№ 2-а-506\10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

Мотивована

9 березня  2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого  судді Наумик О.О., при секретарі Михайлюковій Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про поновлення пропущеного строку для звернення до Адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

                                                                    В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить зобов’язати відповідача нарахувати на її користь, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2.733. 30 грн., посилаючись на те, що він  згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону їй  повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем у 2006-2007 роках виплата щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не проводилась. Внаслідок чого, утворилась недоплата за 2006-2007 роки у розмірі 2.733.30  грн., яку відповідач нарахувати та сплатити в добровільному порядку відмовляється.

Крім того, про порушення її прав її стало відомо лише після опублікування в офіційному періодичному виданні „Вісник Конституційного Суду України” № 4 від 07.11.2007р. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р., тому вважає, що строк звернення до суду нею не порушений.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилась, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача – УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справу без участі представника управління, а також зазначив, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена на 2006 рік. Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” була передбачена виплата надбавки, як дітям війни, лише особам, які визнані інвалідами. Позивач інвалідом не визнана, тому їй така надбавка у 2007 році не нараховувалась і не виплачувалась. У 2008 році щомісячна надбавка позивачу, як дитині війни, нараховувалась і виплачувалась відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно якому розмір надбавки дітям війни складав: з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,80 грн. Вважав свої дії протягом спірного періоду часу правомірними, а також, посилаючись на положення ч.2 ст. 99 КАС України, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1  не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного  посвідчення .

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р.) - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що Управлінням ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки протягом 2006-2007 років підвищення  до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не нараховувалось і не виплачувалось, а протягом 2008 року згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було нараховано та виплачено у наступних розмірах:

    -  з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. – по 47,00 грн. щомісячно,

    -  з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. – по 48,10 грн. щомісячно,

    -  з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. – по 48,20 грн. щомісячно,

    -  з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. – по 49,80 грн. щомісячно.

Зазначені обставини підтверджені довідкою відділу пенсійного забезпечення УПФУ у Микитівському районі м. Горлівці .

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеного в позові підвищення до пенсії в 2006 році.

Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ст.152 Конституції України та ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України ” - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.

Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року .

Тобто, за період: з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року  позивач мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

 Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Наведені позивачем причини пропущення строку звернення до суду, суд не може визнати поважними, оскільки незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 по 31 грудня 2007 року, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року (дата подання позову – 10.02.2010 року) на підставі ст. 100 КАС України.

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 100, 160-161 КАС України, суд

                                                              П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки - відмовити.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів  з дня складання постанови у повному обсязі (12.03.2010р.)  заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України

Суддя :

№ 2-а-506\10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н

Резолютивна частина

9 березня  2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого  судді Наумик О.О., при секретарі Михайлюковій Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про поновлення пропущеного строку для звернення до Адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

                                                              В С Т А Н О В И В:

    Керуючись ст.ст. 100, 160-161 КАС України, суд

                                                              П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки - відмовити.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів  з дня складання постанови у повному обсязі (12.03.2010р.)  заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України

Суддя :