Справа № 2-а-495/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 квітня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого           судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу ДПС з обслуговування Святошинського району управління ДАІ м. Києва Мусієнка Сергія Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу ДПС з обслуговування Святошинського району управління ДАІ м. Києва Мусієнка С. В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.03.2010 позивач, керуючи власним автомобілем Nissan Teana, державний номер НОМЕР_1, рухався по проспекту Перемоги, відчув різку біль в області серця, відразу взяв праворуч і зупинився, щоб дістати з портфеля таблетку валідолу. Позивач зупинився на відстані близько 10 метрів від спеціально обладнаного автомобіля працівників міліції на випадок того, що у разі втрати ним свідомості вони побачать це і нададуть йому допомогу. Після зупинки до позивача підійшов відповідач та, дізнавшись причину зупинки викликав швидку допомогу. Лікарі швидкої допомоги за результатами обстеження позивача встановили діагноз: гіпертонічний криз. Однак, не зважаючи на це, відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв’язку із зупинкою позивача у зоні дії знаку «Зупинка заборонена», і винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, оскільки його зупинка у зоні дії забороненого знаку була вимушеною і тривала біля 15 секунд, що відповідає вимогам п. 15.14 Правил дорожнього руху. У зв’язку з цим позивач просить скасувати постанову № 476847 від 10.03.2010 та закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 11). Причини неприбуття до суду не повідомив, заперечення проти позову, будь-яких заяв чи клопотань не направив.

Суд за згодою позивача ухвалив продовжити судовий розгляд справи за відсутності відповідача в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.03.2010 відповідачем відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 3), в якому зазначено, що ОСОБА_1 10.03.2010 о 11 годині 10 хвилин у м. Києві, керуючи автомобілем Nissan Teana, державний номер НОМЕР_1 по проспекту Перемоги 106/2, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» і здійснив зупинку в зоні дії знаку.

Відповідачем 10.03.2010 винесено постанову (а.с. 4), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Уповноваженою посадовою особою, що має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП є посадова особа органу внутрішніх справ (ст. 255 КУпАП). Згідно з ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, також покладено на органи внутрішніх справ (міліцію). Отже, адміністративне стягнення накладене на позивача правомочним органом.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем встановлено, що позивач зупинився в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена» Додатку 1 до Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що у його діях відсутній склад правопорушення, оскільки його зупинка була вимушеною у зв’язку з різкою біллю в області серця. Додатково зазначив, що напередодні він втрачав свідомість, після чого проводив тривалий час дослідження хребта, голови, серця, шлунку, що підтверджується виписками з Діагностичного центру «Медекс» (12-13), Національного інституту хірургії та трансплантології ім. Шалімова (а.с. 14-16).

Згідно з п. 1.10 Правил Дорожнього руху вимушена зупинка – це припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі.

Зупинка позивача була викликана різким, раптовим погіршенням стану здоров’я. З матеріалів справи вбачається, що позивачеві 10.03.2010 о 11 годині 50 хвилин надавалася медична допомога лікарями Київської міської станції швидкої медичної допомоги та медицини катастроф (а.с. 5). Лікарями був здійснений огляд позивача і встановлено, що його тиск був 150/100, а пульс 90.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. 

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач жодних доказів, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП, і які б спростовували твердження позивача, суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що відповідач протиправно виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення і наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.

Що стосується позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то вони задоволенню не підлягають, оскільки адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення. Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється лише на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 122, 222, 251, 254, 255, 256 КУпАП, статтями 2, 17, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення № 476847 від 10 березня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу – скасувати.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 23 квітня 2010 року.

Головуючий