Справа № 295/1693/20

2/296/1451/20

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"25" серпня 2020 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Петровська М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про порушення прав на розгляд клопотання та відшкодування моральної шкоди,

                                                                    встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду міста Житомира з вказаним позовом та, з урахуванням уточнених позовних вимог в заяві від 18.08.2020, просить:

- визнати порушення законодавства при розгляді клопотання від 16.04.2013 порушенням її конституційних прав незаконним розглядом клопотання від 16.04.2013;

- стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради на її користь 70000 грн моральної шкоди;

- прийняти виклад порушень законодавства, якими порушено конституційні права ОСОБА_1 незаконним розглядом клопотання від 16.04.2013 із зазначенням суті порушень та доказів.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що звернулась до відповідача із клопотанням від 16.04.2013 про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку. Рішенням 24 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 11.07.2013 № 587 їй було відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, в якому підставою відмови зазначено висновок Управління містобудування, архітектури  та дизайну міського середовища № 185-П/2013. Вважає, що виконавчим комітетом Житомирської міської ради під час розгляду клопотання від 16.04.2013 було порушено її конституційні права на його законний розгляд у зв`язку із відмовою на підставі висновку  № 185-П/2013, оскільки такий  складено з рядом порушень. Крім того, відповідачем неправомірно відмовлено у розгляді доданих позивачем до клопотання від 16.04.2013 документів. З огляду на порушення її прав під час розгляду клопотання, просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 70000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що перевірка законності рішення Житомирської міської ради від 11.07.2013 № 587 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.04.2013 належить до компетенції адміністративного суду. Крім того, висновок № 185-П/2013 складений відповідно чинного законодавства та правомірно зазначений у рішенні відповідача як підстава відмови за результатами розгляду клопотання від 16.04.2013. Щодо тверджень позивача про нерозгляд виконавчим комітетом Житомирської міської ради доданих нею до клопотання документів, то норми Земельного кодексу України не передбачають такого обов`язку. Вимога про відшкодування моральної шкоди є необгрунтованою, оскільки не доведена належними доказами.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 просила визнати відзив зловживанням процесуальним правом та таким, у якому незаконно викладено висновки стосовно предмету спору. Вважає, що виклад обставин спору у відзиві спростовується обгрунтуванням допущених виконавчим комітетом Житомирської міської ради порушень у позові.

Ухвалою від 07.08.2020  справу № 295/1693/20  прийнято до провадження судді Петровської М.В. та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При цьому, заяву ОСОБА_1 від 18.08.2020 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суд залишає без задоволення з огляду на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а предмет спору не підпадає під критерії розгляду справи виключно за правилами загального позовного провадження  у відповідності до приписів ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 16.04.2013 ОСОБА_1 було складено та подано до Житомирської міської ради клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної передачі земельної ділянки розміром 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до п.6 ст.118 Земельного кодексу України. До клопотання додано: викопіювання зі схеми плана м.Житомира, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копії фотографій.

Рішенням 24 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 11.07.2013 № 587 позивачці  було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 ,  для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Підставою відмови слугувало наступне: ст.ст.39,118,123 Земельного кодексу України та ст.ст.17,19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема невідповідність чинному містобудівному законодавству. Зазначена земельна ділянка розташована в межах «червоних» ліній перспективного розвитку АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , де розміщення об`єктів капітального будівництва заборонено (вимоги ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень  та ДБН В.2.3.5-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів»). Висновок № 185-П/2013 управління містобудування, архітектури  та дизайну міського середовища від 06.05.2013 № 935/13.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до п. «б» ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із ч.7 цієї статті ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 10 ст.118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду і оцінки якого встановлені ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 19 КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч.5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як вбачається із позовної заяви та інших письмових заяв позивача, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 16.04.2013 відповідачем, останнім не було дотримано чинного законодавства, зокрема, неправомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на висновок  № 185-П/2013 управління містобудування, архітектури  та дизайну міського середовища, а також не було взято до уваги всі документи, додані нею до клопотання від 16.04.2013, внаслідок чого порушено її права та заподіяно моральну шкоду.

Таким чином, при вирішенні судом позовних вимог у цій справі, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 16.04.2013 про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки, що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання, прийнятого за її результатами рішення та надання оцінки правомірності відмови у задоволенні клопотання позивача на підставі висновку № 185-П/2013 управління містобудування, архітектури  та дизайну міського середовища. При цьому, такі обставини не пов`язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб.

Оскільки відповідач під час розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.04.2013 здійснював владні управлінські функції, реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, відтак такий спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Вимога про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч.5 ст. 21 КАС України.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України,  суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, провадження у цій справі підлягає закриттю з одночасним роз`ясненням позивачу, що її розгляд віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст. ст.19, 255, 256, 258 - 261,354 ЦПК України, суд, -

                                                                          ухвалив:

Заперечення ОСОБА_1 проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишити без задоволення.

Закрити провадження в цивільній справі № 295/1693/20 за позовом  ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про порушення прав на розгляд клопотання та відшкодування моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що спір має вирішуватися у порядку адміністративної юрисдикції.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 25.08.2020.

Суддя М. В. Петровська