Справа № 277/159/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2020 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої-судді Прищепи Т.П.

за участю секретаря с/з Калантарян Л.М.

представника позивача Саух В.С.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Ємільчине адміністративну справу за позовом Ємільчинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Ємільчинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 06.11.2019 працівниками Ємільчинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області виявлена громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , яка перебуває з порушенням правил перебування на території України з 1995 року та ухиляється від виїзду з України.

Особа громадянки ОСОБА_1 встановлена та підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 виданим 25.11.2003.

ОСОБА_1 перебуваючи в Україні, не зверталася до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем перебування із заявою про продовження строку перебування на території України, чим порушила будь-які строки перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, затверджено рішення від 06.11.2019 про примусове повернення гр. ОСОБА_1 з України та зобов`язано залишити територію України не пізніше 24.11.2019, однак вона у визначений термін добровільно не виїхала за межі України та продовжує перебувати/проживати на території України нелегально.

Позивач вважає, що порушення гр. ОСОБА_1 законодавчо встановлених строків перебування на території України, невиконання рішення Ємільчинського PC про примусове повернення, ухилення від виїзду у строки, визначені чинним законодавством та встановленні рішенням про примусове повернення від 06.11.2019, вказує на те, що відповідач своїми діями продовжує порушувати вимоги ст.ст.9, 16, 23 Закону, та дає обгрунтовані підстави вважати, що громадянка ОСОБА_1 і в подальшому продовжуватиме ухилятися від виїзду з України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі зіславшись на обставини викладені в позовній заяві.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити позивачу в його задоволенні на не видворяти її за межі території України. В обґрунтування невизнання позову показала суду, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України, а саме в Кримській області. Далі проживала на території Російської Федерації де прийняла громадянство. В 1995 році приїхала в Україну на постійне місце проживання на батьківщину чоловіка. Народила двох синів, які є громадянами України. Син ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Середи, Ємільчинського району Житомирської області. Обоє синів в даний час проходять службу в Збройних Силах України, приймають участь в операції об`єднаних сил у зоні АТО. Крім того зазначила, що тривалий час хворіє, д/з цукровий діабет та інші супутні хвороби, не працює. Вважала, що оскільки народилася та тривалий час проживає на території України, сини є громадянами України та захищають суверенітет і територіальну цілісність України, їй не потрібно оформляти право на проживання в Україні, це право вона набула від народження. Крім того у зв`язку з неналежним станом здоров`я, відсутністю вакансій по працевлаштуванню у населеному пункті де проживає, пандемією COVID-19 в Україні з 03.03.2020, не має можливості влаштуватися на роботу, відповідно не має доходів, тобто коштів для оформлення документів які надають право громадянства України.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідачку, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VI(далі - Закон), який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно із ч. 8 ст. 18 Закону України «Про національну безпеку України» державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, зокрема біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

За змістом ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з п. 14 ст.1Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 2 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Судом встановлено, що 06.11.2019 працівниками Ємільчинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області виявлена громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , яка перебуває з порушенням правил перебування на території України з 1995 року та ухиляється від виїзду з України.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, Ємільчинським РВ УДМС України в Житомирській області, затверджено рішення від 06.11.2019 про примусове повернення гр. ОСОБА_1 з України. Вказаним рішенням ОСОБА_1 зобов`язано залишити територію України не пізніше 24.11.2019, однак вона у визначений термін добровільно не виїхала за межі України. Зазначене рішення про примусове повернення ОСОБА_1 оголошено, вручено. Роз`ясненно суть рішення, можливість його оскарження, та правові наслідки у разі невиконання зазначеного рішення. На даний час рішення не оскаржувалося, при цьому, ОСОБА_1 продовжує перебувати/проживати на території України нелегально.

За приписами ч. 1 ст. 26 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Законом - № 3773-VI) іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VI).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі Інструкція) визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до ч. 1ст. 289 КАСУ.

Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у наведеній статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Тобто, примусове видворення з України іноземця та особи без громадянства, при умові не виконання ним в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення можливе лише за рішенням адміністративного суду.

Частиною 5 ст. 30 Закону № 3773-VI встановлено, що рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

У свою чергу п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI визначено, що пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Тобто іноземці та особи без громадянства, які незаконно перебувають в Україні повинні перебувати у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства до моменту винесення судом рішення про примусове видворення до країни походження.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог п. п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 працівниками Ємільчинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області ГУ ДМС України в Житомирській області затримана та поміщена в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства не була, станом на теперішній час проживає в с. Середи, Ємільчинського району Житомирської області.

Частиною першою ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю двох дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є громадянами України, Данило проходив військову службу в складі сил та засобів оперативно - тактичного угрупування "Луганськ", які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, Дмитро в даний час проходить службу в складі сил та засобів 72 окремої механізованої бригади (в/ч А2167), які залучаються та беруть безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що стверджується витягом з наказу командира в/ч А2167 № 244 від 05.08.2019, витягом з наказу командира оперативно - тактичного угрупування "Луганськ" № 196 від 13.07.2017, посвідченням учасника бойових дій, тому видворення ОСОБА_1 до Російської Федерації загрожуватиме її життю і здоров`ю як матері захисників України.

Разом з тим суд приймає до уваги доводи відповідачки щодо хронічних захворювань. Відповідно до виписки терапевтичного відділення 770/243 виданої Ємільчинською ЦРЛ, ОСОБА_1 хворіє, повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): цукровий діабет, тик 2, середньої важкості; діабетичний кетоз; ожиріння ІІІ ст.; дифузно - вузловий нетоксичний зоб ІІ ст.; ІХС; стенокардія напруги, ІІ ФК; атеросклеротичний кардіосклероз; гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 2, ризик 3, та ін.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про примусове видворення за межі України громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 2, 4, 7-9, 77, 241-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Ємільчинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Ємільчинський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 серпня 2020 року.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: Т. П. Прищепа