Справа   № 2-34/2010р.  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 р.  

Білогірський районний суд  Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – Борісенко Є.В., за участю секретарів Качкаевій М.І., Самбурської Н.О., Іззетовій Н.Р., позивача ОСОБА_1, розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Білогірськ Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АТП № 579367», начальника Білогірської автостанції ТОВ «АТП № 579367» ОСОБА_2  про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення  моральної шкоди,  поновлення строку звернення до суду,

ВСТАНОВИВ :

    07 липня 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідністю «АТП № 579367», начальника Білогірської автостанції ТОВ «АТП № 579367» ОСОБА_2 про  поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що 01 червня 2007 року він був прийнятий на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю «АТП № 579367» на посаду сторожа автостанції м. Білогірськ.   За період роботи на підприємстві не мав ні одного порушення трудової дисципліни, ні одного стягнення, але за наказом № 6-л 67 від 09 квітня 2009 року, він був звільненій з посади сторожа Білогірської автостанції з 08 квітня 2009 року за розірванням контракту ст. 36 п.8., як зрозумів позивач, його звільнили за находження на роботі в п’яному стані, але він не вживав алкогольні напої під час роботи, та ситуація яка виникла 08.04.2009 року АТП взагалі не була роз’яснена. Він змушений  був звернутися до Білогірського районного суду за захистом своїх порушених трудових прав без наявності зазначених документів, щоб не втрачати передбачений законом місячний строк для звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі. З отриманої пізніше від відповідача трудової книжки та запису в ній про прийняття на роботу та про звільнення з роботи та розрахунків він дізнався про дійсну назву підприємства, також зазначив що що отримал наказ про звільнення тільки 26 – 28 .05.2009, про що свідчить конверт з АТП, а надіслав по пошті в суд позов 26 червня 2009 року. Саме з цієї причини, яку позивач вважає поважною,  ним і було пропущено встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, та про стягнення моральної шкоди. Звертаючись до суду з переліченими позовними вимогами, позивач просить суд поновити йому пропущений процесуальний строк, поновити його на роботі в  ТОВ «АТП № 579367» (вул. Київська, 5/2,  Київський район м. Сімферополь, 95053) у якості сторожу автостанції Білогірськ та стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн.,  спричинену неправомірними діями відповідача.

     У судовому засіданні позивач позов підтримав, збільшивши моральну шкоду, та   просив суд стягнути з відповідача на  користь  позивача 10000 грн. (а.с. 62).

 Належним чином неодноразово та своєчасно повідомлений про час та місце  судового розгляду справи відповідачі (а.с. 27,28,57-60,73) жодного разу не направили до суду свого представника, не надіслали будь-яких пояснень або заперечень проти позову, не надали суду витребувані ним докази: копії наказів про прийняття позивача на роботу та про його звільнення з роботи,  довідку про його середній заробіток, копію наказу про його звільнення з роботи, контракт укладений з позивачем, положення та реєстраційні документи ТОВ (а.с. 61,71). Про причини неявки свого представника та про причини не надання доказів, витребуваних судом, відповідач  суд не повідомили. Будь – яких заяв чи клопотань від відповідачів до суду також не  надходило.

    16 березня 2010 року на прохання позивача, ухвалою суду було постановлено розглядати справу заочно, на підставі наявних у справі доказів та матеріалів, з постановленням заочного рішення у справі, в порядку передбаченому ст.ст. 169 ч. 4, 224  ЦПК України.

    Заслухавши позивача,  дослідивши надані ним докази, суд вважає за необхідне позов щодо поновлення пропущеного строку та щодо поновлення на роботі належить задовольнити  в повному обсязі, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди  задовольнити частково, виходячи із наступного.

Так судом встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 з 01 червня 2007 року був прийнятий товариством з обмеженою відповідальністю «АТП № 579367» на роботу  на посаду  сторожа автостанції м. Білогірськ на підставі наказу № 1-Л67 від 01.06.2007 року, та звільнений з зазначеної посади 08 квітня 2009 року  за  розірванням контракту в порядку ст. 36 п.8 КЗпП України на підставі наказу № 6-Л67 від 09 квітня 2009 року, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 8), та копій наказу (а.с.4).  

    Суд не знаходить підстав що до задоволення вимого позивача до начальника Білогірської автостанції ТОВ «АТП № 579367» ОСОБА_2, оскільки ця організація не приймала позивача на роботу.

Суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відповідачем з 08.04.2009 року мало місце саме за ініціативою відповідача в односторонньому порядку, в трудовій книжці в записі про звільнення  зроблено посилання на ст. 36 п.8 КЗпП України.  У суду немає підстав не довіряти твердженням позивача щодо того, що він не порушав вимоги контракту. Зазначену обставину, яка має суттєве значення для вирішення цієї справи, відповідач не спростував, факт існування підстав що до звільнення за контрактом - не довів, на запит суду належно завірену копію контракт ТОВ не надав, про причину ненадання зазначеного доказу суд не повідомив. Ненадання такого доказу відповідачем суд розцінює як відсутність у нього вказаного доказу, а тому суд вважає, що Кисеев був звільнений відповідачем  без законної підстави.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, як за один рік.

Виходячи з цього ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі за рішенням суду та на її користь має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більше, ніж за один рік.

З наданих суду документів вбачається, що позивач на роботу в АС м. Білогірськ на посаду сторожа влаштувався з 01.06.2007 року.

Відповідачем не надано суду довідки про середній заробіток позивача, то на прохання якого, суд при винесенні рішення по цій вимозі вважає за справедливе та обґрунтоване виходити з розміру діючої мінімальної заробітної плати за певний період.

Так,  згідно Закону України від 26.12.2008 року № 835-VI мінімальная заробітна плата в Україні з 01.01.2008 року  по 31.03.2008 року  складала 605 грн, з 01.04.2009 – 30.06.2009 – 625 грн., 01.07.2009 – 30.09.2009 – 630 грн., 01.10.2009 – 31.10.2009 – 650 грн., на підставі Закон України від 26.12.2008 року № 835-VI та Закон України від 20.10.2009 р. № 1646-VI мінімальна заробітна плата з 01.11.2009 – 31.12.2009 – 744 грн, з 01.01.2010 – 31.03.2010 – 869 грн.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 незаконно звільнений з роботи 08 квітня 2009 року, а середній заробіток за час вимушеного прогулу  повинен бути стягнутий не більш, ніж за один рік, то період, за який суд проводить такий розрахунок, складає з 08 квітня 2009 року по 16 березня 2010 року.  Виходячи з таких міркувань та вищезазначених розмірів мінімальної заробітної плати розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен становити 7157 грн. 32 коп. ( в тому числі: за 08 квітня по червень 2009 року – 1686 грн. 80 коп.;   за липня – вересень 2009 року – 1890 грн.;  за жовтень 2009 року  - 650 грн.;  за грудень 2009 р. –744 грн.;  за січень по 16 березня 2009 р. – 2186 грн. 52 коп.).

Враховуючи спосіб,  механізм та порядок звільнення  відповідачем позивача  з роботи, приймаючи до уваги, без своєчасне отримання від відповідача трудової книжки,  враховуючи душевні хвилювання та переживання позивача від  грубого беззаконня, застосованого до нього та гарантованого йому ст. 43 Конституції  України права на працю та захисту від незаконного звільнення, суд вважає, що відповідач своїми неправомірними діями дійсно спричинив позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду. Але позов в цій частині суд вважає за необхідне та  достатнє задовольнити частково – лише в розмірі 1000 гривень, виходячи з підстав розумності та справедливості, оскільки позивач, не переконав суд в тому, що  спричинена відповідачем моральна шкода еквівалента саме  10 000 грн.  

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір підлягає негайному виконанню.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України  суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.  

Задовольняючи позов, суд вважає за необхідне судові витрати, а саме судовий збір в розмірі  80 грн. 07 коп. (71 грн. 57 коп. + 8 грн. 50 коп.) та  витрати з інформаційно-технічного забезпечення  процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ, в розмірі 120 грн., стягнути з відповідача на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись  ст. 10, 11,  57-60, 81, 88, 212-215, 218, 224-226, 367 ч.1 п.2  ЦПК України, на підставі ст.ст. 234, 235, 237-1  КЗпП України, суд    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для  звернення до суду.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в  товаристві з обмеженою відповідальністю «АТП № 579367» (вул. Київська, 5/2,  Київський район м. Сімферополь, 95053)  у якості сторожа автостанції Білогірськ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП № 579367» (вул. Київська, 5/2,  Київський район м. Сімферополь, 95053)  на користь ОСОБА_1  втрачений заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш, ніж за один рік -  у розмірі 7157 гривні 32 копійок

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах  платежу за один місяць в розмірі  869 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП № 579367» (вул. Київська, 5/2,  Київський район м. Сімферополь, 95053) на  користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП № 579367» (вул. Київська, 5/2,  Київський район м. Сімферополь, 95053) на користь держави судовий збір у розмірі 80 грн. 07 коп. та витрати з інформаційно–технічного забезпечення процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ, в розмірі 120 гривень.

    В решти позивних вимог позивача - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Білогірським районним судом Автономної Республіки Крим за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районній суд АР Крим  шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подачею протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.  

Головуючий: