Справа № 188/822/20

Провадження № 2/188/322/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Олійник В.С..

розглянувши у судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача у зв`язку з тим, що наявність реєстрації місця проживання відповідача у її житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 позбавляє її можливості у повній мірі здійснювати право власності стосовно даного майна.

Зазначений житловий будинок належить їй на праві приватної власності, що підтверджується договором дарування житлового будинку від 17.11.1984 р., що зареєстрований КП Павлоградське міжміське БТІ в реєстровій книзі 19.08.1988 року за №9-88, про що видане відповідне реєстраційне посвідчення. З вказаного договору вбачається, що вказаний будинок є її особистою власністю. Вищевказана інформація також підтверджується довідкою КП Павлоградське МБТІ від 06.08.2018 р., №2405.

Згідно з копією паспорта відповідачки її місце проживання зареєстроване в даному будинку з 15.05.2019 р. Відповідачка є бабусею її онукові.

Вона ( позивач) надала дозвіл на вселення та реєстрацію місця проживання відповідача у вищевказаному житловому будинку лише до лютого 2020 року - у зв`язку з подальшим відчуженням вказаного житлового будинку, до цього часу відповідач повинна була виселитися та знятися з реєстрації місця проживання з її житлового будинку.

Вона ( позивач )весь час зареєстрована та проживає в житловому будинку за іншою адресою - АДРЕСА_2 . Родинного зв`язку між нею та відповідачем немає (вказаний родинний зв`язок припинено ще у 1993 році шляхом розірвання шлюбу між нею та сином відповідача задовго до реєстрації її місця проживання у вищевказаному житловому будинку).

Обставини щодо існування вказаної домовленості можуть підтвердити наступні свідки:

? ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

? ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач виконала свою частину домовленості щодо виселення з її житлового будинку у лютому 2020 р., але при цьому не припинила реєстрацію місця проживання.

Згідно з Актом від 08.06.2020 року, що складений депутатом Миколаївської сільської ради у присутності двох свідків, відповідач (станом на 08.06.2020 року) близько чотирьох місяців відсутня за зареєстрованим місцем проживання. Точне місце проживання відповідача на даний час не відоме, відомо лише те, що вона виїхала на постійне місце проживання до своєї доньки в м. Должанськ Луганської області (непідконтрольна територія України). Жодних особистих речей відповідача в будинку не залишилося.

На даний час вона підготувала всі необхідні документи для продажу вказаного житлового будинку, але покупці відмовляються оформляти договір купівлі-продажу до того моменту, доки вона не припинить реєстрацію місця проживання в будинку відповідача. У зв`язку з цим вона не має змоги в повній мірі користуватися та розпоряджатися своїм житловим будинком, що порушує її право власності, а також за час проживання в будинку не може оформити субсидію на користування комунальними платежами, оскільки для цього необхідно надавати відомості про доходи відповідача.

Зняти з реєстрації відповідача у добровільному порядку самостійно вона не може, оскільки для цього необхідна її присутність та її підписи на відповідних документах.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, відповідач втратила право користування житлом на підставі домовленості щодо строків її виселення та припинення реєстрації місця проживання у належному позивачу житловому будинку.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат по даній справі складає 840,80 грн., = 0,4 Х 2027 грн. (розмір прожиткового мінімуму на 1 працездатну особу станом на 01.01.2020 р.) - ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру.

Позивач підтверджує, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом спору та з тих самих підстав.

З заявами про забезпечення позову та доказів до пред`явлення даної позовної заяви позивач до суду не зверталася. Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводилися. Оригінали доказів, що додаються до цього позову, перебувають у позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 328, 391, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 150, 156 ЖК Української РСР, ст.ст. 263-265 ЦПК України ПРОСИТЬ СУД :

1) Визнати гр. ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

2) Судові витрати по даній справі залишити за Позивачем.

Сторони в судове засідання не з"явилися . Позивач в своїй заяві просить суд справу розглянути без її участі. Позов підтримує. Погоджується на заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. На думку суду остання вважається такою , що повідомлена належним чином, оскільки судові повістки направлялися за місцем її реєстрації, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України .

Тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України , суд з погодження позивача, вирішив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Особу позивача встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданного 15.11.20208 р. Петропавлівським РВ УМВС УКраїни в Дніпропетровській області.

Судом встановлено , що згідно з Договору дарування житлового будинку посвідченого 18.11.1984 р. виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та Реєстраційного посвідчення Павлоградського БТІ від 19.08.1988 р. підтверджується той факт , що позивач ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомості - житлового будинку , який розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

Довідкою Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 09.06.2020 р. ( вих. № 521 ) зазначається , що ОСОБА_2 ( відповідач ) дійсно зареєстрована в АДРЕСА_1 і разом з нею зареєстровані інші особи - онук - ОСОБА_5 , 1987 р.н. та правнук ОСОБА_6 , 2004 р.н.

В акті проведення перевірки факту проживання , складеного депутатом Миколаївської сілської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 08.06.2020 р. також підтверджується той факт , що відповідач за адресою в АДРЕСА_1 не проживає , а з лютого місяця 2020 р. проживає в м. Должанськ ( Свердловськ) Луганської області ( непідконтрольна ткриторія України ) .

Враховуючи вищезазначені докази , суд дійшов висновку відносно того, що відповідач , хоча і прописана у вищезазначеному домоволодінні , про те фактично в ньому не проживає в ньому та виїхала на постійне місце проживаня в Луганську область.

В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно п. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім"ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України, аналіз ст. 16, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім"ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на визначений строк, тощо).

З огляду на те, що відповідач на даний час не являється членом сім"ї власника будинку, угоди між ними про безоплатне користування жилим приміщенням не укладено, а тому у неї відсутні правові підстави для користування нею спірним житловим приміщенням.

Таким чином , вимога позивача про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщення є законною та обгрунтованою , а тому ця вимога підлягає задоволенню.

Також суд дійшов висновку про звільнення відповідача від відшкодування на користь позивача судових витрат ( судового збору ) на підставі заявленої вимоги позивача.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 4 , 19 , 76-81 , 141 , 263-265 , 268 , 280 ЦПК України , ст. 317, 319 , 391 , 405 ЦК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати

Визнати гр. ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідача ОСОБА_2 звільнити від судових витрат .

Копію даного рішення невідкладно направити позивачу.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя М. П. Полубан