ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 (колегія суддів у складі: Кузнецова І.Л. - головуючий, Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. ) та на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2019 (суддя Корсун В.Л.)

за позовом керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області,

2. Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс",

про стягнення неустойки та зобов`язання повернути нерухоме майно

за участю:

відповідача: 1) Самойленко І.І. (адвокат), 2) Коляда А.С. (адвокат)

прокурора; Романов Р.О. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області (далі - РВ ФДМ, позивач-1), Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут "Укрдіпрогазоочистка" (далі - Державне підприємство, позивач-2), керівник Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області (далі - прокурор) просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс" (далі - ТОВ "Інмедсервіс-Плюс", відповідач) неустойку та зобов`язати його повернути нерухоме майно: окремо розташовану двоповерхову будівлю (літера Б-2) загальною площею 800,5 кв.м, розташовану за адресою: м.Запоріжжя, вул. Трегубенка, буд.18, а саме: вбудоване в підвальний поверх будівлі нежитлове приміщення №1 площею 52,6 кв.м, вбудовані в перший поверх будівлі нежитлові приміщення гаражів №№1- 4 площею 209,9 кв.м, приміщення №5 (кімнати з №1 по №11 включно) площею 132 кв.м та сходову клітину №12 площею 16,3 кв.м, вбудовані в другий поверх будівлі нежитлові приміщення (кімнати з №14 по №27 включно) площею 373,6 кв.м та сходову клітину №13 площею 16,1 кв.м.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув орендоване нерухоме майно після закінчення дії договору оренди.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019, позов задоволено частково, зобов`язано відповідача повернути нерухомі приміщення Державному підприємству, провадження у справі в частині вимог про стягнення неустойки закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що договір оренди припинив свою дію 23.04.2018, а РВ ФДМ висловив свої заперечення щодо продовження його дії.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. В скарзі відповідач просить постанову та рішення судів попередніх інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові посилаючись на те, що суди невірно дійшли висновку про те, що строк дії договору закінчився 23.04.2018, оскільки відповідно до Договору про зміни №2 від 27.07.2012 до договору оренди від 27.07.2007 термін дії договору оренди було продовжено по 24.05.2015, а отже строк дії договору оренди з урахуванням вказаних змін фактично складає з 24.07.2007 по 24.05.2015 - 2862 календарні дні, тобто на таку кількість днів і повинен був продовжитись договір оренди відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Таким чином договір оренди діє до 25.03.2023.

Крім того, відповідач вказує на те, що позов прокурора неправомірно був розглянутий судами, оскільки останній не мав права його подавати. Так, прокурор за приписами законодавства здійснює представництво в суді інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює чи неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Проте РВ ФДМ направило відповідачу претензію і у нього були можливості подати позов самостійно, коштів для сплати судового збору на його рахунках було достатньо. Також прокурор не мав права здійснювати представництво в суді інтересів державного підприємства, яким є позивач-

3.2. Заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області подав відзив на касаційну скаргу, де просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Прокурор звертає увагу, що суди вірно дійшли висновку про те, що дія спірного договору (враховуючи додаткову угоду про нову редакцію пункту договору про строк дії, договір про зміни, яким доповнено пункт договору про оренду щодо продовження договору на 1064 днів та рішення суду у справі №908/5184/15, в якому констатовано продовження дії договору оренди з 25.05.2015 і чинність його на момент 30.11.2015) продовжена на 1064 днів, а саме з 25.05.2015 по 22.04.2018 включно і договір оренди на час подання позову припинився. Також прокурор заперечив доводи відповідача про неможливість представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів.

3.3. 31.08.2020 згідно поштового конверту до суду касаційної інстанції скаржником подані письмові пояснення, які за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги.

Відповідно до приписів частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Згідно положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).

Відповідно до пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 N 731-IX.

Отже такі процесуальні дії могли бути вчинені до спливу 06.08.2020 (Закон України від 18.06.2020 N 731-IX набрав чинності 17.07.2020) вказаного 20-денного строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

За вказаних обставин такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції залишаються без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційну скаргу відповідачем у справі подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

4.2. Як встановлено судами, 24.07.2007 РВ ФДМУ та ТОВ "Інмедсервіс-Плюс" (орендарем) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "НДПІ "Укрдіпрогазоочистка" №2278/д, на підставі якого орендар передав, а орендодавець прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю (літера Б-2) загальною площею 817,9 кв.м за адресою: м.Запоріжжя, вул.Трегубенка, 18, а саме: вбудоване в підвальний поверх будівлі нежитлове приміщення №1 - площею 52,6 кв.м; вбудовані в перший поверх будівлі нежитлові приміщення №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 площею 347,4 кв.м та сходова клітина № 2 - площею 16,3 кв.м; - вбудовані в другий поверх будівлі нежилі приміщення №№ 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 - площею 385,3 кв.м та сходова клітина № 11 - площею 16,3 кв.м, відповідно до плану поверхів та експлікації приміщень згідно технічного паспорту будівлі, яка розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18.

