КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2007 № 3/209
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Пелипенко О.С. – представник (дов. №28 від 12.06.2007);
від відповідача - Любченко О.М. – провідний юрисконсульт (дов. №8-01-21/791 від 03.04.2007),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної телекомпанії України
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2007
у справі № 3/209
за позовом Виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”
до Національної телекомпанії України
про стягнення 17091,42 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.04.2007 у справі №3/209 задоволено позовні вимоги Виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” до Національної телекомпанії України про стягнення з останньої 17 091, 42 грн. основного боргу, 170 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Національна телекомпанія України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказаний процесуальний документ.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
При прийнятті оскаржуваного рішення Господарським судом м. Києва неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, що, у відповідності зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для його скасування. Господарський суд першої інстанції своїми ухвалами вимагав від ВЕП “Держпром” провести звірку взаєморозрахунків з Національною телекомпанією України, по результатам якої мав би бути складений двосторонній акт звіряння взаєморозрахунків, який має ключове значення для правильного вирішення даного спору. Однак ВЕП “Держпром” не направило свого представника до Національної телекомпанії України для здійснення вказаної перевірки, а склало акт звірки взаєморозрахунків в односторонньому порядку, ксерокопію якого надало в суд першої інстанції; сума заборгованості відповідача перед позивачем, вказана в даному акті, є відмінною від ціни позову. Таким чином, наданий ВЕП “Держпром” господарському суду першої інстанції акт звірки взаєморозрахунків не є належним письмовим доказом в розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України і мав би бути не прийнятий судом, а позов мав бути залишеним без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Однак, господарський суд задовольнив позов, не зважаючи на те, що ВЕП “Держпром” не надав жодного належного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.
Позивач на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2007 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване відповідачем рішення є законним і обґрунтованим, а тому, немає жодних підстав для його скасування. Як зазначає позивач, в апеляційній скарзі відповідач не заперечує факту існування заборгованості перед позивачем, а лише наголошує на “недоліках” акту звірки взаєморозрахунків, підписаного позивачем в односторонньому порядку. Однак відповідач сам навмисно ухиляється від проведення звірки взаєморозрахунків та складання відповідного акту, адже після зобов’язання господарським судом першої інстанції позивача здійснити звірку взаєморозрахунків із відповідачем, позивач неодноразово звертався до останнього із відповідним проханням, але всі звернення залишилися без реагування, тому позивач і склав акт звірки взаєморозрахунків, підписаний в односторонньому порядку.
Той факт, що сума заборгованості вказана в акті звірки взаєморозрахунків є більшою ніж та, яку просить стягнути позивач у судовому порядку пояснюється наступним. Станом на 31.12.2006 заборгованість відповідача за договором оренди нежилого приміщення №190 була більшою, ніж заявлено позивачем в позові, оскільки крім заявленої до стягнення заборгованості, існувала і до теперішнього часу існує заборгованість за цим же договором, що виникла до початку спірного періоду. До позовних вимог помилково не було включено вимогу про стягнення суми заборгованості, що виникла до початку спірного періоду, однак за документами бухгалтерської звітності ця заборгованість продовжує обліковуватися.
Крім того, доводи відповідача про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки останній містить детально викладені відомості щодо виникнення заборгованості саме в заявленій до стягнення суми.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
01.01.2000 між Виробничо-експлуатаційним підприємством “Держпром”, надалі – позивач, та Національною телекомпанією України, надалі – відповідач, укладено договір оренди нежилого приміщення №190, згідно з умовами якого, позивач передав, а відповідач прийняв у користування нежиле приміщення загальною площею 37, 7 мІ, яке знаходиться за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 5, Будинок Держпром, під’їзд 4, поверх 8, кімната № 390 (п. 1.1.).
Сторони по договору встановили термін дії останнього, а саме: з 01.01.2000 по 31.12.2000 (п. 1.2.), а також визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.6.2.).
02.01.2003 сторони по договору уклали додаткову угоду №190/1, якою договір оренди нежилого приміщення №190 від 01.01.2000 виклали у новій редакції (надалі – договір оренди №190).
Відповідно до пункту 1 договору оренди №190, предметом останнього є нежитлове приміщення загальною площею 47, 78 мІ, яке позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне володіння та користування і знаходиться за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 5, Будинок Держпром, під’їзд 4, поверх 8, кімнати №№ 389, 389а, 390, 392.
