ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. Справа № 910/9279/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників учасників справи:

від позивача (стягувача): Барабаш О.В.

від відповідача (боржника): не з`явився

від органу ДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 (суддя Мудрий С.М.)

у справі № 910/9279/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про відшкодування збитків у розмірі 185 409,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави скарги на дії та бездіяльність державного виконавця.

1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" 31.01.2020 звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просило суд визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 60953857 про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2020 та скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження.

2. Обґрунтовуючи вказану скаргу, скаржник (боржник) зазначив, що 10.01.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60953857 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/9279/19 про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс") 174 730,13 грн. збитків, витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 620,95 грн. та 16 963,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Скаржник вважає, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є неправомірними, та, відповідно, вказана постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, оскільки 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", п. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Відповідно до додатку 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, було включено АТ "Укрзалізниця".

4. Таким чином, на думку скаржника, Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлено заборону вчиняти виконавчі дії стосовно АТ "Укрзалізниця".

5. Проте, як вказує скаржник, у порушення вимог Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем здійснено відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/9279/19.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/9279/19 (суддя Мудрий С.М.) відмовлено АТ "Укрзалізниця" у задоволенні скарги на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. в рамках виконавчого провадження № 60953857.

7. При постановленні вказаної ухвали господарський суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2020 у виконавчому провадженні № 60953857 діяв у рамках чинного законодавства України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

8. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/9279/19, АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця в повному обсязі.

9. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального права.

10. На думку скаржника, виходячи з буквального тексту п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", словосполучення "крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами" має застосовуватися не інакше як в контексті того, що виняток з правила, що дозволяє проводити виконавчі дії, стосується тільки тих грошових коштів і товарів, які були передані в заставу за кредитними договорами, а не будь-які грошові кошти підприємств, які були зазначені в переліку згідно з Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

11. Як зазначає скаржник, предметом стягнення за судовим наказом Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/927/19 є грошові кошти, які за своєю правовою природою виступають як збитки, витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, а не грошові кошти і товари, що були передані в заставу за кредитними договорами. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що на примусове стягнення за цим судовим наказом станом на 10.01.2020 діяла пряма заборона Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

12. Скаржник вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2020 за виконавчим провадженням № 60953857 була винесена державним виконавцем після набрання чинності Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Такими діями, на думку скаржника, державним виконавцем було порушено п. 3 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону.

13. Скаржник вважає, що державний виконавець повинен був повернути наказ стягувачу, але він цього не зробив, чим порушив п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

14. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2020 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/9279/19 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/9279/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2020; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 03.07.2020.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 за заявою АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/9279/19 зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/3535/19 Господарського суду Дніпропетровської області.

17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.07.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було постановлено ухвалу у справі № 904/3535/19 (оприлюднено на веб-порталі ЄДРСР 27.07.2020), якою справу № 904/3535/19 за касаційною скаргою АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2020 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 поновлено провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/9279/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.09.2020 об 11 год. 00 хв.

Позиції учасників справи.

19. ТОВ "Металургтранс" у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до Північного апеляційного господарського суду, проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

20. АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" подало до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення до апеляційної скарги з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18 та від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

Явка представників учасників справи.

21. У судове засідання 01.09.2020 з`явився представник позивача (стягувача).

22. Представники відповідача (боржника) та органу державної виконавчої служби у судове засідання 01.09.2020 не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги ухвалою суду від 05.08.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

23. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, який призначено на 01.09.2020, до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

24. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги та уникнення затягування її розгляду, заслухавши думку представника ТОВ "Металургтранс", колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників відповідача (боржника) та органу державної виконавчої служби.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

25. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/9279/19 позов ТОВ "Металургтранс" задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" збитки у розмірі 174 730,13 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 620,95 грн. та 16 963,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

26. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/9279/19 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ від 12.12.2019.

27. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/9279/19 залишено без змін.

28. Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60953857 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9279/19, виданого 12.12.2019, про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" збитків у розмірі 174 730,13 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 620,95 грн. та 16 963,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

29. 31.01.2020 АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просило суд визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 60953857 про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2020 та скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження.

30. Зазначена скарга мотивована тим, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Так, відповідно до додатку 2 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, було включено "… Акціонерне товариство "Українська залізниця" 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5".

31. З наведеного законодавчого припису відповідач (боржник) дійшов висновку, що відносно нього встановлено заборону вчиняти виконавчі дії.

32. Таким чином, на думку скаржника, державним виконавцем у порушення вимог п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" здійснено відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/9279/19, а отже, дії щодо відкриття виконавчого провадження є неправомірними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції.

33. Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

34. Згідно з ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

35. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ч. 1 ст. 341 ГПК України).

36. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

37. Колегія суддів вважає, що скаржником було дотримано процесуальний строк для подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця.

38. За приписами статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

39. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

40. Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

41. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

42. За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

43. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

44. У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

45. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" (заява № 56849/00) від 29.06.2004, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

46. Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

47. Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

48. Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

49. У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

50. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

51. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

52. Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

53. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

54. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

55. Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 1291 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 № 2-рп(ІІ)/2019).

56. Конституційний Суд України у зазначеному рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

57. У пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини встановив, що було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень. Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (рішення у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, № 40450/04, п.п. 83-85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України").

58. У п. 3 резолютивної частини рішення від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13 та інші, Велика Палата Європейського суду з прав людини постановила, що п`ять заяв та 12 143 заяви, наведені в додатках I і II до цього рішення, мають розглядатись відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

59. Отже, тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

60. Таким чином, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

61. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/9279/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

62. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

63. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

64. Виходячи зі змісту частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

65. Як встановлено вище, 10.01.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60953857 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9279/19, виданого 12.12.2019, про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" збитків у розмірі 174 730,13 грн., витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 620,95 грн. та 16 963,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

66. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

67. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

68. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

69. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час пред`явлення наказів до виконання) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

70. Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

71. Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме:

- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа;

- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

72. Місцевим господарським судом, а також судом апеляційної інстанції не встановлено і відповідачем (боржником) не наведено наявності на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2020 підстав для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

73. При цьому відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 № 910/9279/19 узгоджується з положеннями ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки можливість виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства в порядку, встановленому цією статтею, зокрема за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, пов`язується з наявністю відкритого виконавчого провадження щодо стягнення цих коштів.

74. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18.

75. Щодо доводів АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена всупереч пункту 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", слід зазначити таке.

76. 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон України № 145-IX).

77. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 145-IX забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

78. На день набрання чинності Законом України № 145-IX (20.10.2019) Акціонерне товариство "Українська залізниця" було включене до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", а відтак, на нього поширюється дія вказаного Закону.

79. Разом з тим, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.07.2020 у справі № 904/3535/19 викладено правову позицію, згідно з якою законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Законом № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.

80. З огляду на викладене, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/9279/19 зі скаржника стягнуто саме грошові кошти, то заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не поширюється на виконання вказаного рішення.

81. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.07.2020 у справі № 910/5546/19.

82. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9279/19, виданого 12.12.2019, державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) діяв в порядку та в межах, встановлених спеціальним законодавством, підстави для визнання дій державного виконавця з відкриття виконавчого провадження неправомірними відсутні, що виключає і скасування прийнятої державним виконавцем оспорюваної постанови.

83. З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв у рамках чинного законодавства України.

84. За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги відповідача (боржника) на дії та бездіяльність державного виконавця та правомірно відмовив в її задоволенні.

85. Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

86. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

87. Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги відповідача (боржника) на дії та бездіяльність державного виконавця.

88. З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

89. Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

90. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

91. Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

92. З огляду на викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Судові витрати.

93. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 910/9279/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07.09.2020

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська