Справа № 156/115/20

Провадження № 2-о/156/16/20

рядок статзвіту № 12

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.

за участю: секретаря судових засідань Салатюк Г.В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Волкової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в смт. Іваничі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, підставою звернення є її постійне проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Свою заяву обґрунтовує тим, що вона проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 є українкою за національністю, її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є українцями. З вересня 1971 року по серпень 1977 року навчалась Нововолинській середній школі-інтернат Волинської області. В період часу з 13.12.1974 року по 19.05.1976 року була зареєстрована в АДРЕСА_2 .

У 1979 році закінчила 8 клас Нововолинської середньої школи № 3 була випущена зі школи (наказ по школі № 16-р від 12 червня 1979 року) та отримала свідоцтво про восьмирічну освіту № НОМЕР_1 .

27 березня 1980 року Нововолинським МВВС в Волинській області їй було видано паспорт серії НОМЕР_2 зразка СССР.

Пізніше вона переїхала проживати у місто Костянтинівка Донецької області, де ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_5 .

У зв`язку з сімейними обставинами, змушена була тимчасово проживати в м. Бердянськ Запорізької області. У зв`язку з частими переїздами втратила паспорт та продовжувала проживати в Україні.

З метою отримання паспорта громадянина України зверталася до органів ДМС, однак у видачі паспорта їй відмовлено у зв`язку із невстановленням її належності до громадянства будь-якої країни та в усному порядку рекомендовано звернутися до суду. Не маючи паспорта громадянина України, місця реєстрації, не може реалізувати свої права, а тому посилаючись на ЗУ «Про громадянство України» та Указ Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» просить встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.

23 березня 2020 року від представника заінтересованої особи надійшов відзив на заяву із зазначенням у ньому заперечень та вказано, що надана заявником інформація не підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні на 13 листопада 1991 року (а.с. 26-28).

В судовому засіданні заявник та представник заявника ОСОБА_2 , вимоги заяви підтримали, просять її задоволити, додатково представник вказала, що ОСОБА_1 з народження постійно проживала на території України, однак документи, які посвідчують її особу були втрачені. Заявник зазначила, що на даний час проживає в смт. Іваничі. Усно зверталася до органу ДМС, однак їй відмовляють у видачі паспорта громадянина України. Задля того, щоб отримати паспорт їй необхідно встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Представник заінтересованої особи Іваничівського районного сектору ДМС України у Волинській області в задоволенні заяви просить відмовити зазначає, що заявник ніде не зареєстрована та будь-яких документів на підтвердження, що станом на 24 серпня 1991 року вона проживала на території України немає. Заявником не надано довідки територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи заявника та про те, що станом на 24 серпня 1991 року вона перебувала у громадянстві колишнього СРСР. Надані заявником копії документів підтверджують лише факт її навчання, однак не підтверджують факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності. Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Волинській області місце проживання ОСОБА_1 не значиться. У базах даних УДМС у Волинській області інформація щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон відсутня. Крім цього ствердила, що заявник не зверталася до них із заявою про видачу паспорта громадянина України.

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що заявник є його матір`ю. Вона втратила документи, які посвідчують її особу та на даний час вона без документів і їй необхідний паспорт громадянина України. Станом на 1991 рік та на даний час вона проживає у Бердянську. Весь період часу проживала на території України.

Свідок ОСОБА_6 , яка є матір`ю заявника показала суду, що після народження сина заявник поїхала проживати у Костянтинівку, а згодом у Бердянськ де і на даний час проживає. В Іваничі приїжджає один раз на рік, проживає у Бердянську із співмешканцем. Весь час проживала на території України. Після училища, у 1982 році народила сина ОСОБА_7 у Донецькій області. Точна адреса місця її проживання невідома.

ОСОБА_8 також показав суду, що заявник проживає у Бердянську, минулого року приїжджала до смт. Іваничі. Знає, що заявник приїжджає один раз в рік на один тиждень. Заявник проживала на території України, а чи здійснювала виїзд за межі України йому невідомо, цю інформацію знає зі слів ОСОБА_6 матері заявника.

Заслухавши пояснення заявника, представника заявника, представника заінтересованої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, підставою звернення є її постійне проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, а тому суд розглядає подану заяву в межах її вимог.

Статтею 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про громадянство України», проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у відповідності до яких громадянами України є громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Згідно пункту 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що заявник на підтвердження факту свого постійного проживання на території України надала: свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 де зазначено, що ОСОБА_1 видано паспорт НОМЕР_2 від 27 березня 1980 року, місце реєстрації «Каз ССР». (а.с.4).

Довідку Нововолинського ліцею-інтернат Волинської обласної ради від 06 листопада 2013 року № 462 згідно якої, заявник дійсно з вересня 1971 року по серпень 1977 року навчалася в Нововолинській середній школі-інтернаті Волинської області (а.с.5). Довідкою від 06 листопада 2013 року № 463 стверджується, що середня школа-інтернат була реорганізована в Нововолинський обласний ліцей-інтернат (а.с.6).

Довідку Виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 06 листопада 2013 року № 271 згідно якої, ОСОБА_1 дійсно у 1979 році закінчила 8 клас Нововолинської середньої школи № 3 була випущена зі школи (наказ по школі № 16-р від 12 червня 1979 року) та отримала свідоцтво про восьмирічну освіту № НОМЕР_1 (а.с.7).

Копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого останній народився у м. Костянтинівка Донецької області. (а.с.8).

Довідку Заступника начальника Бердянського УМВС України у Запорізькій області, що ОСОБА_1 зверталася з приводу втрати паспорта. (а.с.9).

Довідку Іваничівської селищної ради від 14 серпня 2019 року № 1237/22/2-19 яка була видана на підставі акта обстеження факту проживання жителів смт. Іваничі від 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 про те, що вона проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 . (а.с.11).

Довідку КП «Управляюча житлова компанія № 1» Житлово-комунального об`єднання Нововолинської міської ради від 17 жовтня 2019 року № 621 виданої ОСОБА_9 , 1950 року народження, в тім, що вона являється власником квартири, що в АДРЕСА_2 . В квартирі була зареєстрована племінниця ОСОБА_1 1963 року народження, в період з 13 грудня 1974 року по 19 травня 1976 року. (а.с.12).

Виписку із паспортної служби 0711U_27А_1_00003773 згідно якої ОСОБА_1 народилася «Казахская ССР», національність українка, місце проживання АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні заявник зазначає, що зверталася до Іваничівського районного відділу ДМС, однак відмови до суду не надала.

Пунктом 22 Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 року, встановлювалися вимоги щодо прописки громадян СРСР за місцем проживання громадян, що мали паспорти - по паспортам, а тим, що прибули на тимчасове проживання з однієї місцевості в іншу на строк більше ніж півтора місяці, прописувалися тимчасово. Зазначеним пунктом Положення також встановлювалися обмеження у праві громадян на прописку за місцем проживання в разі відсутності в паспорті громадянина відмітки про виписку. Такі громадяни не підлягали прописці. Положеннями Закону України «Про громадянство України» та Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Про громадянство України» зі змінами і доповненнями визначений порядок встановлення громадянства України, а також визначені підстави законного проживання на території України.

Законними підставами визнається прописка на території України у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року; реєстрація на території України національного паспорта; наявність посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України або надання статусу біженця чи притулку в Україні.

Встановлення факту постійного проживання на території України заявник пов`язує з необхідністю отримання паспорта громадянина України і посилається на те, що чинним законодавством України не передбачено іншого порядку встановлення такого факту.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи.

Під час розгляду справи судом встановлено відсутність у заявника паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, із відміткою про місце його прописки станом на 24 серпня 1991 року оскільки такий нею втрачений, довідка що видана територіальним органом Державної міграційної служби України про встановлення особи заявника та про те, що станом на 24 серпня 1991 року вона перебувала у громадянстві колишнього СРСР теж відсутня.

Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, взявши до уваги та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням усі надані ОСОБА_1 докази, суд приходить до висновку про те, що заявник не довела того факту, що вона постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Так, зокрема ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, які б достовірно та переконливо вказували на те, що вона постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року, не вказано точну адресу її проживання, а показання свідків самі по собі не є достатнім доказом обґрунтованості її вимог, оскільки пройшов тривалий час та відсутні інші письмові докази, які б узгоджувалися між собою.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до органів міграційної служби із заявою про встановлення належності до громадянства України та свідчить про недотримання процедури, визначеної Порядком № 215/2001.

Допитані в судовому засіданні свідки, кожен зокрема, хоча і підтвердили, що заявник станом на 24 серпня 1991 року проживала на території України, оскільки їм було відомо, що після народження сина остання поїхала на проживання у м. Бердянськ, однак точна адреса місця її проживання їм невідома. Також заявником не надано суду жодних доказів того, що проживала та проживає у м. Бердянськ.

Судом належно встановлено, що заявник у смт. Іваничі постійно не проживає, а довідка виконавчого комітету Іваничівської селищної ради від 14 серпня 2019 року не стверджує, що станом на 24 серпня 1991 року заявник проживала в смт. Іваничі, а лише підтверджує, що станом на 13 серпня 2019 року проживала в смт. Іваничі, як ствердив свідок ОСОБА_8 , була у гостях у смт. Іваничі тиждень часу. .

Із наданих у справі доказів, судом не встановлено місце проживання заявника, у наданій нею довідці не вказано період часу протягом якого проживає у смт. Іваничі, не підтверджено, що вона станом на 24 серпня 1991 року проживала в м. Бердянськ чи смт. Іваничі. Із досліджених в судовому засіданні доказів слідує, що ОСОБА_1 є уродженко Казахстанського ССР в період часу з вересня 1971 року по серпень 1977 року навчалася у Нововолинській середній школі-інтернат Волинської області та у 1979 році закінчила 8 клас. Однак вказані докази не стверджують її місце проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Під час розгляду справи заявник не довела заявлені вимоги належними доказами у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273, 293-294, 315-319 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2020 року.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко