ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12.07.06 р. Справа № 20/79
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача Комунального підприємства “Тепломережа”, м.Донецьк
про стягнення 5060543,85 грн.
За участю представників:
від позивача: Єнік Є.В. – дов.
від відповідача: Вієт О.М. – дов.
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулась Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, із позовом до Комунального підприємства “Тепломережа”, м.Донецьк, про стягнення 5060543,85 грн., з яких 3216547,71 грн. – основний борг за постановлений у 2003р. за договором № 06/03-290-ТЕ-6 від 24.01.03р. природний газ, 596605,27 грн. – сума пені, 8153223,05 грн. – сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 207009,48 грн. – сума 3% річних, 225158,34 грн. – сума 7% штрафу.
Заявою від 29.05.06р. № 31/10-6547 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача основний борг за вищевказаним договором за березень-грудень 2003 р. в розмірі 3198442,18 грн., пеню в розмірі 301037,38 грн., суму інфляції в розмірі 887079,99 грн., 3% річних в сумі 229687,61 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 06/03-290ТЕ-6 від 24.01.03р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі – Договір), акти передачі-приймання природного газу за 2003року, розрахунок боргу.
Відповідач уточнені позовні вимоги щодо основного боргу визнав, проти задоволення решти позовних вимог, заперечив. При цьому, у відзиві від 16.05.06р. № 356 відповідач не визнав позовні вимоги в частині стягнення сум пені, інфляції, 3% річних, посилаючись на підписання Договору з протоколом розбіжностей, на те, що Договором не передбачено стягнення сум інфляції та 3% річних, на безпідставність позовних вимог в цій частині в силу Закону України “Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР” від 08.10.99 р., на бюджетну заборгованість на користь відповідача та відсутність своєї вини у несвоєчасній та неповній сплаті природного газу.
У листі від 07.06.06р. № 1151, адресованому господарському суду Донецької області, відповідач зазначив, що Договір вважає неукладеним (таким, що не відбувся) в силу ст. 181 Господарського кодексу України, що відповідальність у вигляді пені, інфляції, 3% річних не може бути застосована до відповідача у зв’язку із заборгованістю населення зі сплати послуг відповідача, а також в силу Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартплати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, статей 72, 180 Цивільного кодексу УРСР.
У листі від 27.06.06р. № 1291 на адресу суду відповідач зазначив, що Договір є укладеним, визнав за собою основний борг в сумі 3198442,18 грн., проти задоволення позовних вимог в частині стягнення сум пені, інфляції, 3% річних заперечив з підстав, раніше викладених у зверненнях до суду.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач надав суду копії платіжного доручення від 29.11.05р. про перерахування позивачеві 18105,53 грн. – боргу за природний газ, актів передачі-приймання природного газу за 2003 р., довідку про проведену претензійно-позовну роботу, реєстр договорів на реструктуризацію.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області строк розгляду справи продовжено.
Судом задоволено клопотання сторін про розгляд справи в порядку ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошувалися перерви з 30.05.06р. до 07.06.06р., до 29.06.06р., до 12.07.06р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
24 січня 2003 року позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) підписано Договір, згідно із умовами якого позивач зобов’язувався продати відповідачеві у 2003 році природний газ, а відповідач – прийняти та оплатити газ.
З боку відповідача Договір підписано із приміткою “З протоколом розбіжностей”.
В матеріалах справи наявна копія протоколу розбіжностей до договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.
Даний протокол не містить даних про дату складання, про посадове становище осіб, які його підписали, а також посилання на номер та дату Договору, за яким складено протокол.
Зазначений протокол стосується умов п.5.1. договору щодо ціни газу та п.7.2. щодо сплати пені.
Зі змісту протоколу розбіжностей вбачається, що ним визначені розбіжності щодо таких суттєвих умов як ціна газу та відповідальність за несвоєчасну та неповну його сплату, що виникли при укладенні сторонами саме Договору, проти чого сторони під час розгляду справи не заперечили.
З боку позивача протокол розбіжностей підписано “ З протоколом узгодження розбіжностей”.
В матеріалах справи також наявний протокол узгодження розбіжностей до Договору, який не містить дати складання та підпису представника відповідача, завіреного печаткою підприємства.
У зв’язку з тим, що протокол врегулювання розбіжностей не оформлений належним чином, суд не може прийняти його до уваги у якості доказу врегулюванням сторонами розбіжностей, що виникли між ними при укладанні Договору.
Доказів судового врегулювання зазначених розбіжностей суду не надано.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР, який діяв в момент підписання Договору, договір вважається укладеним, якщо між сторонами в формі, що вимагається в належних випадках, досягнуто згоди з усіх суттєвих умов.
За даних обставин, підписаний сторонами Договір не може вважатися укладеним.
Разом з тим, матеріали справи, зокрема, акти передачі-приймання природного газу за 2003 р., свідчать про постачання позивачем відповідачеві природного газу у зазначений період та несплату газу відповідачем в сумі 3198442,18 грн.
Суть позову (з урахуванням уточнень позивача) полягає у вимогах про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3198442,18 грн. за поставлений у 2003 р на підставі Договору природний газ, пені за Договором в сумі 301037,38 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 887079,99 грн., суми 3% річних в розмірі 229687,61 грн.
Відповідач основний борг в сумі 3198442,18 грн. визнав.
Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи особа сторонами.
П. 5 ст. 78 вищевказаного кодексу передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 22 зазначеного кодексу господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Статтею 33 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову в частині основного боргу в сумі 3198442,18 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вищевказаного боргу підлягають задоволенню.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача сум пені, інфляції, 3% річних слід відмовити, приймаючи до уваги, що Договір не може вважатися укладеним, отже строк виконанням відповідачем свого обов’язку за цим договором щодо сплати природного газу та сам обов’язок не визначені сторонами у встановленому порядку.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 78 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 153 Цивільного кодексу УРСР, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства “Тепломережа” (83096, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 109, р/р № 26031301611255 в ПІБ м.Донецьк, МФО 334408, код ЄДРПОУ 05473192) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р/р № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 3198442,18 грн. – боргу, 16116,90 грн. – держмита, 74,58 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Видати наказ у встановленому порядку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12.07.06 р.
Повний текст рішення підписано 17.07.06 р.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 прим.:
1 – позивачу
1 – відповідачу
1 – у справу