Відповідно до п.1.1 договору орендоване майно знаходиться на балансі ДП "НДПІ "Укрдіпрогазоочистка".

В п. 2.5 передбачено, що у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу (за вказівкою орендодавця) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

Майно вважається поверненим орендодавцеві (баласоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Обов`язок по складанню акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно.

П.5.8 договору встановлено обов`язок орендаря у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства протягом десяти календарних днів з дати розірвання повернути орендодавцеві (балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду.

Згідно з п.10.1 договір укладений з 24.07.2007 по 24.06.2010.

П.10.5 передбачено, що договір припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.10.6 договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення його терміну, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

На виконання умов договору 24.07.2007 позивач-1 передав, а відповідач прийняв нерухоме майно, яке є предметом договору, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі.

Додатковою угодою від 04.08.2011 до договору п.10.1 останнього викладено в наступній редакції: «Договір вважати продовженим до 24.06.2012 включно».

Договором про зміни №2 від 27.07.2012 п.10.1 договору доповнено п.п. 10.1.1. наступного змісту: «Термін дії договору оренди продовжено по 24.05.2015 включно». Доповнено п.10.12 наступного змісту: «Цей договір про зміни укладено під скасувальною обставиною, у разі отримання орендодавцем листа від органу, уповноваженого управляти зазначеним державним майном (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) з відмовою (запереченням) в пролонгації подальшої дії цього договору орендодавець направляє лист-повідомлення орендарю про припинення договору. Договір вважається припиненим на третій робочий день з моменту направлення рекомендованого листа-повідомлення за юридичною адресою орендаря.».

4.3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2015 у справі №908/5184/15 за позовом ТОВ "Інмедсервіс-Плюс" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №2278/д від 24.07.2007 встановлено, що вказаний договір станом на день розгляду справи є чинним, оскільки сторони в установленому цим договором порядку не заявили про припинення його дії. Вказаним рішення ТОВ "Інмедсервіс-Плюс" відмовлено в задоволенні позову.

4.4. Листами від 22.02.2018 №04/12-1543 та від 16.03.2018 №04/12-2144 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило РВ ФДМУ по Запорізькій області про заперечення проти продовження строку дії договору №2278/д від 24.07.2007, просило відділення вжити заходів щодо сплати орендарем заборгованості перед балансоутримувачем з орендної плати.

В листі від 19.02.2018 №01/02 ДП "НДПІ "Укрдіпрогазоочистка" також заперечувало проти продовження дії договору оренди №2278/д від 24.07.2017 з посиланням на невиконання орендарем зобов`язань за договором та наявність відповідної заборгованості перед балансоутримувачем.

4.5. Листом від 17.04.2018 №11-13-01998 РВ ФДМУ повідомило ТОВ "Інмедсервіс-Плюс" про те, що термін дії договору оренди №2278/д від 24.07.2007 закінчується 23.04.2018, на новий строк договір продовжуватися не буде.

Вказаний лист направлено відповідачу за результатами проведеного контролю за виконанням умов договору, які відображені у звіті від 20.03.2018 №9 та виявлення порушення ним істотних умов договору, а також безпосередньо непогодження Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та балансоутримувачем продовження договору.

Одночасно РВ ФДМ попередив відповідача про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу протягом десяти календарних днів з дати припинення терміну дії договору та підписання акту прийому-передачі відповідно до п.п. 2.5, 5.8 договору.

24.04.2018 РВ ФДМ на адресу відповідача направлено лист від 23.04.2018 №11-13-02088, в якому повідомлено про закінчення 23.04.2018 терміну дії договору оренди, про попереднє направлення листа від 17.04.2018 №11-13-01998 з актом прийому-передачі та звернуто увагу на умови п.9.3 договору щодо відшкодування орендарем неустойки у разі відмови останнім на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у зв`язку з припиненням його дії.

4.6. Враховуючи вищевикладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір оренди у зв`язку з тим, що його після 24.05.2015 було продовжено відповідно до приписів ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 10.6 договору, що було встановлено в судовому рішенні у справі №908/5184/15 (на момент винесення рішення 30.11.2015 договір визнано чинним), договір оренди було продовжено фактично на 1064 днів з 25.05.2015, тобто він діяв до 22.04.2018 включно.

Колегія суддів з такими висновками судів погоджується з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" станом на 25.05.2015 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вказувалось вище, договором про зміни №2 від 27.02.2012 п.10.1 договору доповнено п.п. 10.1.1. наступного змісту: «Термін дії договору оренди продовжено по 24.05.2015 включно».

З огляду на внесені до п.10.1 договору оренди зміни, термін його дії було продовжено з 25.06.2012 по 24.05.2015 включно, тобто на 1064 дні.

