Справа № 2-1890/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року     м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Халаджи О.В.,

при секретарі Рибкіній Г. В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи

такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

У судовому засіданні в обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що її сім'я отримала ордер на житлове приміщення за адресою: м. Димитров, м-н "Молодіжний", 6.20 кв. 76 за рішенням виконкому Димитровської міської ради від 20.07.2005 року. На час отримання ордеру до складу моєї сім'ї входили моя мати ОСОБА_4, на чиє ім'я був виданий ордер, та син позивачки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. На час отримання ордеру в квартирі був зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який не входив до складу сім'ї позивачки. Відповідач з 01.03.1992 рку не проживає в названій квартирі, таким чином, витрати по утриманню квартири не сплачує. Оскільки відповідач ОСОБА_3 не проживає в вищезазначеній квартирі з 01.03.1992 року то просить суд визнати його таким, що втратив право користування зазначеним житлом.

Позивач підтримала позовні вимоги, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві.

Представник третьої особи визнав позовні вимоги, не заперечує проти задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з, явився, про час та місце слухання справи повідомлений належим чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона знає позивача, так як є її сусідкою. Приблизно вже 5 років проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. По розповідям сусідів, їй відомо, що в квартирі № 76 будинку № 20 м-на "Молодіжний" в місті Димитров мешкала сім'я ОСОБА_3. Коли в 2003 році вона переїхала в цей дім, то квартира № 76 була вільна та нездатна до проживання. Приблизно три роки в даній квартирі проживає ОСОБА_1 зі своєю сім'єю.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він знає позивача, як сусіда. Приблизно з 1980 року проживає в приватизованій квартирі за адресою: м. Димитров, м-н "Молодіжний", 20/82. Відомо, що в квартирі № 76 будинку № 20 м-на "Молодіжний" в місті Димитров мешкала сім'я ОСОБА_3: ОСОБА_8 та її діти: ОСОБА_3 та Інна. В кінці 90-років сім'я ОСОБА_8: ОСОБА_8 зі своїми дітьми переїхали в місто Дніпропетровськ, після того в указаній квартирі ніхто не проживав, квартира стала нездатна до проживання. З 2005 року в даній квартирі проживає ОСОБА_1 зі своєю сім'єю.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і не має необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, що не з'явилися.

Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є наймачем квартири № 76, будинку № 20 на м-ні "Молодіжний" у м. Димитров Донецької області на підставі ордеру на житлове приміщення виданого рішенням виконкому Димитровської міської ради від 20.07.2005 року. (а.с. 5, 8).

У зазначеній квартирі, окрім позивача, зареєстровані також відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (а.с. 7).

Згідно акту Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно не проживає з 01.03.1992 року (а.с. 6).

Відповідно до ст. 170 ЖК України при переході права власності на жилий будинок, в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку. Якщо останній укладено без зазначеного строку, новий власник будинку вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених ст. 168 ЖК України.

За приписами ст. 168 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути розірвано за вимогою наймодавця у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

Згідно за ст. 150 ЖК України громадяни, що мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей, та вправі розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як встановлено судом, відповідач не є членом сім'ї позивача, будь-які письмові договори щодо користування відповідачем майном позивача не встановлено, як і не встановлено оплату відповідачем комунальних послуг та за користування жилим приміщенням у будинку позивача, добровільно знятися з реєстраційного обліку у будинку позивача відповідач не бажає, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ст. 150 СК України, 386 ЦК України, ст. ст. 168, 170 ЖК України керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 209, 212-215, 225, 226, 294 ЦПК України ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати втратившими право користування жилим приміщенням квартири № 76 будинку № 20 на м-ні "Молодіжний" у місті Димитров Донецької області та зняти його з реєстраційного обліку.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.