№2-1081 2008 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2008 року. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі
головуючого судді Буднікової Н.П.,
при секретарі Коваленко Т.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
та його представників ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у ОСОБА_4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним з приведенням сторін у первісний стан, про витребування майна від добросовісного набувача, про поновлення права власності, про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,
ВСТАНОВИВ:
На підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 26.04.2007 року, р.№812, дарувальник ОСОБА_8 передала безоплатно у власність, а обдаровувана ОСОБА_6
прийняла як дарунок ? частину житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4, розташованого на земельній ділянці розміром 400 кв.м. В користування обдаровуваної переходить: кімната №3 = 6,8 кв.м, кімната №4 = 8,0 кв.м, кухня №2 = 5,4 кв.м, коридор №1 = 4,5 кв.м з житлового будинку „А", альтанка „Е", вбиральня „Л", що складає 1/2 частину будинку. Ця 1/2 частина будинку належить дарувальниці на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22.03.2007 року, справа №2-1724/07, зареєстрованого в Бердянському комунальному підприємстві з технічної інвентаризації, реєстраційний №15906367, № запису 7908 в книзі 41, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14344395 від 24.04.2007 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №14387999 від 26.04.2007 року. Вищевказаним рішенням Бердянського міськрайонного суду від 22.03.2007 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4 сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4 /а.с.20-21, 38-39/.
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання договору дарування від 26.04.2007 року недійсним з приведенням сторін у первісне положення, про поновлення права власності, про визнання за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4, посилаючись на те, що рішення Бердянського міськрайонного суду від 22.03.2007 року, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4 скасоване ухвалою апеляційного суду Запорізької області, справа направлена на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду, по теперішній час справа не розглянута. Вказує, що відповідно ст. 215 ЦК України угода визнається недійсною в разі порушень вимог закону, в тому числі п.п.1, 3, 4, 6 ст. 203 ЦК України, не було його волевиявлення на відчуження. Згідно з вимогами ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. Тому наполягає на визнанні договору дарування недійсним /а.с.З/.
Ухвалою суду від 20.11.2007 року до участі у справі в якості третьої особи залучено приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 /а.с.27/.
В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з додатковим позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_7 про витребування майна від добросовісного набувача, про визнання угоди дарування недійсною з приведенням сторін у первісне положення, про поновлення права власності, про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4, яка ухвалою суду від 02.10.2008 року об'єднана в одне провадження з первісним позовом. Вказував, що право на відчуження майна належить тільки власнику або його представнику. Як вказано в ст.658 ЦК України, в разі, якщо продавець не являється його власником, покупець набуває право власності тільки тоді, коли власник не має права вимагати його повернення. Тобто, продати може і не власник, але покупець не стане її власником. Право власності він може придбати тільки при умові, що ця річ не буде по закону у нього витребувана. В даному випадку 1/2 частина спірного будинку вибула із його володіння без його згоди іншим шляхом. А це в свою чергу означає, що спірне майно повинно бути йому повернуто на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України. Крім того, згідно ч.3 цієї статі, якщо майно було придбано безоплатно у особи, яка не мала права на його відчуження, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. Ця угода порушує публічний порядок, а саме гарантоване Конституцією право на нерушимість права власності. Відповідно ст.321 ЦК України право власності являється непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його /а.с. 127-128/.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 і адвокат ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили також застосувати вимоги ст.ст.215, 216, 228, 1212 ЦК України.
Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_10 в судовому засіданні 27.10.2008 року позовні вимоги не визнали, тому що на момент укладення договору дарування 26.04.2007 року ОСОБА_5 являлась власником 1/2 частини будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4 на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 22.03.2007 року, яке набрало законної сили, і на той час не було скасоване. Житловий будинок №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4 збудовано подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в період спільного життя на спільні кошти, є спільною власністю подружжя. ОСОБА_1 подарував 1/2 частину будинку їх сину ОСОБА_2, обманним шляхом примусивши ОСОБА_5 підписати згоду. В теперішній час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знущаються з ОСОБА_5, виганяють її з будинку. В провадженні Бердянського міськрайонного суду є не розглянута справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання спірного будинку спільним майном подружжя, про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку. Вважають, що ОСОБА_1 належною йому 1/2 частиною будинку розпорядився на власний розсуд, подарував сину, а друга 1/2 частина належить ОСОБА_5, якою вона також має право розпорядитись, як вважає за потрібне.
В сьогоднішнє судове засідання відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_10 не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчать розписки /а.с.138/.
Від ОСОБА_6 надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв'язку з відсутністю її представника ОСОБА_10, яка знаходиться у відпустці до 15.12.2008 року. Але при цьому ніяких документів на підтвердження поважності причини неявки представника не надала /а.с. 151 /.
Причину своєї неявки відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_11 не повідомили, не подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ст.169 ч.4, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у справі даних та доказів, ухвалити заочне рішення, проти чого позивач та його представники не заперечують.
Третя особа приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, надавши документи, які стали підставою для посвідчення спірного договору дарування /а.с.142-150/.
В письмовому поясненні на позов від 27.11.2007 року вказувала, що дійсно нею 26.04.2007 року за реєстром №812 посвідчено договір дарування 1/2 частини житлового будинку по вул.Челюскіна у ОСОБА_4 між ОСОБА_5 /дарувальницею/ та ОСОБА_6 /обдаровуваною/. Конкретних обставин, пов'язаних з посвідченням цього договору, вона не пам'ятає, ніяких пояснень дати не може /а.с.37/.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як видно із пояснень сторін, представлених документів, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 17.04.1955 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. Мають спільних повнолітніх дітей: ОСОБА_2 /представника позивача у цій справі/, ОСОБА_6 /відповідача у цій справі/, ОСОБА_2
На підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, посвідченого ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою від 14.11.1963 року, р.№8083, та акту вводу в експлуатацію домоволодіння, затвердженого рішенням Бердянського міськвиконкому від 20.09.1967 року за ОСОБА_1 було зареєстровано житловий будинок №7 по вул.Челюскіна у м.Бердянську.
22.09.2006 .року ОСОБА_1 зі згоди дружини ОСОБА_5 подарував 1/2 частину цього будинку їх спільному сину ОСОБА_2, договір дарування посвідчено нотаріусом ОСОБА_4 державної нотаріальної контори ОСОБА_12, р.№4-902. Відчужувана 1/2 частка житлового будинку складається з: кімнати №2-3=5,4 кв.м, кімнати №2-4=13 кв.м з житлового будинку „А", сіней „а", сарая-бані „Ж", навісів „М, О", льоху „В", басейну „Б". Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 30.09.2008 року ОСОБА_5 відмовлено в позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання вищевказаного договору дарування від 22.09.2006 року недійсним, з приведенням сторін у первісний стан, про виселення.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 22.03.2007 року, яке набрало законної сили 02.04.2007 року, житловий будинок №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4 визнано спільною сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4.
26.04.2007 року ОСОБА_5 подарувала належну їй на підставі рішення суду від 26.04.2007 року 1/2 частину житлового будинку ОСОБА_6, договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7, р.№812.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.10.2007 року зазначене рішення Бердянського міськрайонного суду від 26.04.2007 року скасоване, справа повернута на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі. По теперішній час справа не розглянута /а.с.4-12, 20-22, 36, 38-39, 106-108, 139-140, 144-149, 152-159/.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.10.2007 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання жилого будинку сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину будинку встановлено, що позивачка та її представник ввели суд в оману, що підтверджується матеріалами справи, надавши підроблену від імені ОСОБА_1 заяву з його підписом про згоду з позовом і розгляд справи у його відсутності, що стало підставою для ухвалення рішення Бердянським міськрайонним судом від 22.03.2007 року. Позивачка знала, що 1/2 частина домоволодіння ОСОБА_1 з її згоди подаровано їх спільному сину ОСОБА_2 Тобто на момент розгляду справи за ОСОБА_1 рахувалось 1/2 частина спірного домоволодіння, то саме ця частка, як спільна сумісна власність, і підлягала розділу між подружжям /а.с.7-8/.
Відповідно' ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляд інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд вважає встановленим, що договір дарування від 26.04.2006 року укладено дарувальником ОСОБА_5, яка достеменно знала, те, що 1/2 частина майна, що дарується, належить ОСОБА_1, і не було волевиявлення останнього на її відчуження, що відповідно ст. 215 ЦК України є підставою для визнання угоди недійсною в разі порушення вимог закону, в тому числі п.п.1,3,4, 6 ст. 203 ЦК України.
Вказана угода порушує публічний порядок, а саме гарантоване Конституцією України право ОСОБА_1 на нерушимість .правд власності.
Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
В порядку ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом /нікчемний правочин/. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 позов до суду про визнання дійсним договору дарування від 26.04.2007 року не подавала.
Згідно ст.ст. 387, 388 ч.3 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на які воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна ' було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення ці також застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Судом встановлено, що підстава, на якій було набуте майно ОСОБА_5 - рішення Бердянського міськрайонного суду від 22.03.2007 року, відпала, оскільки рішення скасоване ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.10.2007 року.
Враховуючи те, що позивач та його представники не заперечують, що ОСОБА_13 є добросовісним набувачем, то в порядку ч.1 ст. 1212 ЦК України ОСОБА_6 повинна повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати /добросовісний набувач/, власник має право витребувати це майно від набувача, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом. Це значить, що відповідно ч.3 ст.388 ЦК України майно було набуто ОСОБА_6 безвідплатно у ОСОБА_5 - особи, яка не мала права його відчужувати. Тому ОСОБА_1 має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Оцінюючи в цілому всі докази та кожний окремо, суд вважає, що є підстави визнати правочин нікчемним, сторони привести в первісне положення, поновити порушене право ОСОБА_1, як власника 1/2 частини спірного будинку, витребувавши його у добросовісного набувача ОСОБА_6, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4.
Позивач ОСОБА_1 не заперечує проти того, що спірна 1/2 частина будинку №7 по вул.Челюскіна у ОСОБА_4 являється спільною власністю подружжя, його та ОСОБА_5 Але суд враховує те, що позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, про визнання права власності на частину будинку ' розглядається не в цій справі, а розглядається Бердянським міськрайонним судом в іншому провадженні. Враховує позицію ОСОБА_1, який заперечує проти того, щоб йому була повернута тільки 1/4 частина домоволодіння. Тому вважає необхідним визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку. При ухваленні рішення суд приймає до уваги, що відповідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. ст. 208, 212-218, 223, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 228, 388, 392, 658, 1212 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати нікчемним недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у м. Бердянську між дарувальником ОСОБА_5 та обдаровуваною ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 26 квітня 2007 року, р. №812.
Поновити порушене право ОСОБА_1, власника 1/2 частини житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у М.Бердянську Запорізької області, витребувавши його від добросовісного набувача ОСОБА_6.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку №7 по вул.Челюскіна у М.Бердянську Запорізької області, яка складається з кімнати №3 = 6,8 кв.м, кімнати №4 = 8,0 кв.м, кухні №2 = 5,4 кв.м, коридора №1 = 4,5 кв.м з житлового будинку „А", альтанки „Е", вбиральні „Л".
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.