копія

                                                                                                                             Справа № 1 – 123

                                                                                                                             2010 рік

                                                              В  И  Р  О  К

                                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 квітня 2010 року                           Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді                            Мотрука  М.І.

         при секретарі                            Мозоль Л.І.

 з участю прокурора                          Струся О.Ю.,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні  в  м. Іллінці   кримінальну    справу  по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, українця,   громадянина  України,  ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого,  не працюючого, раніше не судимого, -

                по ст.164 ч.1 КК України,

                                                            В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, житель ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно рішення   Іллінецького районного суду  від 14.05.2009 року був зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 на утримання малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 в розмірі 210 гривень щомісячно, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 в розмірі 170 гривень щомісячно, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_10, в сумі 170 гривень щомісячно, починаючи з 16.03.2009 року і до досягнення ними повноліття.

           Однак, ОСОБА_1, будучи відповідним чином попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення, та маючи реальну можливість сплачувати вказану аліментну плату, так як працював на тимчасових роботах,  саме: літом 2009 року, на будівництві в  с. Слободище, Іллінецького району Вінницької області, де за день отримував кошти в сумі від 40 до 50 гривень, а також восени 2009 року неодноразово їздив в м. Одесу, де допомагав завантажувати та розвантажувати картоплю і з однієї поїздки отримував від 200 до 250 гривень, але ОСОБА_1 порушуючи вимоги ст.ст.180 ч. 3, 181, 188 ч.2, 194 Сімейного Кодексу України, умисно не сплачував аліментну плату, офіційно не працевлаштувався, будь-яких мір до погашення боргу не приймав і тим самим злісно ухилися від сплати аліментів, та згідно довідки ВДВС Іллінецького районного управління юстиції  має заборгованість перед ОСОБА_2  по аліментній платі на 16.01. 2010 року, в сумі  5500 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєні злочину визнав повністю і пояснив, що на протязі 11 років він проживав в шлюбі з ОСОБА_2. Однак, в 2009 році даний шлюб було розірвано. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області він мав сплачувати аліменти на своїх трьох дітей. Проте вказані аліменти він не сплачував тому, що жив тільки за рахунок випадкових заробітків. Так, влітку 2009 року він працював в с. Слободище, Іллінецького району, де допомагав людям по будівництву і за кожен день роботи йому платили від 40 до 50 гривень. Крім цього, восени 2009 року, його наймали люди в якості вантажника, щоб він їздив з ними в м. Одесу, де вони продавали картоплю. Кожна поїздка тривала 5-6 днів із однієї поїздки він отримував по 200-250 гривень. Протягом осінні 2009 року ін 5-6 раз їздив  в м. Одесу. Про кримінальну відповідальність  за те, що він не буде сплачувати аліменти він був попереджений, проте аліментів не сплачував так як знає, що його колишня дружина проживала з іншим чоловіком і всі кошти які б він платив вони витрачали би на себе, і тому він не хотів цього робити.

Будучи допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що вона проживає  ІНФОРМАЦІЯ_11. Близько 11 років назад вона вийшла заміж за ОСОБА_1 проте, сімейне життя не склалось, в сім’ї почались сварки непорозуміння, чоловік почав зловживати спиртними напоями і в 2009 році вони офіційно розлучилися. Вона сама почала виховувати трьох дітей. Відповідно до рішення суду ОСОБА_1 мав сплачувати аліменти на користь дітей в сідаючих розмірах: на дочку - ОСОБА_3 в розмірі 210 гривень щомісячно, на сина – ОСОБА_4 в розмірі 170 гривень щомісячно, на дочку – ОСОБА_5 в розмірі 170 гривень щомісячно. Однак, підсудній це ігнорує, та жодного разу не сплатив призначені судом аліменти і свідомо від цього ухиляється. В результаті несплати підсуднім аліментів вона дітям не може забезпечити нормального існування, тобто забезпечити дітей самим необхідним. Також, їй відомо, що на даний час ОСОБА_1 заробляє кошти тимчасовими заробітками і за його роботу йому люди платять гроші, проте із вказаних коштів він міг би сплачувати на своїх дітей, а вона сам не  змозі утримувати трьох дітей, однак він цього не робить і заборгованість на даний час становить 5500 гривень.

В зв’язку з тим, що підсудній ОСОБА_1 визнав себе повністю винним в інкримінованому йому злочині, погоджується з зібраними доказами по справі, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за скороченою судовою процедурою, заслухавши думку прокурора, який не заперечує проти задоволення клопотання підсудного, відповідно до ст.299ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних даних, які ніким не оспорюються та не опротестовуються, а саме в частині допиту свідків.

Крім повного визнання своєї вини підсудним, його вина у скоєні злочину підтверджується іншими  матеріалами кримінальної справи, які зібрані в ході досудового слідства т дослідженими в ході судового засідання, а саме: заявою потерпілої про злочин (а.с.4),  копією суду рішення Іллінецького районного суду  про стягнення аліментів (а.с.9), копією виконавчого листа (а.с9-а),  довідкою державного виконавця про заборгованість по аліментній платі (а.с.17), копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.17), копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 18-19).

    Оцінюючи в сукупності всі досліджені по справі докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 у скоєні злочину доведена повністю, його дії органом досудового слідства кваліфіковані вірно по ст.164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

    Призначаючи підсудному покарання, суд враховує  ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин злочину, особу підсудного, який негативно характеризується за місцем проживання,  раніше не судимий. Обставини, які б пом’якшували покарання підсудного так і обставини, які б обтяжували його покарання судом не встановлено. За таких обставин, враховуючи дані про особу підсудного в їх сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання  підсудного ОСОБА_1 неможливе без його ізоляції від суспільства, і вважає, що йому слід призначити передбачене законом покарання у виді обмеження волі.

    Підстав для зміни запобіжного заходу відносно підсудного суд не вбачає.    

На підставі наведеного, керуючись  ст.ст.321- 324  КПК України,

                                                            П Р И С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1ст.164 КК України і призначити йому покарання по ст.164 ч.1 КК України у виді  одного року обмеження волі.

    Строк покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

            Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін-підписку про невиїзд.

              Апеляція на вирок суду першої інстанції може бути подана до апеляційного суду Вінницької області  протягом п’ятнадцяти діб після його проголошення, через Іллінецький районний суд.

Головуючий : /підпис/

Згідно    з   оригіналом.

Суддя      Іллінецького

районного            суду                                            ОСОБА_6