Судове рішення #8869658

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року березня місяця „29” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого, судді: Горбань В.В.

            Суддів: Курської А.Г.

Терент’євої Н.М.

                      При  секретарі: Козловій К.Ю. ,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим, Миколаївської амбулаторії Сімферопольського району АР Крим, 3 особа – ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення земельного сервітуту, визнання неправомірним і скасування рішення 31 сесії 5 скликання Миколаївської селищної ради від 26.12.2008 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сімферопольського  районного суду Автономної Республіки Крим  від 25 грудня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

    24 лютого 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим, Миколаївської амбулаторії Сімферопольського району АР Крим, 3 особа – ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення земельного сервітуту, визнання неправомірним і скасування рішення 31 сесії 5 скликання Миколаївської селищної ради від 26.12.2008 року. Вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить квартира   АДРЕСА_1. Разом з квартирою їй за договором купівлі-продажу від 03.06.1999 року, укладеного між нею та Колективним пайовим господарством «Шлях Леніна», були продані побутові споруди – літня кухня літ. «Е», сарай літ. «И», курник літ. «К»  та вбиральня літ. «О». Для обслуговування зазначених побутових споруд потрібна була земельна ділянка, тому позивачка звернулася до Миколаївської селищної ради з заявою про надання їй земельної ділянки розміром 0,02 га. Рішенням Миколаївської селищної ради від 30.12.1999 року запитана нею земельна ділянка була  надана для обслуговування квартири. Рішенням 10 сесії 23 скликання Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим «Про сумісне користування проїздом в АДРЕСА_1» від 30.12.1999 року земельна ділянка залишена у сумісному користуванні для обслуговування амбулаторії та квартири позивачки, цим же рішенням було зобов’язано головного лікаря амбулаторії не перешкоджати ОСОБА_5 у користуванні/проїзді зазначеною земельною ділянкою. 26.12.2008 року рішенням 31 сесії 5 скликання Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим  було прийнято рішення про визнання рішення 10 сесії 23 скликання Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим «Про сумісне користування проїздом в АДРЕСА_1» від 30.12.1999 року таким, що втратило силу. Цим же рішенням було зазначено, щоб ОСОБА_5 передбачила вихід на вул. Радянську. Позивачка вважає зазначене рішення незаконним, оскільки в ньому не зазначено яким чином вона повинна передбачити вихід на вул. Радянську без порушення прав інших осіб, не зазначено з якої причини її сім’я не може проходити повз амбулаторію, що знаходиться в семи метрах від стіни будинку, в якому вони проживають. Посилається на те, що прохід по вул. Леніна їм потрібен шириною 1,5-2 метри для обслуговування належних їй побутових споруд та під’їзду автомашини. Просить визнати незаконним та скасувати рішенням 31 сесії 5 скликання Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим від 26.12.2008 року, зобов’язати Миколаївську селищну раду і головного лікаря амбулаторії не чинити перешкод у вільному пересуванні по ділянці, що розташована між будинком № 4 і амбулаторією по вул. Леніна в с. Миколаївка Сімферопольського району АР Крим, встановити земельний сервітут на право проходу і проїзду транспортним засобом по вже існуючій ділянці шириною 2 метри уздовж будинку № 4 на вулицю Леніна в с. Миколаївка Сімферопольського району АР Крим.    

 Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим  від 25 грудня  2009 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу головний лікар Миколаївської лікарняної амбулаторії просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити, як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представників відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що відсутні підстави для встановлення позивачці земельного сервітуту відносно земельної ділянки № 6 «а» по вул. Леніна с. Миколаївка, на якій розташовані будівлі Миколаївської амбулаторії.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення  земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно з пп. «а» і «б» ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Як убачається з матеріалів справи,  позивачка ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 і власником 0,0263 га земельної ділянки, яка розташована за зазначеною адресою. В цілому домоволодіння АДРЕСА_1  розташоване на земельній ділянці площею 0,870 га. Згідно з проектом забудови селища зазначене домоволодіння має вихід на вул. Леніна. Між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 був встановлений порядок користування земельною ділянкою, у зв’язку з даним порядком користування земельною ділянкою позивачка втратила можливість виходу на вул. Леніна.

Миколаївська амбулаторія розташована на сусідній земельній ділянці за АДРЕСА_2 і має самостійний вихід на вул. Леніна  

Згідно з рішенням 10 сесії  23 скликання Миколаївської селищної ради Сімферопольського району від 30.12.1999 року «Про спільне користування проїздом у АДРЕСА_1» було залишено у спільному користуванні земельну ділянку площею 0,02 га для обслуговування амбулаторії і квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5 на праві власності (а.с. 7).

Рішенням 31 сесії 5 скликання Миколаївської селищної ради Сімферопольського району від 26 грудня 2008 року рішення 10 сесії  23 скликання Миколаївської селищної ради Сімферопольського району від 30.12.1999 року «Про спільне користування проїздом у АДРЕСА_1» визнано втратившим силу. ОСОБА_5 передбачено вихід на вул. Радянську. Зобов’язано ОСОБА_7 звільнити самовільно зайнятий проїзд біля магазину «Госптовари», розташованого між кафе-баром «Фелікс» і Будинком-Побуту с. Миколаївка (а.с. 6).

При розгляді справи встановлено, що згідно з планом земельної ділянки  по АДРЕСА_2, будівля Миколаївської амбулаторії розташована на земельній ділянці площею 0,10 га, територія огороджена, має ворота і хвіртку та вихід на вул. Леніна. Земельна ділянка, на якій знаходяться будівлі Миколаївської амбулаторії, належить на праві власності Миколаївській селищній раді і, фактично, передана у користування Миколаївської амбулаторії. З 16.08.2008 року в приміщенні Миколаївської амбулаторії знаходяться на зберіганні наркотичні засоби, які використовуються для лікування тяжко хворих пацієнтів. Згідно з наказом  Міністерства ВС України № 216 «Про вимоги до об’єктів і приміщень для зберігання наркотичних засобів і прекурсорів” вхідні ворота, хвіртка території в приміщеннях, в яких зберігаються наркотичні засоби і прекурсори, повинні бути обладнані сигналізацією з виведенням на сигнальний пункт міліції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши, що в приміщенні Миколаївської амбулаторії знаходяться на зберіганні наркотичні засоби, які використовуються для лікування тяжко хворих пацієнтів та, приймаючи до уваги вимоги, які застосовуються до об’єктів і приміщень для зберігання наркотичних засобів, дійшов правильного висновку про неможливість подальшого спільного користування спірною земельною ділянкою і встановлення земельного сервітуту відносно даної земельної ділянки та обґрунтовано зазначив, що для задоволення потреб позивачки щодо обладнання виходу як на вул. Леніна, так і на вул. Радянську можливо, але іншим способом. Що стосується оспорюваного рішення Миколаївської селищної ради від 26 грудня 2008 року, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що воно відповідає вимогам закону і прийняте в межах наданих селищній раді повноважень, тому відсутні правові підстави для визнання його неправомірним та скасування.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

 Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було досліджено яким чином позивачка має можливість  виходу і виїзду на вул. Радянську, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи, викопіровкою  з генерального плану с. Миколаївка /оригінал був досліджений у суді апеляційної інстанції/, з якої убачається, що вихід передбачено як на вул. Радянську, так і на вул. Леніна (а.с. 68).

 Доводи апеляційної скарги щодо порушення  судом норм матеріального та процесуального права на знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для скасування рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.  

             Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2009 року залишити без змін.

 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

           

                  Судді:        Горбань В.В.     Курська А.Г.                Терент’єва Н.М.                      

     

   

   

               

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація