  про дату,  час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідачів ОСОБА_6  проти задоволення позовних вимог заперечувала,  посилаючись на їх недоведеність. Зазначила,  що вартість пральної машини 2000 грн. нічим не підтверджена. Крім того,  майно було викрадено та за фактом викрадення майна порушена кримінальна справа. Вважає,  що доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди також не надано. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник 3-ї особи Відділу ДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві в судове засідання не з'явився,  про дату ,  час і місце розгляду справи повідомлений належним чином,  подав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Суд,  заслухавши пояснення представників сторін,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Відповідно до  ст.  10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених цим кодексом.

Відповідно до  ст.  11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Встановлено,  що 20 жовтня 2003 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві складено Акт опису та арешту майна,  відповідно до якого описано та накладено арешт на наступне майно :

-     телевізор Panasonic ,  модель ТС-14S10 R/C ;

телевізор Philips,  чорного кольору,  кольоровий ;

відеомагнітофон Philips,  110-240 V,  чорного кольору;

праска Tefal avantis,  фіолетово-білого кольору 12104 №1815 12;

•   -     пилосос Boch,  синього кольору;

•   -     праска Tefal,  білого кольору;

•   -     пральна машина "АРДО" білого кольору.;

•   -     магнітофон Philips,  модель 2605/14 з двома колонками .;

•   -     кухонна стінка;

•   -     ламінат 13 кв.м світло-коричневого кольору,

Всього описано майна на загальну суму 1920 грн. (а.с.  9-11).

Дії державного виконавця в частині встановлення вартості вказаного майна заінтересованими особами не оскаржувались.

Відповідно до даних зазначеного акту описане майно прийняв на відповідне зберігання ОСОБА_3,  який був попереджений про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату,  відчуження,  приховування чи підміну описаного майна ( а.с.  11).

Судом також встановлено,  що рішенням Дніпровського районного суду м.  Києва від 21 червня 2004 року задоволено позов ОСОБА_1 про виключення майна з акту опису та визнання права на майно ,  та визнано право власності за ОСОБА_1 на наступне майно:

-     телевізор Panasonic ,  модель TC-14S10 R/C;

телевізор Philips,  чорного кольору,  кольоровий ;

відеомагнітофон Philips,  110-240 V,  чорного кольору;

праска Tefal avantis,  фіолетово-білого кольору 12104 №1815 12;

•   -     пилосос Boch,  синього кольору;

•   -     праска Tefal,  білого кольору ;

•   -     пральна машина "АРДО" білого кольору .;

•   -     магнітофон Philips,  модель 2605/14 з двома колонками .;

•   -     кухонна стінка;

•   -     ламінат 13 кв.м світло-коричневого кольору,

та вказане майно виключено з акту опису від 20 жовтня 2003 року (а.с.  7-8).

Державною виконавчою службою неодноразово на адресу відповідачів надсилалися пропозиції з"явитись на АДРЕСА_1 для передачі описаного майна,  але відповідачі не з'явились,  про що свідчать відповідні акти від 04.06.2004 року,  11.04.2004 року,  14.06.2004 року (а.с.  12-14).

Як вбачається з Акту державного виконавця від 06 липня 2004 року за адресою вул.  Фролівська, 9/11 в офісному приміщенні описаного майна не виявлено (а.с.  15).

07 липня 2004 року ОСОБА_3 подав заяву до ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві про перевезення майна,  переданого йому на зберігання,  за адресою м. Київ,  вул.  Черемшини,  ГК "Голубий експрес" (а.с.  16).

18 липня 2004 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відсутність його власних речей в приміщенні гаражу №17 ГБК "Голубий експрес" по вул.  М. Черемшини, 9.

23 липня 2004 року дізнавачем Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві винесено постанову про порушення кримінальної справи за  ст.  185 ч.3 КК України ( а.с.  48).

Відповідно до  ст.  55 Закону України "Про виконавче провадження" під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним,  а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам,  про що зазначається в акті опису й арешту. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном,  на яке накладено арешт,  тягне за собою відповідальність зберігача майна,  передбачену законом.

Суд,  оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності,  вважає,  що відповідач ОСОБА_3 не належним чином виконував обов'язки зберігача майна,  що завдало позивачці ОСОБА_1 збитків на суму 1920 грн.

Само по собі порушення кримінальної справи за фактом викрадення майна з приміщення гаражу №17 ГБК "Голубий експрес" по вул.  М. Черемшини, 9,  не дає суду підстав для відмови в задоволенні позовних вимог,  оскільки відповідачем не доведено,  що в даному приміщенні дійсно зберігались речі позивачки,  а також не встановлено факт викрадення належного позивачці майна. При цьому,  відповідно до Акту державного виконавця від 06 липня 2004 року за адресою вул.  Фролівська, 9/11 в офісному приміщенні описаного майна не виявлено,  після чого 07 липня 2004 року відповідач ОСОБА_3 повідомив державного виконавця про перевезення майна в інше приміщення. ОСОБА_3,  як зберігач майна,  повинен був забезпечити схоронність та належні умови зберігання вилученого майна.

Разом з тим,  судом не встановлено,  що ОСОБА_2  брав на себе будь-які зобов'язання щодо збереження майна,  тому він підлягає звільненню від цивільно-правової відповідальності за даними позовними вимогами.

Суд вважає,  що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає сума 1920 грн.,  оскільки саме на таку загальну суму було оцінено під час опису майно відповідно до даних Акту опису й арешту майна від 20 жовтня 2003 року . При цьому,  суд враховує,  що позивачкою дії державного виконавця в частині встановлення цін на майно,  що було описано,  не оскаржувались. Доказів на підтвердження вартості холодильника 2000 грн. позивачкою не надано.

Твердження представника відповідача ОСОБА_3 в тій частині,  що останньому не було відомо про рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2004 року про виключення майна з акту опису суд до уваги не приймає,  оскільки з матеріалів справи вбачається,  що вказане рішення останнім було оскаржено,  ним подавались апеляційні скарги ,  тому такі твердження суд розцінює як бажання уникнути цивільно-правової відповідальності за незбереження майна.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають,  виходячи з наступного.

Відповідно до вимог  ст.  23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізи7чній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою ,  яка її завдала,  за наявності її вини,  крім випадків,  передбачених законодавством.

Законодавством встановлено,  що моральна шкода - це втрати немайнового характеру,  яких позивач зазнав внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ,  щ настали через незаконні винні дії відповідача. Як загальна умова цивільно-правової відповідальності законодавством передбачений зв"язок між протиправною поведінкою та наслідками,  що настали.

Зважаючи на те,  що позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди,  а також на підтвердження розміру моральної шкоди,  підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у суда не має.

За змістом  ст.  84 ЦПК України витратами на правову допомогу вважаються витрати ,  пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката чи іншого фахівця в галузі права.

Позивачем не надано доказів,  що ним понесені витрати,  пов"язані з оплатою допомоги саме адвоката або іншого фахівця в галузі права,  не підтверджено розмір таких витрат,  з матеріалів справи вбачається,  що представник ОСОБА_5  приймала участь у даній цивільній справі як представник позивача відповідно до наданої їй довіреності.

З огляду на наведене,  підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат,  пов"язаних з наданням правової допомоги відсутні.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 81 грн.,  пропорційно до розміру позовних вимог,  що задовольняються судом.

Керуючись  ст.  ст. . 10, 15, 60, 84, 88, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,  на підставі  ст.  ст.  23,  386, 387,  1166,  1167 ЦК України,   ст.  55 Закону України "Про виконавче провадження" ,  суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 1920 грн.,  судові витрати в сумі 81 грн.,  а всього стягнути 2001 (дві тисячі одну) грн.

ОСОБА_2 від цивільно-правової відповідальності звільнити.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.