Позивач та відповідач погодили розмір орендної плати, яка, як вбачається із п. 3.1. договору оренди №190 визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Харківської області, затвердженої рішенням Харківської обласної ради від 19.06.2001 та складає одну гривню на рік, що з урахуванням ПДВ 20% становить 0,10 грн. (десять копійок) на місяць.
Згідно з п. 3.2. договору оренди №190 крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю, пропорційно загальної площі орендованого приміщення, суми витрат на утримання орендованого майна (комунальні послуги, експлуатаційні витрати), які складають 13,04 грн. за 1 мІ (включаючи вартість електроенергії), що становить на місяць 632, 05 грн. та 20 % ПДВ.
Пунктом 4.7. договору оренди №190 закріплений обов’язок відповідача, орендаря по договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу, орендодавцеві по договору, орендну плату, суми експлуатаційних витрат та комунальних послуг згідно з умовами цього договору.
Орендар має сплачувати орендодавцеві орендну плату та витрати на утримання орендованого приміщення щомісячно, не пізніше 15 числа кожного місяця (п. 3.3.).
Відповідно до п. 8.1. договору оренди цей договір діє з 01.02.2003 по 31.12.2003.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 календарних днів після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п. 8.7.).
Зміни та доповнення, що вносять до договору оренди розглядаються сторонами протягом 20 днів та оформлюються додатковими угодами, які є невід’ємними частинами цього договору (п. 8.4.).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони по договору оренди №190 додатковими угодами неодноразово вносили зміни до договору щодо: розміру сум витрат на утримання орендованого майна (додаткова угода №190/6 від 13.10.2004, а.с. 14; додаткова угода №190/3 від 26.10.2003, а.с. 17); продовження строку договору оренди №190 (додаткова угода №190/7 від 25.01.2005, а.с. 13; додаткова угода, а.с. 16).
26.10.2003 сторони по договору оренди №190 уклали додаткову угоду №190/4, якою, серед іншого, пункт 3.3. договору виклали у наступній редакції: “3.3. З січня місяця 2004 року орендна плата та сума витрат на утримання орендованого майна (експлуатаційні витрати та комунальні послуги) перераховуються орендарем щомісячно протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 5 числа поточного місяця по 5 число наступного місяця. За січень місяць 2004 року орендар до 5 числа поточного місяця авансом сплачує 100% сум орендної плати та витрат на утримання орендованого майна (експлуатаційні витрати та комунальні послуги), нарахованих за попередній місяць і30% цих сум в рахунок платежів наступного місяця.
Розрахунки по орендній платі та витратам на утримання орендованого майна за кожний наступний місяць здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом щомісячного перерахування орендарем доплати за поточний місяць та передоплати за наступний місяць у розмірі 30% від нарахованої суми орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг за попередній місяць”.
13.09.2005, позивач та відповідач уклали додаткову угоду №190/8 до договору оренди №190, якою, зокрема, пункти 3.2. та 8.1. останнього виклали у новій редакції.
Так, згідно із новою редакцією пункту 3.2. договору оренди №190, сума витрат на утримання орендованого майна (комунальні послуги, експлуатаційні витрати) складає 12, 56 грн. за 1 мІ загальної площі, що становить 600, 12 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 20% - 120, 02 грн.
Нова редакція п. 8.1. договору оренди є наступною: “8.1. Цей договір діє з 09.04.2005 по 31.12.2005”.
Згідно з п. 2 додаткової угоди №190/8 до договору оренди №190 умови даної додаткової угоди набувають чинності з 09.04.2005.
23.03.2007 Виробниче-експлуатаційне підприємство “Держпром” звернулося до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення з Національної телекомпанії України заборгованості у розмірі 17 091, 42 грн. Підставою для звернення до суду стало невиконання відповідачем в період з серпня 2005 року по грудень 2006 року своїх договірних зобов’язань по сплаті орендної плати за орендоване приміщення та витрат на утримання останнього (експлуатаційні витрати та комунальні послуги), що призвело до утворення заборгованості.
Господарський суд першої інстанції своїм рішенням від 24.04.2007 у справі №3/209 повністю задовольнив позов Виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”. Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що у спірний період, а саме: з серпня 2005 року по грудень 2006 року відповідач, в порушення умов договору оренди нежилого приміщення №190, не виконав основного обов’язку орендаря, орендні платежі повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 17 091, 42 грн.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав умов договору оренди нежилого приміщення №190 по сплаті орендних платежів, то, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 091, 42 грн. є законною та, як підтверджується матеріалами справи, обґрунтованою, а тому, підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Частина 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.
З метою з’ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 19.06.2007 зобов’язав надати: позивача – оригінал договору з усіма додатками (належним чином засвідчені копії до матеріалів справи), підстави нарахування експлуатаційних витрат та комунальних послуг на суму 1 055, 66 грн. за місяць; відповідача – контррозрахунок суми позову з документальним та нормативним обґрунтуванням.
06.07.2007 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду позивач надав додаткові пояснення по справі, із яких слідує наступне. При розрахунку заборгованості Національної телекомпанії України перед Виробничо-експлуатаційним підприємством “Держпром” останнє помилково вказало в розрахунку заборгованості збільшений розмір експлуатаційних витрат у сумі 1 055, 66 грн. на місяць, адже сторони по договору оренди №190 не дійшли згоди щодо саме такої суми, хоча переговори з цього приводу велися з жовтня 2005 року. В спірний період і до цього часу розмір експлуатаційних витрат становить 720, 14 грн. в місяць, орендна плата – 0,10 грн. в місяць. Виходячи із викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем в період з серпня 2005 року по грудень 2006 року складає 12 244, 08 грн.
Відповідач надав на виконання ухвали апеляційного господарського суду розрахунок заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам та комунальним послугам згідно з договором оренди від 01.01.2000 №190, укладеного між Виробничо-експлуатаційним підприємством “Держпром” та Національною телекомпанією України, яким визнав заборгованість перед позивачем в період з серпня 2005 року по грудень 2006 року у розмірі 12 244, 08 грн.; докази сплати орендних платежів в спірний період, витребувані ухвалою суду від 29.05.2007, надані відповідачем не були.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Апеляційний господарський суд, перевіривши надані представниками сторін, а також наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що відповідач, всупереч вищенаведеним нормам та умов договору оренди №190 (п. 4.7.), в період з серпня 2005 року по грудень 2006 року не виконував свого обов’язку по своєчасній та в повному обсязі оплаті орендних платежів та витрат на утримання орендованого майна.
Як свідчать матеріали справи та в судовому засіданні підтвердили представники сторін, протягом спірного періоду, а саме, з серпня 2005 року по грудень 2006 року розмір орендної плати та витрат на утримання орендованого приміщення не змінювався; розмір орендної плати становив 0,10 грн. на місяць (п. 3.1. договору), розмір витрат на утримання орендованого приміщення – 720,14 грн. на місяць в т.ч. ПДВ (п. 3.2. договору оренди).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 12 244, 08 грн.
Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що господарський суд першої інстанції мав залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки акт звірки взаєморозрахунків, наданий позивачем до господарського суду на підтвердження його позовних вимог не відповідає приписам ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до чинного законодавства акт звірки – це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій; наявність або ж відсутність будь-яких зобов’язань підтверджується первинними документами: договором, розрахунками, тощо. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаєморозрахунків, виступають належними доказами у підтвердження здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов’язків.
Крім того, господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не посилається на наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків; як вбачається із тексту рішення, висновки господарського суду першої інстанції ґрунтуються на інших доказах (документах), наявних в матеріалах справи.
Відповідно до п. 7 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 №02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише якщо витребувані від позивача документи є дійсно необхідними для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що місцевий господарський зобов’язаний був залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення господарського суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.04.2007 у справі №3/209 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з Національної телекомпанії України (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, МФО: 820019, код ЄДРПОУ: 23152907, р/р 351001800021 в УДК у Шевченківському р-ні ГУДКУ в м. Києві) на користь Виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” (місцезнаходження: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Будинок Держпром, 9 під’їзд, 2 поверх, МФО: 351760, ЄДРПОУ: 04014097, р/р 26002131960011 в АКБ “Базис” м. Харкова) 12 244, 08 грн. основного боргу, 122, 44 грн. державного мита та 84, 49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті частини позову відмовити.
2. Стягнути з Виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” (місцезнаходження: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Будинок Держпром, 9 під’їзд, 2 поверх, МФО: 351760, ЄДРПОУ: 04014097, р/р 26002131960011 в АКБ “Базис” м. Харкова) на користь Національної телекомпанії України (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, МФО: 820019, код ЄДРПОУ: 23152907, р/р 351001800021 в УДК у Шевченківському р-ні ГУДКУ в м. Києві) 28, 97 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
3. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.
4. Справу № 3/209 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
16.07.07 (відправлено)