УКРАЇНА

Справа № 22-7214/08     Головуючий у 1 інстанції: Головачов Я.В.

Доповідач: Євтушенко О.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2008 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Євтушенко О.І.

суддів: Коротуна В.М.., Мараєвої Н.Є. при секретарі: Турченко Ю.В. розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Києві   цивільну  справу   за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспотною пригодою.

Апеляційний суд, -

Встановив:

У березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19 червня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 38 354грн. 32коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 850 грн., витрати на телеграфне повідомлення в розмірі 11грн.88коп., витрати на фото послуги в розмірі 40 грн., моральну шкоду в розмірі 1000грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 392 грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції, а саме : стягнути з відповідачів заподіяну йому шкоду солідарно, враховуючи, як винні дії ОСОБА_3, який порушив правила дорожного руху так" і винні дії ОСОБА_4, який не врахував можливість настання таких наслідків, довірив свій автомобіль брату, який не мав відповідних документів на керування транспортом.

В апеляційній інстанції представник позивача підтримала подану апеляційну скаргу.

Відповідачі в судове засідання втретє не з*явились, хоча належним чином повідомлялись судом про день і час розгляду справи, не повідомили суд про причини своєї неявки.

Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з*явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, Апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню   з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 листопада 2007 року о 4год. ООхв ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, по проспекту Маяковського в м.Києві здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Опель», д/н НОМЕР_2, який належить позивачу.

ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3, який не маючи права керування автотранспортними засобами та відповідного документу на володіння автомобілем ОСОБА_4 спричинив механічні пошкодження іншим транспортним засобам, зокрема й автомобілю позивача. Постановою Заступника начальника Деснянського ВДАІ від 24 листопада 2007 року до ОСОБА_3 застосовано адміністративне стягнення відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 100 грн.

Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження № 284/11 від 28 листопада 2007 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачу - власнику автомобіля «Опель» складає 38 354 грн. 32 коп. Позивач також поніс витрати за складання акту автотоварознавчого дослідження в розмірі 850 грн., витрати на телеграфне повідомлення в розмірі 11грн. 88коп., витрати на фото послуги в розмірі 40 грн.

Внаслідок ДТП позивачу заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 38 354грн. 32 коп.

Відповідно до ст..1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана майну фізичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд перешої інстанції виходив з того, що 24 листопада 2007 року, під час вчинення ДТП водій автомобіля «Хюндай» (д/н НОМЕР_1) ОСОБА_3 керував джерелом підвищеної небезпеки не маючи на те відповідного права керування даним транспортним засобом.

Відповідно до ч.3 ст.1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Між тим, з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов'язує. Саме на власника джерела підвищеної небезпеки покладено обов'язок створити умови щодо охорони транспортного засобу, обмежити доступ до нього.

Відповідно до п.4 ст.1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість її власника, шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» особи, які вчинили протиправні дії, відшкодовують шкоду за_ правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця, відповідно до ступеня вини кожного з них.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не вжив належних заходів для охорони власного транспортного засобу, не обмежив доступ до ключів від нього. До того ж, не надав суду належних доказів неправомірності заволодіння його транспортним засобом.

За таких обьставин, Апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за завдану позивачу шкоду мають відповідати солідарно.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обгрунтованним, воно підлягає зміні.

Враховуючи те, що судом першої інстанції та апеляційним судом з*ясовані і витребовані всі необхідні матеріали по справі і з урахуванням діючих норм права, апеляційний суд вважає можливим змінити рішення суду, стягнути на користь позивача заподіяну йому шкоду з відповідачів солідарно, встановивши, що кожен з них винний у заподіянні шкоди по 50%.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 315, 316, 317 ЦПК України, Апеляційний суд,

Вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, змінити рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2008 року .

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 38 354грн. 32коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 850 грн., витрати на телеграфне повідомлення в розмірі 11грн.88коп., витрати на фото послуги в розмірі 40 грн., моральну шкоду в розмірі 1000грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 392 грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення , але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.