Справа № 2-1883/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2008 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Халаджи О.В.,
при секретарі Рибкіній Г. В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підприємства «Жемчужина»
про поновлення на роботі, стягнення заборгованності по заробітній платі, середнього
заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 підприємства «Жемчужина» про поновлення на роботі, стягнення заборгованності по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
У судовому засіданні в обгрунтування позову позивач вказала, що з відповідачем по справі вона знаходилась у трудових відносинах з 14.04.2008 року по 11.07.2008 року, працюючи на посаді молодшого фармацевта.
11 липня 2008 року позивач була звільнена з підприємства за здійснення винних дій, які стали підставою для втрати довіри зі сторони власника. Підставою для втрати довіри, з якої сталося звільнення, стала інвентаризація, за наслідками якої було виявлено нестачу у розмірі 9409, 55 гривень. Пясля інвентаризації було проведенно збори працівників, на яких було вирішено питання про недовіру до позивачки та її звільнення.
Позивачка не погодилась із прийнятим рішенням про звільнення, бо вважає, що у відповідача не має жодних підстав вважати, що нестача сталася з її вини. До того ж під час її звільнення вона була вагітна строком 25 тижднів та через тиждень повинна була б йти у декретну відпустку, що також вважає грубим порушенням її прав з боку відповідача.
Після звільнення відповідач залишився винен їй заборгованість по заробітній платі за період: червень, липень 2008 року у розмірі 1573 гривні 86 копійки.
Також вважає, що за незаконне звільнення відповідач повинен їй сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1453, 19 гривень.
Вважаючи себе звільненою незаконно позивачка просить стягнути на її користь грошову суму у розмірі 1500 гривень, яка є відшкодуванням, спричиненої моральної шкоди, яка полягає у тому, як пояснює позивачка, що відповідач звільнив її з роботи під час вагітності, в час коли вона повинна була б йти у декретну відпустку. Залишившись без роботи, вагінта, вона не отримала належні їй платежі по виходу у дикретну відпустку. Замість того щоб насолоджуватися своїм станом вона знаходилась у скруті бо встатила джерело до існування та змушена була відстоювати свою правоту. Дуже багато часу вона витратила, ходячи по інстанціях та шукаючи правди, аж доки не народила дитину, з якою у двох вона змушена ходити до суду, відстоюючи свої права.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги позивачки та її доводи, викладені у позовній заяві.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та не повідомив суд про наявність поважних причин його відсутності. Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та обов'язки сторін і не має необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду.
Вислухавши пояснення позивача та його представника та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що з 14 квітня 2008 року по 11 липня 2008 року позивачка знаходилась у трудових відносинах із ОСОБА_3 підприємством «Жемчужина», де вона працювала на посаді молодшого фармацевта (а.с. 6, 7).
11 липня 2008 року вона була звільнена з підприємства за здійснення винних дій, які стали підставою для втрати довіри зі сторони власника, що передбачено ст. 42 п. 2 КЗпП України (а.с. 7).
Згідно свідоцтва про шлюб (а.с. 8) позивачка 30.04.2008 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_1.
Відповідно до довідки з Димитровської міської лікарні від 20.07.2008 року позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи по загальному захворюванню (а.с. 10).
Довідкою з Димитровської міської лікарні від 21.07.2008 року підтверджено, по позивачка у зазначений період була вагітна строком 26 тижднів (а.с. 11).
За змістом ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок з ініциативи власника або уповноваженого ним органу не допускається. Отже оскільки позивачка на час звільнення була вагітною, відповідач не мав законних підстав звільнити її за власною ініциативою.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законних підстав він повинен бути поновлений на попередньому місті роботи. При вирішенні питання про поновлення працівника на роботі, одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно листа Держнаглядпраці середня заробітна плата за останні два місяця склала за червень 2008 року - 188, 82 гривні, за липень 2008 року - 314, 41 грн. Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затевердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 1453, 19грн., виходячи з наступного: 1188, 82 (заробітна плата за червень 2008 року) + 314, 41 грн. (заробітна плата за липень 2008 року) = 1503, 23 гривні.
1503, 23 грн. /30 (21 робочий день у червні 2008 року + 9 робочих днів у липні 2008 року) + 50, 11 гривень (середньоденна заробітна плата) ' 29 (кількість робочих днів станом на 21.08.2008 року) = 1453, 19 гривень (середня заробітна плата за час вимушеного прогулу).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення але не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Так відповідно до листа ПП "Жемчужина" заборгованість по заробітній платі пред ОСОБА_4 (ОСОБА_1) за червень - липень 2008 року складає 1573 гривні 86 копійок, які до наступного часу їй не сплачені (а.с. 17). Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що зазначена заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з ПП "Жемчужина" на користь позивачки.
Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд прийшов до висновку, що позивачці незаконними діями власника ПП "Жемчужина" було спричинено моральну шкоду у розмірі 1500 гривень, оскільки вона була звільнена з підприємства у стані вагітності строком 26 тижднів, до того ж вона є инвалідом 2-ї групи, тобто дійсно діями відподівача позивачку було поставлено у скрутне становище. Вона повинна була вже на передодні пологів відстоювати свої порушені права, а потім вже після пологів була змушена з дитиною ходити до суду відстоювати своє порушене право, до того ж не маючи засобів к існуванню, бо у з'язку із незаконним звільненням вона не отримала грошових коштів, які їй повинно було б сплатити підприємство на передодні пологів.
Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міського суду, у справа х про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити цей строк.
Так дійсно позивачка звернулась до суду 26.08.2008 року, тобто через 15 днів після сплину строку на звернення до суду, однак оскільки позивачка була вагітною строком 26 тижднів та є інвалідом 2-ї групи, зверталась за медичною допомогою до лікарні (а.с. 10-12), ці обставини дійсно можно прийняти до уваги та поновити їй строк звернення до суду, пропущений з поважних причин.
У зв'язку із вищенаведеним, суд вважає що позов підлягає задоволенню. Разом з тим, у відповідності до статті 88 Цивільно процессуального Кодексу України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривня та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.
На підставі ст. ст. 116, 233-235, 237-1 КЗпП України та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 209, 212-215, 222-225, 294, 367 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підприємства «Жемчужина» про поновлення на роботі, стягнення заборгованності по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити.
Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, на посаді молодшого фармацевта ОСОБА_3 підприємства "Жемчужина" з 11.07.2008 року.
Стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Жемчужина" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п'ятьдесят три) гривні 19 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Жемчужина" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 1573 (одна тисяча п'ятьсот сімдесят три) гривні 86 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Жемчужина" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятьсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Жемчужина" на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривня, та на користь Управляння Державного казначейства м. Донецьк 30 гривень за інформаційно-технічне забеспечення розгляду справи.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.