РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року березня місяця „29” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

            Суддів: Курської А.Г.

Терент’євої Н.М.

                      При  секретарі: Козловій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення  Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим  від 04 листопада 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

    27 березня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про відшкодування шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 13.04.1975 року відповідачем – володільцем джерела підвищеної небезпеки, їй було спричинено ушкодження здоров’я, в результаті чого вона з 28.04.1999 року визнана інвалідом другої групи. На підставі акту комісійної судово-медичної експертизи № 85 від 03.11.1976 року у зв’язку з травмою нею втрачена професійна працездатність на 90 %. Рішеннями Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.12.1977 року, від 13.12.1996 року, від 26.06.2000 року, Бахчисарайського районного суду АР Крим від 28.12.2006 року їй присуджені розміри щомісячної компенсації частки втраченого заробітку у зв’язку з ушкодженням здоров’я. На підставі ст. 1208 ЦК України у зв’язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати просила збільшити розмір відшкодування шкоди на підставі рішення суду. Уточнивши позовні вимоги, зазначила, що встановлений рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 28.12.2006 року щомісячний платіж відшкодування шкоди в розмірі 957,17 грн., підлягає збільшенню у зв’язку з підвищенням розміру  мінімальної заробітної плати, сума проіндексованого щомісячного платежу з 01.01.2009 року, на її думку, повинна становити 2509,45 грн. Посилається на те, що заборгованість відповідача перед нею за період з 01.10.2006 року по 01.01.2009 року становить 27743 грн. 48 коп. Просила стягнути з відповідача у відшкодування шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я і пов’язаною з цим втратою працездатності на її користь щомісячні платежі в розмірі 2509,45 грн., починаючи з 01.01.2009 року, стягнути на її користь  заборгованість за період з 01.10.2006 року по 01.01.2009 року в розмірі 27743 грн. 48 коп., стягнути з відповідача судові витрати, понесені нею у зв’язку з оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим  від 04 листопада 2009 року позов задоволено. Стягнуто з державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 щомісячні платежі в

Справа № 22-ц-1185/2010 р. Головуючий в суді першої інстанції  

Кошелєв В.І.

Доповідач         Горбань В.В.

рахунок  відшкодування  шкоди,  внаслідок   ушкодження   здоров'я,  пов’язаної з втратою

працездатності у розмірі 2509 грн. 45 коп., починаючи з 1 січня 2009 року. Стягнуто з державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 заборгованість за щомісячними платежами у зв’язку з втратою працездатності, заподіяної внаслідок ушкодження здоров’я,  у зв’язку з підвищенням вартості життя і розміру мінімальної заробітної плати за період з 1 жовтня 2006 року по 1 січня 2009 року у розмірі 27743 грн. 48 коп., а також 30 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Стягнуто з державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 302 грн.

    В апеляційній скарзі державне підприємство «Придніпровська залізниця» просить рішення суду скасувати з ухваленням нового про встановлення розміру щомісячних платежів, що підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_5 у сумі 1601 грн. 53 коп. з 01.01.2009 року та заборгованість за період з 01.10.2006 року в розмірі 7760 грн. 91 коп., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, експертів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідач не проводив перерахунок втраченого позивачкою заробітку у зв’язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, у зв’язку з чим утворилася заборгованість по виплаті зазначених сум у розмірі 27743 грн. 48 коп. та визначив щомісячні суми  відшкодування втраченого заробітку у сумі 2509 грн. 45 коп. з 1 січня 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо обґрунтованості позовних вимог позивачки. Але при цьому не може погодитися з висновком суду щодо розрахунку визначення  розміру відшкодування  втраченого заробітку позивачки.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 13.04.1975 року на станції Бахчисарай позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки – тепловозу, який належав відповідачеві, у зв’язку з чим позивачка визнана інвалідом 2 групи і їй установлено 90 %  втрати професійної працездатності. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 08 грудня 1977 року з урахуванням вини позивачки – 40 % щомісячний розмір відшкодування  втраченого заробітку позивачки установлено в розмірі 27 руб. 16 коп. У подальшому згідно з рішеннями Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13.12.1996 року та від 26.06.2000 року позивачці збільшувався щомісячний розмір відшкодування  втраченого заробітку з урахуванням 40 % її вини у зв’язку із зростанням реальної заробітної плати, а останнім рішенням Бахчисарайського районного суду від 28.12.2006 року, яке набрало законної сили, щомісячний розмір відшкодування втраченого заробітку позивачці встановлено з 1 жовтня 2006 року на підставі частини 2 статті 1208 ЦК України в 957 грн. 17 коп. (а.с. 6-8, 9, 117, 121-122).