Таким чином, встановивши, що після закінчення дії договору 25.05.2015 його було продовжено на той самий термін, що був передбачений договором, то в даному випадку колегія суддів погоджується з висновками судів, що цей термін складає 1064 дні, оскільки останнім договором про зміни термінів дії договору оренди його було продовжено саме на 1064 днів. І в даному випадку враховується не весь строк дії договору з моменту його укладення.

Отже, договір оренди діяв до 22.04.2018, оскільки він був продовжений ще на 1064 дні з 25.05.2015.

4.7. Суди встановили, що листом від 17.04.2018 №11-13-01998 та від 23.04.2018 №11-13-02088 РВ ФДМ повідомило ТОВ "Інмедсервіс-Плюс" про те, що на новий строк договір продовжуватися не буде і його дія закінчується 23.04.2018, отже відповідно до вимог законодавства його дія не була продовжена і він припинив свою дію.

Судами також встановлено, що лист-повідомлення від 17.04.2018 №11-13-01998 згідно з витягом з журналу обліку врученої кореспонденції вручено відповідачу 19.04.2018 під розпис. Отримання листа від 17.04.2018 №11-13-01998 визнано відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив РВ ФДМ. Також, про отримання вказаного листа свідчить той факт, що відповідачем листом від 27.04.2018 №335 визнано отримання 19.04.2018 звіту від 20.03.2018 №9, який було зазначено РВ ФДМ як додаток до листа.

Інший лист від 23.04.2018 №11-13-02088, в якому повідомлялося про попереднє направлення листа від 17.04.2018 №11-13-01998 та про необхідність повернення орендованого майна., згідно з витягом з офіційного сайту Укрпошти вручено адресату 15.05.2018, тобто протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Згідно з ч.1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Посилання в касаційній скарзі на неправомірну відмову апеляційного суду допитувати свідка щодо неотримання відповідачем листа від 17.04.2018 №11-13-01998, з урахуванням положень статті 269 ч. 3 Господарського процесуального кодексу України не дають правових підстав вважати про порушення апеляційним судом норм процесуального права та не спростовують встановлених судами обставин справи.

4.8. Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів та обґрунтування його підстав, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

В якості підстав для представництва прокурор в суді вказував те, що РВ ФДМ відповідно до Положення про РВ ФДМУ по Запорізькій області, затвердженого головою Фонду державного майна України від 19.07.2012 зі змінами, є державним органом, що здійснює державну політику у сфері приватизації та оренди державного майна. На РВ ФДМУ по Запорізькій області покладено функції щодо захисту державних інтересів у цій сфері. Разом з тим, РВ ФДМ, як посилався прокурор, неналежним чином не здійснювало свої повноваження щодо повернення орендованого відповідачем майна у зв`язку з недостатнім фінансування позивача-1 з Державного бюджету України для оплати судового збору за подання позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлено наступну позицію: «Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.» «Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.»

Відповідно до положень, закріплених в частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, колегія суддів Верховного Суду вважає достатніми доводи прокурора в контексті обґрунтування підстав представництва в даній справі.

4.9. Судами встановлено, що ДП "НДПІ "Укрдіпрогазоочистка" не є стороною (орендодавцем) за договором оренди №2278/д від 24.07.2007, у зв`язку з чим, ліквідаційна комісія не має права ініціювати його розірвання в судовому порядку та вимагати повернення орендованого державного нерухомого майна. Разом з тим, ДП "НДПІ "Укрдіпрогазоочистка" є балансоутримувачем орендованого майна і згідно умов договору орендоване майно підлягає поверненню балансоутримувачу.

Щодо неможливості представляти прокурором інтереси держави в особі державного підприємства в суді, колегія суддів Верховного Суду вважає їх безпідставними, оскільки орендоване майно є державною власністю, правом передачі в оренду якої наділений позивач-1, а балансоутримувачем якого є позивач-2, відтак положення абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в даному випадку не підлягають застосуванню.

У постанові від 05.04.2018 у справі №927/544/17 за позовом заступника прокурора області в інтересах держави, в особі Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства "Дослідне господарство "Деснянське" Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлових приміщень та стягнення збитків, Верховним Судом зазначено, що згідно Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Деснянське" Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України, воно підпорядковане Національній академії наук України як органу по управлінню державним майном, його майно є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить йому на праві господарського відання, може з дозволу академії та в установленому нею порядку здавати в оренду нерухоме майно, керуючись чинним законодавством України про оренду державного майна, і позов прокурора в даному випадку відповідає вимогам частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо права представництва прокурора інтересів держави в даному випадку.

Зазначені правові позиції Верховного суду згідно положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Верховного Суду також враховує.

4.10. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, не доводять порушення ними норм матеріального чи процесуального права, що призвело б до винесення незаконного рішення, відтак підстави скасовувати оскарженні рішення відсутні.

4.11. Зупинене ухвалою суду від 29.11.2019 виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2019 відповідно до положень статті 332 Господарського процесуального кодексу України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інмедсервіс-Плюс" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі Господарського суду Запорізької області № 908/1662/18, залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.2019.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов