У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця „12” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Терент’євої Н.М.
При секретарі: Войциховській Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, припинення права власності, анулювання державного акту, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення вартості будівельних матеріалів, стягнення суми завдатку, за позовом Бахчисарайської міської ради до ОСОБА_6, 3 особа – ОСОБА_5, про розірвання договору на будівництво, припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
25 вересня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, припинення права власності, анулювання державного акту. Вимоги мотивовані тим, що 06.02.2005 року вона купила у відповідачки земельну ділянку № 308 площею 0,06 га, розташовану в 7 мікрорайоні м. Бахчисарай. Зазначена земельна ділянка належить відповідачці на праві власності, що підтверджується державним актом на землю. За придбану земельну ділянку позивачка передала відповідачці 350 доларів США, про отримання яких ОСОБА_6 було видано розписку. Посилається на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки не може бути оформлений нотаріально, оскільки державний акт на право постійного користування землю, виданий ОСОБА_6 старого зразку і не містить кадастрового номеру земельної ділянки, а ОСОБА_6, отримавши кошти за земельну ділянку, відмовилась оформляти нотаріально договір купівлі-продажу. Просила визнати дійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки № 308 площею 0,06 га, розташовану в 7 мікрорайоні м. Бахчисарай, укладену 06.04.2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку, припинити право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, анулювати державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім’я ОСОБА_6
Не погодившись з позовом, ОСОБА_6 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про стягнення вартості будівельних матеріалів, стягнення суми завдатку. Вимоги мотивовані тим, що у 2004 році вона мала намір продати належну їй на праві власності спірну земельну ділянку, ОСОБА_5 у якості завдатку передала їй 250 доларів США. Після консультації у нотаріуса ОСОБА_6 стало відомо, що вона не зможе продати належну їй земельну ділянку, оскільки державний акт на право постійного користування землею був старого зразку, у зв’язку з чим вона намагалась повернути завдаток ОСОБА_5, проте остання у квітні 2005 року передала їй ще 100 доларів США в якості завдатку. Зазначає, що на час передачі завдатку на території земельної ділянки знаходились будівельні матеріали, а саме 68 кв.м альмінського блоку, 1 машина піску, 1 машина щебеню, 1 машина буту, листи заліза, ділянка була огороджена залізною проволокою. З ОСОБА_5 було досягнуто домовленості про те, що будівельні матеріали ОСОБА_6 забере, однак згодом ОСОБА_5 відмовилась віддавати будівельні матеріали. Посилається на те, що угода купівлі-продажу земельної ділянки між ними не була укладена не тільки з причини наявності державного акту на право постійного користування землею старого зразку, а також у зв’язку з відсутністю домовленості між ними, оскільки вартість зазначеної земельної ділянки на час передачі завдатку не могла бути меншою 4000 доларів США, позивачкою було передано лише завдаток у розмірі 350 доларів США, повного розрахунку за угодою з ОСОБА_6 не проводилося, на зазначену угоду також не було отримано згоди її чоловіка. Просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь вартість будівельних матеріалів у розмірі 33320 грн., стягнути з неї на користь ОСОБА_5 суму завдатку в розмірі 2605 грн.
11 березня 2009 року Бахчисарайською міською радою подано до суду позов до ОСОБА_6 про розірвання договору на будівництво, припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту. Вимоги мотивовані тим, що 12.02.1996 року рішенням виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради АР Крим № 65-е ОСОБА_6 виділено в постійне користування земельну ділянку № 308 площею 0,06 га, розташовану в 7 мікрорайоні м. Бахчисарай для будівництва та обслуговування житлового будинку. Пунктом 3 зазначеного рішення ОСОБА_6 було зобов’язано оформити в місячний строк документи по відводу земельної ділянки, укласти договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки, не пізніше одного року з часу винесення рішення почати освоєння земельної ділянки, будівництво закінчити у трирічний строк. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_6 18.03.1996 року видано державний акт на право постійного користування землею. 20.03.1996 року між виконавчим комітетом Бахчисарайської міської ради АР Крим та ОСОБА_6 укладено договір на будівництво житлового будинку. Відповідно до умов договору ОСОБА_6 зобов’язалася збудувати житловий одноповерховий будинок з надвірними спорудами, огородити земельну ділянку, у межах земельної ділянки посадити дерева, прокласти тротуар. Всупереч вимогам зазначеного договору ОСОБА_6 будь-які будівельні роботи на земельній ділянці не проводила, в ході проведеної перевірки стало відомо, що ділянку використовує інша особа, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 18.01.2007 року. Згідно з даними ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим ОСОБА_6 на час звернення до суду не знаходилася в базі даних платників земельного податку і податок на землю не сплачувала. Виходячи з того, що у ОСОБА_6 відпала необхідність в земельній ділянці, що підтверджується позовними заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також наявності порушення з її боку ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно з якою припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, а також у зв’язку з невиконанням умов договору, укладеного 20.03.1996 року між нею та виконавчим комітетом Бахчисарайської міської ради АР Крим, просить розірвати зазначений договір, припинити право постійного користування ОСОБА_6 земельною ділянкою № 308 площею 0,06 га, розташованою в 7 мікрорайоні м. Бахчисарай, державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім’я ОСОБА_6, скасувати.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2009 року у задоволенні позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено. Позов Бахчисарайської міської ради задоволено частково. Договір на будівництво житлового будинку, укладений 20 березня 1996 року між виконавчим комітетом міської ради і ОСОБА_6, зареєстрований 15 листопада 1996 року державним нотаріусом Бахчисарайської державної нотаріальної контори за реєстровим № 5П—1274 розірвано, право постійного користування ОСОБА_6 земельною ділянкою № 308 в сьомому мікрорайоні м. Бахчисарай припинено, в іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Бахчисарайської міської ради АР Крим, її позов до ОСОБА_5 залишити без розгляду. В апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Бахчисарайської міської ради, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як убачається з матеріалів справи 11.03.2009 року Бахчисарайська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про розірвання договору на будівництво жилого будинку на праві приватної власності та припинення права постійного користування земельною ділянкою (а.с. 41-42).
Вирішуючи спір, суд увійшов в обговорення питання щодо законності договору на будівництво жилого будинку на праві приватної власності, укладеного 20 березня 1996 року між виконавчим комітетом Бахчисарайської міської ради і ОСОБА_6. При цьому не звернув уваги на те, що виконавчий комітет Бахчисарайської міської ради АР Крим як сторона даного договору не був притягнутий до участі у справі як відповідач.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов’язки виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради, який не був притягнутий до участі у справі в якості сторони.
Відповідно до вимог пункту 4 статті 311 ЦПК України рішення суду підлягає обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов’язки сторін, які не були притягнуті до участі у справі.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги Бахчисарайської міської ради про розірвання договору на будівництво жилого будинку на праві приватної власності та припинення права постійного користування земельною ділянкою взаємопов’язані, оскільки мають один предмет спору, тому рішення суду в частині задоволення позову Бахчисарайської міської ради АР Крим підлягає скасуванню в повному обсязі.
За таких обставин, коли рішення суду про задоволення позову Бахчисарайської міської ради АР Крим ухвалено з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 4 ст. 311 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.
Однак таке рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи за позовом ОСОБА_6, представник позивачки заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Позивачкою також направлено до суду заявою, зі змісту якої вбачається, що вона надає своєму представнику право вирішення питання про залишення її позову без розгляду (а.с. 100).
Проте суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини.
У засіданні суду апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_6 підтримала письмову заяву, яка викладена в апеляційній скарзі про залишення її позову без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених статтями 205 і 207 ЦПК України.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Таким чином, виходячи з правил зазначених норм закону та встановивши, що позивачка ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду з заявою про залишення її позову без розгляду, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 скасувати з постановленням ухвали про залишення її позову без розгляду.
Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 не оскаржується, колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності, не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 310, 207, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2009 року в частині задоволення позову Бахчисарайської міської ради АР Крим скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2009 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення вартості будівельних матеріалів, стягнення суми завдатку залишити без розгляду.
У решті це ж рішення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Терент’єва Н.М.