Звертаючись у березні 2008 року до суду з зазначеним позовом, ОСОБА_5 просила перерахувати розмір втраченого заробітку у зв’язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, посилаючись на частину 2 статті  1208 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції, виходячи з правил частини 2 статті 1208 ЦК України, дійшов правильного висновку про те, що у зв’язку  із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати за період з 1 жовтня 2006 року по 31.12.2008 року, підлягає збільшенню розмір відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, а також підлягає стягненню сума заборгованості за даний період, яка виникла у відповідача перед позивачкою.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд першої інстанції належним чином не перевірив правильність наданих позивачкою розрахунків щодо розміру відшкодування шкоди.

Так, визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд першої інстанції взяв за основу висновок судово-бухгалтерської експертизи від 27 лютого 2009 року експерта ОСОБА_7 (а.с.57-66).

Допитаний у засіданні суду апеляційної інстанції експерт ОСОБА_7 пояснив, що висновок щодо визначення розміру щомісячних платежів ОСОБА_5 був зроблений ним на підставі статті 1197 ЦК України, а не на підставі статті 1208 ЦК України. При цьому ним був наданий уточнений додаток № 2 до висновку експертизи від 27.02.2009 року (а.с. 173).

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що висновок експерта ОСОБА_7 не може бути покладений в підгрунтя для визначення розміру відшкодування шкоди, оскільки він зроблений всупереч заявленим позивачкою вимог та фактично без урахування виплат, які сплачувалися відповідачем позивачці згідно з рішенням Бахчисарайського районного суду від 28.12.2006 року.

Встановлюючи розмір відшкодування позивачці шкоди на підставі частини 2 статті 1208 ЦК України, колегія суддів враховує наданий відповідачем розрахунок щодо розміру відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, у зв’язку із збільшенням  розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 176-177).

Зі змісту даного розрахунку слідує, що заборгованість по виплаті коштів у відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, складає з жовтня 2006 року по 31.12.2008 року суму 8736 грн. 74 коп., а розмір втраченого заробітку внаслідок збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2009 року складає 2316 грн. 43 коп. При здійсненні розрахунку для визначення заборгованості у відшкодування шкоди в розмірі 8736 грн. 74 коп., відповідачем обґрунтовано відраховано із загальної суми заборгованості за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року суму щомісячних виплат у відшкодування шкоди за даний період, встановлений рішенням Бахчисарайського районного суду від 28.12.2006 року в розмірі 957 грн. 17 коп.  (34580 грн. 33 коп. – 25843 грн. 59 коп. = 8736,74 грн.).

За таких обставин рішення суду слід змінити, зменшивши розмір заборгованості  по відшкодуванню шкоди за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року до суми 8736 грн. 74 коп. та у відшкодування шкоди щомісячно до суми 2316 грн. 43 коп.

Довід апеляційної скарги ДП «Придніпровська залізниця» про те, що при здійсненні розрахунку заборгованості по виплаті коштів на відшкодування втраченого заробітку та щомісячних платежів повинна враховуватися вина позивачки, яка встановлена рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 08.12.1977 року, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні закону, а саме ч. 2 ст. 1208 ЦК України, якою передбачено збільшення встановленого розміру шкоди у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,  

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, щомісячно втрачений заробіток з 01 січня 2009 року в розмірі 2316 грн. 43 коп.

 Стягнути з державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті коштів на відшкодування втраченого заробітку за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 8736 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.

Стягнути з державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 110 грн. 54 коп.

В решті позову відмовити».

            Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

            Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:     Горбань В.В.          Курська А.Г.                 Терент’єва Н.М.