Справа №22ц-291/10 Головуючий в 1 інстанції:
Хоменко В.Г.
Категорія №46
Доповідач: Приходько Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року березня місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцовій О.А.
суддів Приходько Л.А.
Бездрабко В.О.
при секретарі Ляшенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2008 року в справі
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
встановила:
У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3і. про поділ майна подружжя. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що під час перебування в відповідачем у зареєстрованому шлюбі було придбано домоволодіння по АДРЕСА_1, як е їх спільною сумісною власністю, однак домовленості щодо володіння та користування цим будинком між нею та відповідачем не досягнуто. У зв’язку з викладеним просила розділити будинок, та передати їй у власність Ѕ частину будинку.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2008 року позов задоволено. Домоволодіння АДРЕСА_1 поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, з виділенням у власність кожній із сторін конкретних приміщень, споруд та будівель з розрахунку Ѕ частина ідеальної долі відповідно до висновку технічної експертизи від 04 вересня 2008 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заперечуючи проти апеляційної скарги представник позивачки, ОСОБА_5, зазначила, що рішення суду, на її думку, є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що домоволодіння АДРЕСА_1 є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбано в період перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, і частки кожного з них вважаються рівними.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи сторони з 03.01.1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який у 2007 році був розірваний (а.с.5,22).
22.12.2000 року за біржовим договором купівлі-продажу № ГФ-12-077-Н продав належні йому на праві особистої приватної власності 3/40 і 9/40 частин домоволодіння АДРЕСА_1 за 5000грн (а.с.26).
В цей же день, 22.12.2000 року, ОСОБА_3 придбав за 5000грн. домоволодіння АДРЕСА_1, жилою площею 37.6мІ, за біржовим договором купівлі-продажу №ГФ-12-078-Н(а.с. 25).
На підставі рішень Генічеського міськвиконкому №417 від 22.11.2001 року та дозволу на виконання будівельних робіт №64 від 03.12.2001 року ОСОБА_3 збудовані прибудова до житлового будинку та господарські будівлі. Внаслідок самовільно проведеного переобладнання будинку збільшилася житлова площа на 26.5мІ .
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Пунктом 3 ч.1 ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Такі ж положення щодо правового режиму майна подружжя були встановлені й ст.ст. 22,24 КпШТ України.
Відповідно до ч.1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи особистою приватною власністю з’ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання, а також наявність сукупності таких умов , як істотність збільшення вартості майна, збільшення такої вартості саме за час шлюбу та наявність спільних трудових чи грошових затрат обох з подружжя або затрат другого з подружжя.
Однак місцевий суд при розгляді справи в порушення вимог ст.ст.213,214 ЦПК України не повністю визначився з характером спірних правовідносин, не взяв до уваги, що спірний будинок був придбаний відповідачем за 5000грн. в день продажу ним за 5000грн. належних йому на праві власності, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, 3/40 та 9/40 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Не спростувавши цю обставину суд дійшов передчасного висновку про придбання спірного будинку в період перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя.
Зі змісту позовних вимог, та пояснень наданих під час розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_4 звернулася до суду з вимогами про поділ спільного майна подружжя, яке на її думку складається зі спірного будинку зі всіма добудовами, зробленими після його придбання, вважаючи що вартість будинку істотно збільшилася за рахунок їх спільних зусиль та коштів. Суд, не звернувши на це уваги та не з’ясувавши чи є зазначене збільшення вартості істотним, чи відбулося збільшення вартості спірного будинку за час шлюбу внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, фактично не розглянув заявлені позовні щодо поділу спільного майна подружжя.
Враховуючи, що будь-які докази щодо визначення істотності збільшення вартості майна, час та джерела збільшення вартості, суду першої інстанції для дослідження сторонами не надавалися без поважних причин, колегія суддів позбавлена можливості в силу ч.2 ст. 303 ЦПК України встановити нові обставини, що мають значення для справи на підставі дослідження нових доказів. Зазначене є підставою, відповідно до п.5ч.1ст. 311 ЦПК України, для скасування рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.
Крім того, приймаючи рішення щодо поділу в натурі між сторонами спірного будинку, суд не звернув уваги на те, що жила площа будинку збільшилася на 26.5мІ внаслідок самовільного переобладнання, та не перевірив, у зв’язку з необхідністю проведення переобладнання жилого будинку, дотримання вимог ст. 152 ЖК України.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин, що мають значення для розгляду справи, ретельно перевірити доводи і заперечення сторін та залежно від встановленого, відповідно до діючого законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст.303,307,311,314 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2008 року скасувати справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верхового Суду України.
Головуючий:
Судді: