Справа № 2-а-2420 \2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2009 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді – Козуб О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Джанкой адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Мебіне до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови у здійсненні виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов’язання здійснювати нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки у розмірі 4471 гривні 20 копійок,-
встановив:
14.08.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови у здійсненні виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком суперечною, зобовязання здійснювати нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки у розмірі 4471 гривні 20 копійок, посилаючись на ст.ст.1, ч.2 ст. 3, 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», ст.77 і ст.110 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 року, п.12 ст.71 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, ст. 28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.8, ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст.55, ст.92, 95 Конституції України та на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп2008, Постанова правління Пенсійного Фонду України «Про затвердження Положення про управління ПФУ в АРК, областях, м.Київ та м.Севастополь, управлінь в районах, в містах, районів в містах», ст.ст.6,17,18,19, 104-108 КАС України.
У судове засідання не з'явилася позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена, надала на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог у повному обсязі. Згідно змісту позову, ОСОБА_1 просила суд визнати відмову у здійсненні виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов’язати відповідача здійснювати нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки у розмірі 4471 гривні 20 копійок, зазначивши, що вона згідно ст.1 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і відповідно до ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке здійснюється згідно ст. 7 ОСОБА_3 України «Про соціальний статус дітей війни» та ст. 6 ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з системи пенсійного забезпечення. Підвищення до пенсії за 2006-2007 роки у розмірі, який визначається відповідно до положень ст..6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», їй не виплачувалося, а у 2008 році виплачувалось частково з порушенням вимог ОСОБА_3. Вказані дії відповідача обмежують державні соціальні гарантії дітей війни. Посилалася також на рішення Конституційного суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007 року яким визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 ОСОБА_3 України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Згідно п.п.5,6 вказаного Рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді справ, воно є обов’язковим для виконання на всій території України, не підлягає оскарженню. Посилалася на норми ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року. Сума підвищення до пенсії ( державної щомісячної соціальної допомоги) їй як дитині війни за період 2006-2008 роки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно до ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року складає 4471 гривні 20 копійок.
У судове засідання представник відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК не з’явився, належним чином повідомлений. Начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано на адресу суду письмові заперечення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, розглянути справу у відсутність їх представника. Відповідно до письмових заперечень відповідачем зазначено, що право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги виникло з 09.07.2007 року, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007, п. 12 ст. 71 ОСОБА_3 України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційним, і ст. 6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року є діючою з 09.07.2007 року, що відповідно до загальновизнаних принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Посилалися на Рішення Конституційного Суду України № 27-у2009 року від 22.05.2009 року у частині що стосується визначення поняття мінімальної пенсії за віком, зазначено, що у ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого у абзаці 1 ч. 1 цієї статті – виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим ОСОБА_3. Непоширення мінімального розміру пенсій за віком, у встановленому абз.1 ч. 1 ст. 28 вказаного ОСОБА_3, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього ОСОБА_3, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулювання виплат дітям війни, передбаченою у ст.6 ОСОБА_3 № 2195-ІV. Зазначили, що у ст.7 ОСОБА_3 № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим ОСОБА_3, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна допомога дітям війни не здійснюється, отже для стягнення з коштів Пенсійного Фонду України відсутні правові підстави. Пенсійним Фондом України за рахунок коштів Державного бюджету України на 2007-2008 роки реалізовано бюджетну програму. Згідно постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, яка є єдиним нормативно-правовим актом, який регулює розмір соціальної гарантії для дітей війни у 2008 році, ОСОБА_2, як орган державної виконавчої влади, діючи на підставі, в рамках повноважень та способом, передбаченим Конституцією України та Законами України, робило виплату цього підвищення позивачеві у розмірах, визначених даною постановою і Пенсійний Фонд України повністю виконав свої зобов’язання щодо забезпечення виплати державних соціальних гарантій, заборгованість відсутня. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач пропустила річний строк без поважних причин і позивачу було відомо про розмір підвищення до пенсії протягом усього періоду одержання пенсії, у тому числі з 01.01.2006 року, посилалися на ст..68 Конституції України, стосовно того, що не знання законів не звільняє від відповідальності. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 прийнято 09.07.2007 року і опубліковано у офіційному виданні — Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року. Поважність причин пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивачем не зазначено, про поновлення річного строку звернення до адміністративного суду позивач не зазначила у позові.
Суд, вважає можливим провести розгляд вказаної адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 Мебіне до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови у здійсненні виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов’язання здійснювати нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки у розмірі 4471 гривні 20 копійок у письмовому провадженні в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 122 КАС України, оскільки сторонами - позивачем ОСОБА_1 надано суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, підтримання позовних вимог у повному обсязі, а від імені відповідача начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано суду письмові заперечення, згідно яких просили розглянути вказану адміністративну справу у відсутність представника відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з урахуванням письмових заяв сторін про розгляд адміністративної справи у їх відсутність, оцінивши надані докази та зазначені сторонами обставини, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 Мебіне народилася 10 жовтня 1941 року, отримує пенсію за віком і відповідно до ст. 1 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АА № 820045, довідкою та відповіддю УПФУ в Джанкойському районі АРК (а.с.5, 12-13). Згідно ст. 6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, позивач має право на отримання державної щомісячної соціальної допомоги, яка виплачується до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2006 року по 31.12.2007 року позивачу ОСОБА_1 взагалі не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що не оспорюється сторонами і підтверджено довідкою відповідача УПФУ Джанкойського району АРК (а.с.11). Згідно заперечень та довідки УПФУ в Джанкойському районі АРК, позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком і їй нараховувалося і виплачувалося у 2008 році підвищення дитині війні з січня по квітень 2008 року щомісячно по 47 гривень, а з квітня 2008 року по 48 гривень 10 копійок щомісячно, з липня 2008 року – 48 гривень 20 копійок, з жовтня 2008 року – 49 гривень 80 копійок.
Відповідно до ч.1 ст.6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року (в редакції, що діяла на спірний період 2006-2007 роки), дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_3 України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, зупинено на 2006 рік згідно із п.17 ст. 77 ОСОБА_3 України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року. ОСОБА_3 України “Про внесення змін до ОСОБА_3 України “Про Державний бюджет на 2006 рік” № 3367 від 19.01.2006 року, п.17 ст. 77 ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року виключено, а ст. 110 вказаного ОСОБА_3 викладено у наступній редакції “Ст. 110.Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст.5 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджується з 01.01.2006 року, а ст.6 — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
П. 12 ст. 71 ОСОБА_3 України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим ОСОБА_3, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195, з урахуванням ст. 111 ОСОБА_3 України “Про державний бюджет України на 2007 рік” відповідно до якої встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачуються замість пенсії, відповідно до ст. 6 цього ОСОБА_3, виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Коституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 ОСОБА_3 України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", положення п.12 ст.71 та ст. 111 ОСОБА_3 України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 111 вказаного ОСОБА_3, визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є не конституційним), оскільки зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Редакцію ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» на 2008 рік було змінено відповідно до п.41 Розділу ІІ «ОСОБА_3 України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, і встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_3 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22.05.2008 року, п.41 Розділу ІІ ОСОБА_3 України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» 107-VI від 28.12.2008 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним). Ст.6 ОСОБА_3 України Про соціальний захист дітей війни» з моменту прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення від 22.05.2008 року діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, який встановлюється відповідно до ч. 1 ст. 28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Ст. 152 Конституції України передбачено що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і дітей війни. Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян – таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено ст. 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 3 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим ОСОБА_3, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Суд, при розгляді вказаної справи, встановив, що позивачу ОСОБА_1 не нараховувалося і вона не отримувала у 2006-2007 роках підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму, а у 2008 році виплачувалося з 22.05.2008 року не у повному розмірі. Позивач ОСОБА_1 мала право на отримання такого підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року за спірний період 2006-2007 роки, але з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року вона не отримувала підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30% в порушення вимог закону. ОСОБА_3 України “Про внесення змін до ОСОБА_3 України “Про Державний бюджет на 2006 рік” № 3367 від 19.01.2006 року, п.17 ст. 77 ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року, яким призупинено дію ст. 6 вказаного ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” виключено, а відповідно до положень ст.111 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Кабінетом Міністрів України порядок запровадження у 2006 ріці пільг, передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не був визначений. Дія ст. 6 ОСОБА_3 України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена п. 12 ст. 71 ОСОБА_3 України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, а саме до дня прийняття рішення Конституційним судом України № 6-рп2007, оскільки відповідно до п. 3 цього рішення, положення п.12 ст. 71 вказаного ОСОБА_3 втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. У 2008 році позивач ОСОБА_1 отримувала підвищення до пенсії не у повному розмірі з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року ( не у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) і мала право на отримання вказаного розміру державної соціальної допомоги дитині війни з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки п.41 Розділу ІІ ОСОБА_3 України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» 107-VI від 28.12.2007 року, який встановлював підвищення дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Ст. 73 ОСОБА_3 України “Про Конституційний суд України” № 422\96-ВР від 16.10.1996 року, передбачено, що у разі, якщо ОСОБА_3 та інші правові акти Верховної Ради України або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів утримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, положення ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року та положення ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Відповідно до ст.65 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року ( із внесеними змінами), для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року встановлено прожитковий мінімуму для осіб, які втратила працездатність: з 1 січня 2006 року – 350 гривень, з 01.04.2006 року – 359 гривень, з 1 жовтня 2006 року – 366 гривень.
Ч.3 ст.62 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 встановлено, що у 2007 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 ОСОБА_3 України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006, збільшений на 1 відсоток.
Згідно ст.58 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», ), для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року затверджено на 2008 рік прожитковий мінімуму для осіб, які втратила працездатність: з 1 січня 2008 року – 470 гривень, з 01.04.2008 року – 481 гривні, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року – 498 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, а саме п. 8 цієї постанови, встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах з 22 травня 2008 року – 48 гривень 10 копійок, з 01 липня 2008 року – 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня 2008 оку – 49 гривень 80 копійок.
Відповідно до ст.7 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги, і наділена як дитина війни, зазначеною соціальною гарантією. Держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим ОСОБА_3, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим ОСОБА_3. Ст.58 зазначеного ОСОБА_3 на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені ОСОБА_3 і статутом Пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Посилання представника відповідача на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття «мінімальна пенсія за віком» не застосовується, а в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути прийняті до уваги судом, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду України застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Суд, з урахуванням положень ЗУ «Про прожитковий мінімум» та виходячи з того, що державна соціальна допомога дитям війни визначена виходячи з розміру прожиткового мінімуму, вважає необхідним застосовувати саме розмір прожиткового мінімуму на відповідний рік, і неврегульованість питання щодо поняття «мінімальної пенсії за віком» не може бути підставою для обмеження прав позивача і не виплати, передбачених йому відповідними Законами соціальних виплат.
Посилання відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим на те, що ч.3 ст.28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року не може бути застосована при визначенні розміру державної соціальної допомоги дитині війни, а застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», приймається до уваги, оскільки ці обставини встановлені у відповідному Рішенні Конституційного Суду України за 2009 рік, але при визначенні, нарахуванні та виплаті вказаних підвищень до пенсії дітям війни повинен здійснюватися у розмірі прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний рік, оскільки до даних правовідносин застосовується положення ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Мінімальна пенсія встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету» та розмір підвищення дітям війни, встановлений Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства. Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, є порушення засад пріоритету ОСОБА_3 над підзаконними актами, у зв’язку з чим розрахунок підвищення дітям війни повинен здійснюватися відповідно до розміру встановленого ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст.6 вказаного ОСОБА_3.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому ОСОБА_3, а не підзаконним нормативним актом, є неправомірними і не можуть бути прийняті судом до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених ОСОБА_3 розмірах.
Суд вважає, що дії відповідача є неправомірними щодо не нарахування і не виплати у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги дитині війні ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства у вказаний судом період з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки взагалі позивач позивач мала право на отримання підвищення у вказаному розмірі в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, але з урахуванням пропуску річного строку цей період складає з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки вказані дії не відповідають вимогам Конституції України, Рішенням Конституційного суду України, ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни».
ОСОБА_3 України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з 09.07.2007 року та норми ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 22.05.2008 року, якими керувався відповідач, визнані неконституційними та не відповідають основному ОСОБА_3 України – Конституції України і обмежують права громадян, знижують життєвий рівень громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму та порушують гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного громадянина на достатній життєвий рівень.
Згідно ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін та третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд, задовольняє позовні вимоги позивача ОСОБА_1 частково і вважає суд необхідним для повного захисту прав позивача зобов’язати відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу ОСОБА_1 як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням нарахованих та виплачених сум цього підвищення за спірний період у межах річного строку, передбаченого ст. 99 КАС України.
Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК здійснювати нарахування державної соціальної щомісячної допомоги дитині війни, зводяться до невизначеного періоду, а саме заявлені наперед, і мають вимоги на майбутній час, і не можуть бути задоволенні судом.
Суд, задовольняючи частково позовні вимоги позивача ОСОБА_1 з урахуванням ч. 1 ст. 100 КАС України, про що заявлено відповідачем у письмових запереченнях проти позову ОСОБА_1, оскільки строк звернення до суду про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006-2007 роки та з 22.05.2008 року по 01.08.2008 року позивачем ОСОБА_1 пропущений без поважних причин, оскільки позивач звернулася з вказаним адміністративним позовом до суду 14.08.2009 року, що підтверджується штампом суду, тобто поза межами річного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», як є спеціальним ОСОБА_3 за вказаними правовідносинами, не передбачено спеціальних строків виплати підвищення до пенсії, а тому застосовується загальний річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, передбачений ст.99 КАС України, і що відповідно до ч. 1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за вищевказаний період позивачу ОСОБА_1 Позивачем ОСОБА_1 у позові не зазначено взагалі причин пропуску нею річного строку звернення до адміністративного суду, їх поважність, і які могли б бути прийняті судом до уваги і бути підставою для відновлення строку, передбаченого ст.99 КАС України. Поважних причин пропуску річного строку позивачем не зазначено, доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надала, і взагалі не просила відновити річний строк звернення до адміністративного суду.
Суд, відповідно до вимог ст.ст. 94 КАС Ураїни, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок стягує на користь позивача за рахунок Державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11,12, 14, 70, 71, 94, 99, ч.1 ст.100, ч.3 ст.122, 159, 160, 161-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 Мебіне до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови у здійсненні виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов’язання здійснювати нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки у розмірі 4471 гривні 20 копійок задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі дитині війни ОСОБА_1 Мебіне щомісячної державної соціальної допомоги з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим здійснити нарахування та виплату дитині війни ОСОБА_1 Мебіне щомісячної державної соціальної допомоги з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на 2008 рік, з урахування виплачених в 2008 році сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 Мебіне судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок з Державного бюджету України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, складання її повного тексту заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Козуб О.В.