ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року           справа №200/12153/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі судді Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання – Ашумова Т.Е., представника відповідача – Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представника відповідача - адвоката - Шевченка Станіслава Сергійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року  у справі № 200/12153/19-а (головуючий суддя І інстанції – Кочанова П.В.), складене у повному обсязі 28 грудня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області  за позовом  Головного управління ДПС у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу,-

                                                        ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2019 року Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 237 054,40 грн., а саме;

- 10 062,75 грн. - мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами (код бюджетної класифікації 15010200) (р/р 31119061505002, отримувач: ГУ ДКСУ/ м. Донецьк / 15010200, код отримувача - 37967785, банк: Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, код платежу: 15010200);

- 56 280,31 грн. - податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (крім податку на додану вартість від операцій з ввезення лікарських засобів) (код бюджетної класифікації 14070100) (р/р 31116031505002, отримувач: ГУ ДКСУ/ м. Донецьк / 14070100, код отримувача - 37967785, банк: Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, код платежу: 14070100)

- 170 711,34 грн. - акцизний податок з ввезених транспортних засобів (крім мотоциклів та велосипедів) (код бюджетної класифікації 14030800) (р/р 31313306505002, отримувач: ГУ ДКСУ/ м. Донецьк / 14030800, код отримувача - 37967785, банк: Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, код платежу: 14030800) (а.с. 5-10).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 237 054,40 грн., а саме:  10 062,75 грн. - мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами (код бюджетної класифікації 15010200) (р/р 31119061505002, отримувач: ГУ ДКСУ/ м. Донецьк / 15010200, код отримувача - 37967785, банк: Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, код платежу: 15010200);  56 280,31 грн. - податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (крім податку на додану вартість від операцій з ввезення лікарських засобів) (код бюджетної класифікації 14070100) (р/р 31116031505002, отримувач: ГУ ДКСУ/ м. Донецьк / 14070100, код отримувача - 37967785, банк: Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, код платежу: 14070100), 170 711,34 грн. - акцизний податок з ввезених транспортних засобів (крім мотоциклів та велосипедів) (код бюджетної класифікації 14030800) (р/р 31313306505002, отримувач: ГУ ДКСУ/ м. Донецьк / 14030800, код отримувача - 37967785, банк: Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, код платежу: 14030800) (а.с. 71-74).

ОСОБА_1 з таким судовим рішенням не погодилась, звернулась через свого представника – адвоката – Шевченка Станіслава Сергійовича до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, винесення рішення без урахування обставин, що мають значення для справи,прийнятого судом першої інстанції є порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що заявлені позивачем до стягнення платежі вже було сплачено відповідачем, а транспортний засіб було розмитнено 17 травня 2019 року  (а.с. 82-85).

17 червня 2020 року до канцелярії суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача 25 серпня 2020 року надав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтувавши його  поганим самопочуттям.

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.   

Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

В даному випадку позивачем до клопотання не додано жодного доказу, що неможливість з`явитися у судове засідання зумовлена обмеженнями, впровадженими карантином.

При цьому, судом апеляційної інстанції  враховується, що представник позивача ОСОБА_2 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції    24 червня 2020 року та надавав пояснення по справі, за його усним проханням була оголошена перерва та надано час для надання додаткових пояснень.

15 липня 2020 року за заявою  адвоката ОСОБА_2 зупинено провадження по справі до його одужання до 25 серпня 2020 року. Документів підтверджуючих його тривалу хворобу суду надано не було.

25 серпня 2020 року до суду апеляційної інстанції знов надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з раптовим погіршенням здоров`я. З наданого на підтвердження   листа огляду лікаря  від 25.08.2020 року, вбачається, що   ОСОБА_2 працездатний та в ньому не має застережень неможливості приймати участь в режимі відеоконференції .    

Враховуючи викладене та те, що явка позивача та його представника  не визнавалась судом обов`язковою, враховуючи строки розгляду справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтованою та такою, яка задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та  повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін,  з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (до внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_3 ) є громадянкою України.

