Справа № 344/7234/16-ц

Провадження № 22-з/4808/50/20

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г.В.  

Суддя-доповідач Матківський

У Х В А Л А

02 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого         Матківського Р.Й.

суддів                  Василишин Л.В., Горейко М.Д.

секретаря                  Капущак С.В.,

з участю         ОСОБА_1 , представника АТ «Прикарпаттяобленерго» Загайкевич С. М.

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»  про захист права на інформацію,

                                       в с т а н о в и в:

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції про відмову в позові ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, вирішено питання про розподіл судових витрат. Стягнуто з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 1157,52 гривень сплаченого судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року та рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Верховний Суд України постановою від 16 серпня 2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року скасував, а ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року залишив в силі.

У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення до апеляційного суду ОСОБА_1 зазначив, що у справі яка розглянута судом заявив до відповідача шість позовних вимог та сплатив судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 3307, 26 гривень, апеляційної скарги в розмірі 3 637, 99 гривень, за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України 1504, 78 гривень, всього 8450, 03 гривень, які підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення.

Вислухавши заявника ОСОБА_1 , який вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення сплаченого судового збору за розгляд цивільної справи підтримав, представника відповідача, яка вимоги заяви заперечила та пояснила, що визначений розмір судових витрат у рішенні суду позивачу повернуто, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що звертаючись у 2016 році до суду з цивільним позовом, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача надати ряд документів та письмової інформації, за що сплатив судовий збір в загальному розмірі 3 307, 26 гривень.

За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про відмову йому в позові сплатив судовий збір в розмірі 3 637,99 гривень.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року, рішення суду першої інстанції про відмову в позові було скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, вирішено питання про розподіл судових витрат. Стягнуто з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 1157,52 гривень сплаченого судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року та рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За подання заяви до Верховного Суду України ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 1504,78 гривень.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Верховний Суд України постановою від 16 серпня 2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року скасував, а ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року залишив в силі.

Разом з тим, ухвалою Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (стосовно розподілу судових витрат) у справі відмовлено. Підставою для такої відмови зазначено ч.5 ст.88 ЦПК України з посиланням на те, що «оскільки Верховний Суд України залишив в силі рішення апеляційного суду, в прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору сплаченого ним за розгляд справи судами усіх трьох інстанцій у розмірі 8450,03 гривень з тих підстав, що це питання уже вирішено при задоволенні його позову судом апеляційної інстанції 19 жовтня 2016 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено з іншої підстави, а саме: що така заява повинна розглядатись тільки судом, що ухвалив рішення. Тому ОСОБА_1 звернувся з даною заявою уже до апеляційного суду, який ухвалював рішення за його позовом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2016 року при задоволенні позову також стягнуто з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 1157,52 гривень сплаченого судового збору.

Зазначеним рішенням зобов`язано ПАТ «Прикарпаттяобленерго» надати ОСОБА_1 інформацію щодо: загальної суми заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розмірів і підстав відрахувань та утримань із заробітної плати ОСОБА_1 помісячно за період роботи з 16.08.2000 року по 08.06.2004 року відповідно до розділу ІІ п.п.2.4.-2.30. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 р. N 323 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 р. за №465/1001; належним чином засвідчені копії документів, а саме: всіх наказів, якими ОСОБА_1 надавались відпустки за період роботи з 16.08.2000 року по 08.06.2004 року; довідку (інформацію) про те, де саме територіально знаходилось робоче ОСОБА_1 і кому з службових осіб він підпорядковувався протягом роботи з 16.08.2000 року по 08.06.2004 року; довідку (інформацію) про дату та суму виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 16.08.2000 року по 01.01.2001 року; довідку (інформацію) про дату та суму виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку за період роботи з 16.08.2000 року по 01.01.2001 року; довідку (інформацію) про дати та суми виплат за всі надані ОСОБА_1 відпустки за період роботи з 03.12.2001 року по 08.06.2004 року із зазначенням виду відпустки, кількості днів відпустки, періоду, за який відпустка надається.

Зобов`язання відповідача надати позивачу певну кількість документів не можна вважати, що позов складається із кількох самостійних вимог.

Ухвалою Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (стосовно розподілу судових витрат) у справі відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, яка була чинною на час ухвалення апеляційним судом рішення по суті спору стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У мотивувальній частині рішення апеляційним судом не зазначено складові судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційний розгляд, що у загальному становило 1157, 52 гривень.

Однак апеляційний суд правильно виходив із того, що відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» яка була чинною на час подачі позову позивач при зверненні з позовом повинен був сплатити 551, 20 гривень виходячи з 0,4 розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року. Апеляційні скарги на рішення суду оплачувались за ставкою 110%, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто 606,32 гривень. Тому, судовий збір визначений апеляційним судом при ухваленні рішення по суті 19 жовтня 2016 року в розмірі 1157,52 гривень (551,20 + 606,32 = 1157грн) є правильним.

Заявник ОСОБА_1 помилково вважає, що суд повинен був за рахунок відповідача стягнути йому судові витрати сплачені за 6 позовних вимог, тому його заява про ухвалення додаткового рішення до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплата судового збору повертається за клопотанням особи за ухвалою суду у разі внесення його у більшому розмірі ніж встановлено законом. Однак за змістом заяви про ухвалення додаткового рішення та пояснень ОСОБА_1 не вважає правильним звертатись до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 270 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»  про захист права на інформацію відмовити.

       Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такої ухвали.

Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2020 року.

Головуючий:                                                                      Р.Й. Матківський

Судді:                                                                          Л.В. Василишин

М.Д. Горейко