31.08.2020 Єдиний унікальний номер 205/6533/20

Провадження № 2/205/2398/20

У Х В А Л А

31 серпня 2020 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Терещенко Т.П., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та розподіл між подружжям,

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Позивачем не надано оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840 гривень 80 копійок станом на час подання позову позивачем).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Однак у позові не зазначено на підставі яких доказів позивачем визначено вартість спірного рухомого та нерухомого майна. Тому позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується дійсна вартість кожного спільного майна. При цьому ця вартість має бути визначена уповноваженим суб`єктом та підтверджена належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 176 ЦПК України, передбачено, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Так, в позовній заяві не зазначено обґрунтованого розрахунку складових ціни позову, які складаються з вартості рухомого та нерухомого майна; не сплачено судовий збір щодо вимоги майнового характеру, тому суд встановлює до сплати судовий збір у розмірі 10510 грн. для вимоги майнового характеру. Таким чином позивачу необхідно долучити до матеріалів позовної заяви квитанцію щодо сплати судового збору за вимогу майнового характеру у сумі 10510 грн. або зазначети на підставі яких доказів позивачем визначено вартість спірного рухомого та нерухомого майна та відповідно долучити орегінал квитанції.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно із вимогами ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК України).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу, як на це вказує позивач, не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом цього спору під час перебування у шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя: коштами або працею в набутті спірного майна.

Крім того, в порушення вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не надано доказів про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Відповідно до положень ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Позивачу слід додати до виправленої позовної заяви її копію та копії всіх документів, що додаються до неї для відповідача.

Згідно із ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з метою надання позивачу строку, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, усунути зазначені недоліки.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та розподіл між подружжям - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                                Т.П. Терещенко

.