22-ц/804/2520/20

242/218/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 242/218/17

Номер провадження 22-ц/804/2520/20

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Мальцевої Є.Є., Пономарьової О.М.,

секретар - Галстян Г.Г.

сторони:

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , приватний виконавець Хоменко Вадим Валерійович

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 ,

на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 17 червня 2020 року, у складі судді Хацько Н.О.,

у справі за заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , приватний виконавець Хоменко Вадим Валерійович

про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого 22 липня 2019 року Селидівським міським судом Донецької області у справі № 2-3938/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, таким, що не підлягає виконанню. В заяві також викладені клопотання про зупинення на час розгляду справи стягнення за виконавчим листом та про витребування матеріалів виконавчого провадження № 61283105.

Заява мотивована тим, що рішенням від 25 травня 2017 року Селидівського міського суду Донецької області частково відновлено справу №2-3938/10, яка знаходилась в провадженні Ворошиловського районного суду міста Донецька. 22 липня 2019 року Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчий лист на виконання рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 травня 2010 року в даній справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 000 грн, а також судові витрати 1820 грн. Вказано, що рішення набрало законної сили 03 лютого 2014 року, строк пред`явлення до виконання три роки. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 2-3938/10. Заявник вважає, що виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки виданий помилково, на підставі заяви ОСОБА_2 , в якій остання посилається на те, що їй роз`яснено ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року право отримати виконавчий лист у канцелярії суду. Вважає, що така заява не підлягала задоволенню, оскільки суперечить фактичним обставинам справи та законодавству щодо порядку повторної видачі виконавчого листа. Крім того, ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року скасовано постановою Донецької апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. За даним виконавчим листом приватним виконавцем Хоменко В.В. 14 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 6183105. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року встановлено, що 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання, мотивуючи свої вимоги тим, що оригінал виконавчого листа № 2-3938, виданий 10 червня 2010 року Ворошиловським районним судом міста Донецька, втрачено. Крім того зазначила, що оригінал виконавчого листа ОСОБА_2 направила на виконання до Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецька, а 16 червня 2011 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі її заяви. Заявник вважає, що по справі вже видавався оригінал виконавчого листа, по якому відкрито виконавче провадження, та на підставі заяви ОСОБА_2 зазначене виконавче провадження закінчено. Оригінал виконавчого листа від 10 червня 2010 року не визнавався судом таким, що не підлягає виконанню, повторну видачу оригіналу виконавчого листа ЦПК не передбачено. При видачі виконавчого листа № 2-3938/10 Селидівським міським судом Донецької області зазначено, що рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року, набрало законної сили 03 лютого 2014 року, однак це суперечить обставинам справи, оскільки вказане рішення набрало законної сили 10 червня 2010 року, рішення не було скасовано або змінено, тому рішення суду не може повторно набрати законної сили. Крім того, суд помилково видав виконавчий лист зі строком пред`явлення до виконання 3 роки, у відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на період набрання рішенням законної сили, строк пред`явлення до виконання є один рік. Тому суд помилково видав виконавчий лист зі строком пред`явлення до виконання 3 роки. Ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року та постанова Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року не містить відомостей, по якому виконавчому документі у справі № 2-3938/10 поновлено строк пред`явлення до виконання, що не дає можливості ідентифікувати виконавчий документ та його виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , приватний виконавець Хоменко В.В., про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Поновлено виконання за виконавчим листом № 2-3938/10 від 22 липня 2019 року, зупинене ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист від 22 липня 2019 року ОСОБА_2 отримала після перегляду рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року Апеляційним судом Донецької області від 13 лютого 2014 року, оригінал якого ОСОБА_2 раніше не отримувала.

Крім того, зазначені обставини були встановленні ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року, ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04 квітня 2018 року, постановою Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, які набрали законної сили.

Суд першої інстанції також виходив з того, що обставини, викладені в заяві, не підтверджені жодним доказом та прийшов до висновку, що заявником не доведено, що виконавчий документ № 2-3938/10 від 22 червня 2019 року видано помилково, що є процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

03 липня 2020 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просила визнати виконавчий лист, що виданий 22 липня 2019 року Селидівським міським судом Донецької області у справі № 2-3938/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу таким, що не підлягає виконанню.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 17 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року справу за заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець Хоменко В.В. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання поновлено у виконавчому документі, виданому ОСОБА_2 22 липня 2019 року по справі № 2-3938/10.

Судом не звернуто увагу на те, що ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26 вересня 2017 року по справі № 242/218/17 ОСОБА_2 видано дублікат виконавчого листа в цивільній справі № 2-3938/10.

Судом також залишено поза увагою, що під час прийняття постанови Донецьким апеляційним судом від 10 жовтня 2019 року по справі № 242/218/17, якою ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, стягувачу вже видано Селидівським міським судом Донецької області виконавчий лист від 22 липня 2019 року.

Вказує, що після отримання ОСОБА_2 виконавчого листа від 22 липня 2019 року, строк пред`явлення якого, як встановлено численними рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, до 03 лютого 2017 року, постановою Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року відмовлено в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення, ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 17 червня 2020 року залишити без змін, посилаючись на те, що рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька набрало законної сили після його перегляду апеляційним судом Донецької області, а саме 03 лютого 2014 року. З вказаної дати позивач набула право на отримання виконавчого документа на примусове виконання рішення суду, про що зазначив апеляційний суд Донецької області в ухвалі від 16 листопада 2017 року.

Зазначає, що з набуттям 05 жовтня 2016 року чинності нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист міг бути отриманий та пред`явлений до виконання протягом трьох років - до 04 лютого 2017 року.

Вказує, що після набуття законної сили рішенням, тобто з 03 лютого 2014 року, позивач отримала лише один виконавчий лист 22 липня 2019 року, по якому поновлено строк пред`явлення до виконання.

Стверджує, що виконавчий лист, виданий 22 липня 2019 року Селидівським міським судом Донецької області, відповідає вимогам, встановленим ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», що стало підставою для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Хоменко В.В.

Вважає, що підстави визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про відновлення втраченого судове провадження по справі № 2-3938/10.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 травня 2017 року частково відновлено втрачене судове провадження по справі № 2-3938/10 та відновлено зміст судового рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2014 року.

Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2014 року, у справі № 2-3938/10 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000000 грн грошового зобов`язання, а також 1820 грн судових витрат.

07 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 26 вересня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04 квітня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено, через те, що в матеріалах справи відсутні дані, які підтверджують те, що заявником був отриманий оригінал виконавчого листа після перегляду рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 2-3938/10 відмовлено та роз`яснено заявнику, що дане питання не вирішується в порядку визначеному ст. 433 ЦПК України та оскільки вона не отримала виконавчий лист після перегляду Апеляційним судом Донецької області рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року, та вона не позбавлена права на підставі заяви отримати в канцелярії Селидівського міського суду Донецької області виконавчий лист.

Постановою Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 20 червня 2019 року скасовано, в задоволені заяви ОСОБА_2 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 2-3938/10 відмовлено, у зв`язку з відсутністю виконавчого документа, строк пред`явлення якого заявник просила поновити.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 10 липня 2019 року, їй 23 липня 2019 року було направлено виконавчі листи по справі № 2-3938/10.

Відповідно до копії виконавчого листа, виданого Селидівським міським судом Донецької області на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року, виконавчий лист було видано ОСОБА_2 22 липня 2019 року, де зазначено, що рішення набрало законної сили 03 лютого 2014 року та строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 3 роки, тобто до 03 лютого 2017 року.

Після ухвалення рішення Ворошиловським районним судом м. Донецька від 26 травня 2010 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 000 грн грошового зобов`язання, а також 1820 грн судових витрат, 10 червня 2010 року судом першої інстанції був виданий виконавчий лист, який позивачкою ОСОБА_2 був направлений для виконання до Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби у м. Донецьк Головного управління територіального управління юстиції у Донецькій області, а 16 червня 2011 року відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» даний виконавчий лист було повернуто за письмовою заявою стягувача, що не заперечується сторонами по справі.

03 лютого 2014 року ухвалою апеляційного суду Донецької області рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року залишено без змін.

Судом також встановлено, що рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 травня 2010 року було оскаржено в Апеляційному суді Донецької області та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, ухвала набрала законної сили.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа по справі № 2-3928/10 задоволено та поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого документа по цивільній справі № 2-3938/10 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором займу грошей.

Постановою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року залишена без змін.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 61283105 від 14 лютого 2020 року приватним виконавцем Хоменко В.В. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-3938/10, виданим 22 липня 2019 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000000 грн грошових зобов`язань, та судові витрати у розмірі 1820 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Донецького апеляційного суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У судове засідання суду апеляційної інстанції заявник та заінтересовані особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (т.3 а.с.109-116).

Від заінтересованих осіб ОСОБА_2 та приватного виконавця Хоменко В.В. надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності (т.3 а.с.117-120).

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , залишення без змін ухвали суду першої інстанції, з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин конкретної справи, не може бути виправданим.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Розділом VI ЦПК України врегулювано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Згідно частин 1, 3 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Частиною 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до положень частини 2 статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

За змістом наведеної норми закону, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язанням можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

З урахуванням приписів ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає, що право на стягнення заборгованості, яке підтверджене судовим рішенням і виконавчим листом Селидівського міського суду Донецької області виданого 22 липня 2019 року, повинне бути реалізоване у формах і у спосіб, встановлений законодавством про виконавче провадження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , вказує, що виконавчий лист від 22 липня 2019 року виданий без правової підстави, оскільки ухвала апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції не є підставою видачі нового виконавчого листа взамін раніше виданого, що законодавством не передбачено, тому виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів вважає, що вказані ОСОБА_1 обставини не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 травня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2014 року, у справі № 2-3938/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000000 грн грошового зобов`язання та 1820 грн судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України, в редакції чинній станом на 03 лютого 2014 року, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 травня 2010 року набрало законної сили 03 лютого 2014 року, на виконання якого тільки 22 липня 2019 року видано виконавчий лист та ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 30 січня 2020 року, поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановивши, що його пропущено з поважних причин. Вказана ухвала суду набрала законної сили 30 січня 2020 року, тому є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи щодо поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого судом 22 липня 2019 року.

Також не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26 вересня 2017 року ОСОБА_2 було видано дублікат виконавчого листа, оскільки вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року.

Іншого виконавчого листа після перегляду рішення суду в порядку апеляції та набрання рішенням суду законної сили 03 лютого 2014 року, судом не видавалось, що також встановлено Донецьким апеляційним судом в постанові від 10 жовтня 2019 року.

На підставі виконавчого листа № 2-3938/10, виданого 22 липня 2019 року Селидівським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000000 грн грошового зобов`язання, в також 1820 грн судових витрат, приватним виконавцем Хоменком В.В. 14 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61283105.

Враховуючи, що заявник не подав доказів про наявність передбачених нормами матеріального і процесуального права правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, згідно статті 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 17 червня 2020 року - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 17 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2020 року.

Судді: Т.Б.Ткаченко

Є.Є.Мальцева

О.М.Пономарьова