Сума податкового боргу у розмірі 237 054,40 грн. складається з наступного:

- мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами (код бюджетної класифікації 15010200) в розмірі 10 062,75 грн., а саме:

8 519,45 грн. - борг виник 12 січня 2019 року - донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 29 листопада 2018 року № 0018591304 на суму 8 519,45 грн. разом з штрафними санкціями (а.с.30);

1 543,3 грн. - борг виник 12 січня 2019 року - нараховане пені згідно пп. 129.1.2. ст. 129 Податкового кодексу України.

- податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (крім податку на додану вартість від операцій з ввезення лікарських засобів) (код бюджетної класифікації 14070100) в розмірі 56 280,31 грн., а саме:

47 648,71 грн. - борг виник 12 січня 2019 року - донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 29 листопада 2018 року № 0018591304 на суму 47 648,71 грн. разом із штрафними санкціями (а.с.32);

8 631,6 грн. - борг виник 12.01.2019 - нараховане пені згідно пп. 129.1.2. ст. 129 Податкового кодексу України.

- акцизний податок з ввезених транспортних засобів (крім мотоциклів та велосипедів) (код бюджетної класифікації 14030800) в розмірі 170 711,34 грн., а саме:

144 529,69 грн. - борг виник 12 січня 2019 року - донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 29 листопада 2018 року № 0018561304 на суму 144 529,69 грн. разом із штрафними санкціями ( а.с.34);

26 181,65 грн. - борг виник 12 січня 2019 року - нараховане пені згідно пп. 129.1.2. ст. 129 Податкового кодексу України (а.с. 11).

Податкові повідомлення – рішення за якими виник податковий борг прийняті на підставі акту від 06 листопада 2018 року № 1267/05-99-13-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань державної митної справи, в частині дотримання вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства щодо використання транспортного засобу, ввезеного 10 липня 2017 року в митному режимі транзиту» (а.с. 16-28), а саме транспортного засобу «KIA CERATO» 2006 року випуску.

Як вбачається з акту перевірки вбачається, що згідно висновку № 2679 від 18 грудня 2017 року судової автотоварознавчої експертизи за матеріалами справи про порушення митних правил № 0179/70000/17, проведеною Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, ринкова вартість ввезеного автомобілю станом на 10 липня 2017 року згідно наданих документів становить 2 295,00 євро., Донецькою митницею визначено суму митних платежів при ввезені товару складає 160 558,28 грн.

В акті вказано, що до податкового органу надійшли матеріали митної справи щодо фактів використання позивачем транспортного засобу, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів на загальну суму 160 558,28 грн. в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, на підставі яких постановою Донецької митниці ДФС від 16 січня 2018 року у справі про порушення митних правил № 0179/70000/17 позивача визнано винною у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України.

Відповідно до вищевказаної постанови 10 липня 2017 року позивачем через пункт пропуску «Виступовічі-Нова Рудня» митного поста «Півничний» на митну території України ввезено транспортний засіб «KIA CERATO» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 по смузі руху «зелений коридор» у митному режимі транзиту.

Позивачем порушено строки, визначені ст. 95 Митного Кодексу України, сплати митних платежів, що і було підставою для виникнення у позивача податкового боргу.

Акт перевірки був направлений на податкову адресу платника податків: АДРЕСА_1 , та поштове відправлення № 8750100404557 вручене згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення , яку отримала мати відповідача ОСОБА_4 (а.с. 29).

Податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу платника податків та поштове відправлення №8750100402015 повернуто до податкового органу з відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 36).

Доказів оскарження вищезазначених рішень у судовому або адміністративному порядку сторонами не надано.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов`язань, Головним управлінням ДФС у Донецькій області було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 21 січня 2019 року № 5-17, яка направлена поштою на податкову адресу боржника, та поштове відправлення № 8752601419891 вручене 29 січня 2019 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення матері відповідача ОСОБА_4 (а.с. 12).

Спірним питанням даної справи є правомірність заявлених вимог про стягнення з відповідача податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що  відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання у розмірі 237 054,40 грн., строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов`язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов`язань, не призвели до їх погашення, відтак, податковий борг підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються   Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.1.58 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Стаття 42 ПК України встановлює наступне: податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі ,якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29 листопада 2018 року № 0018591304 на суму 8 519,45 грн., податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 29 листопада 2018 року № 0018591304 на суму 47 648,71 грн., податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 29 листопада 2018 року № 0018561304 на суму 144 529,69 грн. були направлені на податкову адресу платника податків та поштове відправлення №875010040201 5 повернуто до податкового органу з відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 36).

Доказів оскарження та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку матеріали справи не містять.

Відтак, вказані податкові повідомлення-рішення є врученими в силу вимог ПК України.

За приписами статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом винесення податкової вимоги  від 21 січня 2019 року №5-17 та направлено засобами поштового зв`язку (а.с. 12), податкову вимогу прийнято 29 січня 2019 року матір`ю відповідача ( ОСОБА_5 ), про що є відмітка у рекомендованому повідомленні про поштові відправлення.

В матеріалах справи наявна копія довіреності від ОСОБА_1 , яка уповноважує ОСОБА_5 представляти інтереси довірителя у всіх державних установах , громадських, господарських та інших установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності тощо(а.с. 94), довіреність складена 25 липня 2018 року та видана терміном на три роки, що підтверджує наявність у ОСОБА_5 повноважень на отримання поштової кореспонденції як в листопаді 2018 року, так саме 29 січня 2019 року за ОСОБА_1 . Отже доводи апелянта щодо не отримання нею особисто  поштової кореспонденції судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

З урахуванням обізнаності  відповідача про наявність боргу, який судом апеляційної інстанції вважається узгодженим, оскільки ОСОБА_1 не оскаржила податкові повідомлення – рішення та вимогу, яка була фактично отримана уповноваженою особою відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не надано суду переконливих доказів на добровільне погашення зазначеного боргу.

Відповідно до частини 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вжиті заходи з самостійного погашення податкового боргу.

Судом на підставі картки інтегрованого рахунку платника податків встановлено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 237 054,40 грн. (а.с. 42-44, 64-66).

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що податковим органом сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу відповідно до вимог статті 58 ПК України, а сума податкового боргу є узгодженою та може бути стягнуто в судовому порядку.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що всі ці обставини не є спірними в рамках апеляційної скарги, жодних доводів проти наявності податкового боргу апеляційна скарга не містить, основним питанням апеляції є добровільне погашення зазначеного податкового боргу.

Представник відповідача в апеляційній скарзі посилається на неправомірність стягнення податкового боргу з відповідача з огляду на те, що заявлені платежі до стягнення  вже було сплачено відповідачем, а транспортний засіб було розмитнено 17 травня 2019 року, в доказ цього надає копію митною декларації (а.с. 89).Суд апеляційної інстанції не приймає її до уваги, оскільки заявником в ній вказано іншу ніж відповідача особу, а саме – ОСОБА_6 , який не є стороною у справі, що нівелює твердження апелянта про погашення податкового боргу, сплати відповідних зобов`язань та відсутність у відповідача податкового боргу.

Доказів внесення сум податків до державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу (квитанцій, платіжних доручень, тощо) матеріали справи не містять та  суду додаткового не надано.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов`язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов`язань, не призвели до їх погашення, на дату розгляду справи, вказана заборгованість відповідачем у повному обсязі не сплачена, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків, відтак, заявлена сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку,  що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду  необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Представника відповідача - адвоката - Шевченка Станіслава Сергійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року  у справі  № 200/12153/19-а – залишити без задоволення.

Рішення  Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року  у справі  № 200/12153/19-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25 серпня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання  повного судового рішення

Повне судове рішення складено 27 серпня 2020 року.

Судді                                                                             Т.Г.Арабей                                    

                                                                                         І.В. Геращенко

                                                                                      Г.М. Міронова