ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 2-1940/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

19 квітня 2010 року                 Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Бурлаченко Д.В.

за участю позивача ОСОБА_2

представника відповідача Васильєвої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Укрпромбанк» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 19 січня 2009 року між сторонами укладено договір строкового банківського вкладу № 1038/0306948001113001, відповідно до якого відповідач отримав від позивача кошти на депозит в розмірі 54 305,10 Євро з виплатою 12,5% річних строком на 33 дні до 20 лютого 2009 року. Проте, після закінчення строку дії договору банківського вкладу, відповідач не виконав умови даного договору, не повернув суму вкладу та нараховані відсотки на нього. Лише 19 листопада 2009 року позивачу було повернуто суму вкладу та нарахованих на нього відсотків шляхом їх переведення до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 7.10.2009 року № 1133 «Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного Банку України щодо відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» зобов’язань за вкладами фізичних осіб та активів Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк». Тому позивач звернувся з даним позовом до суду та просив суд постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача за невиконання взятих на себе зобов’язань перед позивачем: суму боргу нарахованих відсотків, індекс інфляції, 3% річних і пені в розмірі 6 788,14 Євро та 5 482 548,54 грн. суми боргу відповідно до п. 5 розрахунку позивача; індекс інфляції в розмірі 213 703,62 грн. згідно з п. 6 розрахунку; 3%річних на суму 41 673,03 грн. згідно п. 7 розрахунку; суму пені в розмірі 16 169 134,67 грн. згідно п. 8 розрахунку, а також 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка проявилася в душевних стражданнях позивача, оскільки позивач не міг тривалий час скористатися своїми коштами, а його батько вимушений був позичати кошти для погашення кредиту, отриманого в іншому банку.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, мотивуючи вище викладеними обставинами.

Представник відповідача в судовому засіданні позові вимоги не визнала, мотивуючи безпідставністю даного позову, а також тим, що відповідач не міг виконати умови договору банківського вкладу в зв’язку з скрутним матеріальним становищем та прийняттям рішення Національного банку України про введення мораторію на видачу вкладів ТОВ «Укрпромбанк».

Заслухавши пояснення сторін та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Як встановлено в ході судового розгляду справи 19 січня 2009 року між сторонами укладено договір строкового банківського вкладу № 1038/0306948001113001, відповідно до якого відповідач отримав від позивача кошти на депозит в розмірі 54 305,10 Євро з виплатою 12,5% річних строком на 33 дні до 20 лютого 2009 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За п. 5.2 договору банківського вкладу сторони звільняються від відповідальності, якщо невиконання або неналежне виконання умов цього договору є наслідком обставин надзвичайного характеру, таких як воєнні дії, заколот, страйки, масові безпорядки, аварії, пожежі, стихійні лиха, видання уповноваженими органами нормативних актів, що прямо перешкоджають або забороняють вчиняти дії, спрямовані на виконання зобов’язань за цим договором, а також інші обставини надзвичайного характеру, які виникли після укладення цього договору, і які сторони не могли передбачити і відвернути розумними діями.

Правлінням Національного банку України та відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком 6 місяців, починаючи з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року відповідно до оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» від 27 січня 2009 року № 13 (3919), дію якого було продовжено з 5 серпня 2009 року по 21 січня 2010 року.

Крім того, Кабінетом Міністрів України і Національним Банком України прийнято постанову 7.10.2009 року № 1133 «Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного Банку України щодо відчуження товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» зобов’язань за вкладами фізичних осіб та активів Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» (а.с. 15-16).

За заявою позивача 19 листопада 2009 року його банківський вклад було переведено з ТОВ «Український промисловий банк» до ПАТ «Родовід Банк» (а.с. 11-13).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні  вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За таких обставин, твердження позивача, що відповідач прострочив виконання взятого на себе зобов’язання перед позивачем є безпідставним, оскільки банк з поважних причини не зміг виплатити суму вкладу та нарахованих на нього відсотків позивачу (дія мораторію на видачу вкладів).

Що стосується прострочення виконання зобов’язання відповідачем перед позивачем в період з 21 липня 2009 року по 5 серпня 2009 року, коли мораторій не діяв і відповідно до ч. 5 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»  нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами, то суд вважає, що за даний період також позов задоволенню не підлягає, оскільки в ідповідно до п. 5.2 договору банківського вкладу сторони звільняються від відповідальності, оскільки невиконання або неналежне виконання умов цього договору відбулося за наявності інших обставин надзвичайного характеру, які виникли після укладення цього договору, і які сторони не могли передбачити і відвернути розумними діями (скрутне фінансове становище банку, початок процедури банкротства).

 Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в позові про захист прав споживача, стягнення відсотків, пені, 3% річних, інфляційних, то і з цих підстав слід відмовити позивачу і в частині позову щодо стягнення 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, відшкодування якої не передбачено договором та яка не доведена в ході судового розгляду справи .

Оскільки відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а позивачем не доведені позовні вимоги, то суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 549, 612, 625, 1058, 1060 ЦК України та ст.ст. 10, 12, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки при подачі позову до суду позивачем був сплачений збір на інформаційно-технічне забезпечення суду в розмірі 120 грн., то відповідно до ст. 88 ЦПК України він позивачу не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 549, 612, 625, 1058, 1060 ЦК України та ст.ст. 10, 12, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди  – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя