Справа № 485/1071/20

Провадження №2-а/485/12/20

Рішення

іменем України

09 вересня 2020 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судового засідання Шеремет Ю.Є.,

представника позивача Гаргаун Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в режимі відеоконференції з Миколаївським окружним адміністративним судом у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гаргаун Ярослав Ігорович, до Головного управління Національної поліції в Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Гаргаун Я.І., звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 13 березня 2020 року о 15:10 поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області сержантом поліції Іваньковим П.С. складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ДП18 № 561135, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за те, що він 13 березня 2020 року керуючи службовим автомобілем МАЗ 643008 д/н НОМЕР_1 по автодорозі М-21 на 244 км буксирував напівпричіп ВЕ СТТ д/н НОМЕР_2 , на якому перевозив великогабаритний вантаж трактор, ширший за 2,6 м, без відповідного узгодження з органом Національної поліції, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки, за його твердженнями, інспектор патрульної поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, не довів належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Зазначає що, поліцейський під час зупинки транспортного засобу, по-перше, не здійснював перевірки документів, передбачених п.2.1 ПДР та документів підтверджуючих перевезення вантажу, по-друге, не здійснював габаритно-ваговий контроль та вимірювання габаритних параметрів транспортного засобу, по-третє не повідомляв позивача про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Так, під час зупинки транспортного засобу поліцейським не було зазначено про підстави зупинки транспортного засобу та не було висловлено вимоги щодо пред`явлення для перевірки документів, в тому числі підтверджуючих перевезення вантажу.

Оскаржувана постанова не містить інформації про наявність доказів як даних про здійснення габаритно-вагового контролю із дотриманням відповідної процедури, та взагалі будь-яких інших документів, які б фіксували габаритні параметри транспортного засобу, яким керував позивач на момент зупинки.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, за наслідком якого винесено оскаржувану постанову, було проведено поліцейським у відсутності позивача, що вважає грубим порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, всупереч ст. 268 КУпАП йому не було роз`яснено прав та обов`язків, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі щодо права на залучення адвоката, права на участь у дослідженні доказів та щодо можливості заявляти клопотання, що також є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того позивач зазначив, що 13 березня 2020 року о 13:59 поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області сержантом поліції Комаром Р.В. також відносно нього було винесено постанову серії ЕАК № 2239347 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за те, що він 13 березня 2020 року о 13:50 керуючи транспортним засобом буксирував напівпричіп ВЕ СТТ д/н НОМЕР_2 , на якому перевозився великогабаритний вантаж трактор, ширший за 2,6 м, без відповідного узгодження з органом Національної поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР.

Тобто позивач вважає, що він був двічі притягнений до адміністративної відповідальності за одне й те саме адміністративне правопорушення - перевезення великогабаритного вантажу трактора, ширшого за 2,6 м, без відповідного узгодження з органом Національної поліції по автомобільній дорозі М-21 в один і той же день 13.03.2020 року з різницею у часі 1 год. 11 хв. на відстані 41 км між місцями розгляду справ, що є грубим порушенням ст. 61 Конституції України.

При цьому, співробітниками УПП у Вінницькій області ні в першому, ні в другому випадку винесення постанов про накладення адміністративного стягнення не було, як передбачено правилами п. 2.4-2 ПДР України, складено акт заборони руху транспортного засобу та/або причепу у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам.

На підставі викладеного, просить скасувати постанову серії ДП18 № 561135 від 13 березня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення та провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили про задоволення позову.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Вінницькій області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив..

У відповідності до ст.205 КАС України суд розглянув справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 561135 від 13 березня 2020 року, винесеної поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області сержантом поліції Іваньковим П.С. позивачапритягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн., за те, що він 13 березня 2020 року о 15:00 на а/д М-21 244 км, керуючи транспортним засобом марки «МАЗ 643008» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , буксирував напівпричіп марки «ВЕ СТТ» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , на якому перевозив великогабаритний вантаж трактор, ширший за 2,6 м без відповідного узгодження з органом національної поліції, чим порушив п.22.5 ПДР України.

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Як вбачається з постанови серії ДП18 № 561135 від 13 березня 2020 року, адміністративне правопорушення полягає у тому, що позивач керуючи транспортним засобом буксирував напівпричіп, на якому перевозив великогабаритний вантаж трактор, ширший за 2,6 м, без відповідного узгодження з органом національної поліції.

Диспозицією частини 1 статті 132-1 КУпАП визначено, що відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

У пункті 1.10 ПДР України зазначено, що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Пунктом 22.5 ПДР України, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлено правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі по тексту Правила).

Пунктом 2 Правил визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України.

Відповідно до п. 4 Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно із ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Відповідно до пп.пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Згідно п. 2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Пунктом 25 Порядку № 879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Згідно п. 6. Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції зазначено, що великогабаритний вантаж трактор, який перевозиться позивачем, ширший за 2,6 м.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів проведення інспектором патрульної поліції замірів ширини вантажу, який перевозив позивач у день складання спірної постанови.

Доказом того, що вантаж, який перевозився позивачем, належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Проте, жоден із викладених вище документів матеріали справи не містять, а отже відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі здійснено із дотриманням відповідної процедури.

Разом з тим, суд не приймає доводи позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності повторно до відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Між тим, суд зазначає, що наведений в Конституції України принцип не звільняє особу від відповідальності при повторному вчиненні аналогічних за своїм змістом правопорушень.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

В матеріалах справи також відсутні будь-які інші документи, які б фіксували власне габаритно-вагові параметри транспортного засобу, яким керував позивач, на момент його спірної зупинки.

Враховуючи, що обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем під час судового розгляду справи правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 420,40 грн. підтверджується квитанцією про сплату за № 19-12 від 21.08.2020 року.

Зважаючи на обставини задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5-9, 72-77, 90, 241-243, 245-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ДП18 № 561135 від 13 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 10.09.2020 року.

Суддя С. Й. Яворський