17.09.2020

Справа №522/8139/20

Провадження №1-кп/522/2024/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Циб І.В.,

при секретарі – Маланчовій В.С.,

здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160500001758 від 07.05.2020 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Баранове, Іванівського району, Одеської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, не заміжньої, пенсіонерки, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Думініки О.Ф.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 , –

ВСТАНОВИВ:

На початку січня 2020 року, більш точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_1 перебуваючи на території міста Одеси, більш точного місця не встановлено, незаконно придбала у невстановленої органом досудового розслідування особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, наркотичний засіб, який у подальшому незаконно зберігала за місцем свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

22.01.2020 року в ході проведеного співробітниками Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області санкціонованого судом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: полімерний пакет білого кольору всередині якого знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору.

Згідно висновку експертизи № 278-Х від 02.03.2020 року встановлено, що надана на експертизу речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, масою 157,00 г, яка знаходилась в полімерному пакеті білого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом. Маса канабісу в висушеному стані становить 146,04 г.

Особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, ОСОБА_1 незаконно придбала та незаконно зберігала за місцем свого мешкання, розташованого за вище вказаною адресою, без мети збуту.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винною ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України за ознаками: незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у вчиненні проступку визнала та підтвердила, що дійсно вчинила даний проступок за вказаних в обвинувальному акті обставинах. Пояснила, що зберігала наркотичний засіб для власного вживання в лікувальних цілях. Коли 22.01.2020 року до неї додому прийшли співробітники поліції, вона одразу показала, де зберігала наркотичний засіб – каннабіс та добровільно їм його видала. Просила суд врахувати її похилий вік, що вона страждає від ряду тяжких хронічних захворювань, є інвалідом ІІ групи, раніше не судима, наркотичних засобів не вживає. У вчиненому щиро кається, зробила відповідні висновки та завірила суд, що подібне більше не повториться, просила її суворо не карати та призначити найбільш м`яке покарання.

Прокурор просив призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Приймаючи до уваги вище вказане, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання наркотичних речовин без мети збуту.

Статтею 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд враховує її особу, пенсійний вік, стан здоров`я (має інвалідність ІІ групи та 4 хронічні захворювання), яка є громадянкою України, має постійне місце реєстрації та проживання в м. Одесі, у лікаря на наркологічному обліку не значиться, раніше не судима, та те, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , суд враховує те, що вона щиро розкаялась у вчиненні кримінального проступку.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 відсутні.

Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України за вчинення даного проступку передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Згідно ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку, та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке на час його вчинення було віднесено законом до злочинів невеликої тяжкості, особу винної, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи те, що обвинувачена отримує пенсію та запевнила суд, що має фінансову можливість і бажання понести передбачену законом відповідальність за вчинене і сплатити штраф у розмірі, визначеному судом, є особою пенсійного віку та інвалідом ІІ групи, щиро розкаялася, суд вважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.

При призначенні покарання суд враховує також положення ч. 3 ст. 5 КК України, згідно з якими закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Таким чином, зважаючи на те, що Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 року , яким внесено зміни до Кримінального кодексу України та який набув чинності 01.07.2020 року, посилено кримінальну відповідальність у виді штрафу за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, суд вважає за необхідне при визначені розміру покарання застосувати положення Закону про кримінальну відповідальність, які діяли на момент вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення.

Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції № 270-VI від 15.04.2008 року), яка діяла на момент вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбачені наступні види покарань: штраф від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

З урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_1 , яка є особою пенсійного віку, стану її здоров`я (страждає низкою хронічних захворювань та має інвалідність ІІ групи); наявності пом`якшуючих покарання обставин, а саме визнання вини та щире каяття та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що їй необхідно призначити покарання у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, який було визначено в редакції ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції № 270-VI від 15.04.2008), яка діяла на момент вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, а саме у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В обвинувальному акті зазначено, що під час досудового розслідування витрати на залучення експертів, складає 1256 гривень 08 копійок, на підтвердження чого стороною обвинувачення було надано суду відповідні докази.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 61, 65, 309 КК України, ст.ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає – 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 судові витрати, витрачені на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю (п. 8.6 дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів), в сумі 1 256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 (вісім) копійок на користь держави.

Роз`яснити засудженій ОСОБА_1 , що згідно п.п. 7, 9 Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1301/5 від 27 квітня 2018 року, засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. Якщо засуджений не з`явився до органу пробації та не підтвердив сплату штрафу шляхом пред`явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Речові докази по справі: наркотичний засіб обіг якого заборонено – канабіс, маса якого у висушеному стані становить 146,04 грам, – знищити.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного                                                

суду м. Одеси                                                                І.В. Циб