Справа № 2-1088//2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2009 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Рудніченко О.М.,

при секретарі  Пунько П.М.,

з участю адвоката  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, свої вимоги мотивував тим, що в лютому 2009 року, з матеріалів цивільної справи №2-2283/2008 року Ірпінського міського суду Київської області їй стало відомо, що 27 квітня 2008 року помер ОСОБА_4, який доводився її рідним батьком. В судовому засіданні було встановлено:, що після смерті ОСОБА_4, який помер 27.04.2008 року, відкрилась спадщина на належну йому на праві власності кооперативну квартиру АДРЕСА_1. Ще при житті, 23.07.1997 року батько позивача склав заповіт, яким все майно заповів позивачу. Даний заповіт є чинним.

Вказує, що вона та її рідний брат по-батькові, ОСОБА_3, є спадкоємцями першої черги за законом. Відповідач своєчасно, в установлений законодавством час звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Вказує, що 10 лютого 2009 року вона, через свого представника, ОСОБА_5, звернулася до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про оформлення спадщини на кооперативну квартиру АДРЕСА_1, після померлого 27.04.2008 року ОСОБА_4, на ОСОБА_2 ОСОБА_1 №2-15/498 від 16.02.2009 року їй відмовлено в оформленні спадщини, за пропуском строку на прийняття спадщини, та рекомендовано звернутися до суду.

Вказує, що вона не могла звернутися в належний строк із заявою про прийняття спадщини з таких причин. Вона не знала про смерть батька, ОСОБА_4. За життя батько ніколи не скаржився позивачу на стан свого здоров'я, був здоровим чоловіком. За фахом був лікарем, тому його смерть була неочікуваною. Позивач не знала про смерть батька, ОСОБА_4, відповідач не повідомив її, навіть не спробував. Коли батько був живий, позивач неодноразово спілкувалася з відповідачем вдома у свого батька, ОСОБА_4. На той час відповідач знав, що позивач мешкає в м. Києві, знав її домашній та мобільний телефон. Останній раз позивач спілкувалася з ОСОБА_3 перед її від’їздом до США, відповідач дзвонив на домашній телефон, пропонував разом їхати на день народження батька, ОСОБА_4. День народження батька - 5 грудня. Свій номер мобільного телефона позивач віддала матері, цей номер і зараз працює. Тому, позивач вважає, що відповідач не бажав повідомити їй про смерть батька, ОСОБА_4, щоб прийняти спадщину одноособно, відповідач намагався усунути позивача від прийняття спадщини, тому у своїй позовній заяві, справа №2-2283/2008 року, вже у серпні 2008 року просив суд визнати за ним право власності на спадщину, для чого вказав, що лише він є єдиним спадкоємцем.

Вказує, що крім того, нотаріус її також не повідомив про відкриття спадщини, хоча за ст. 63 Закону України «Про нотаріат» зобов'язаний це був зробити. З квітня 2006 року вона проживає за межами держави Україна безвиїзно, а саме в Сполучених Штатах Америки, що вбачається з її закордонного паспорту, який завіреного належним чином. У позивача в червні 2008 року народилася дитина, що підтверджується свідоцтвом про народження, завірене належним чином, вона не мала змоги особисто приїхати в Україну, так як доглядає дитину.

Вказує, що про те, що на її ім'я є заповіт вона дізналася лише в лютому 2009 р., коли представник, ОСОБА_6, знайомилася з матеріалами цивільної справи №2-2283/2008 року в суді, із заявою про те, що позивач відмовляється від спадщини в нотаріальну контору не зверталась, спадщину вона згодна прийняти.

Позивач просить суд визначити їй додатковий строк, достатній для подання до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснивши суду, що їх родич повідомляла мати позивача про смерть ОСОБА_4, тому нема підстав для визначення строку для подання відповідної заяви до нотаріальної контори

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення по наступним підставам.

Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Так, у судовому засіданні встановлено, що в лютому 2009 року, з матеріалів цивільної справи №2-2283/2008 року Ірпінського міського суду Київської області позивачу стало відомо, що 27 квітня 2008 року помер ОСОБА_4 (а.с. 17), який доводився позивачу рідним батьком (а.с. 45). В судовому засіданні було встановлено:, що після смерті ОСОБА_4, який помер 27.04.2008 року, відкрилась спадщина на належну йому на праві власності кооперативну квартиру АДРЕСА_1. Ще при житті, 23.07.1997 року батько позивача склав заповіт, яким все майно заповів позивачу (а.с. 63). Даний заповіт є чинним.

Позивач та її рідний брат по-батькові, ОСОБА_3, є спадкоємцями першої черги за законом, як діти спадкодавця. Відповідач своєчасно, в установлений законодавством час звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Встановлено, що 10 лютого 2009 року позивач, через свого представника, ОСОБА_5, звернулася до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про оформлення спадщини на кооперативну квартиру АДРЕСА_1, після померлого 27.04.2008 року ОСОБА_4, на ОСОБА_2 ОСОБА_6 №2-15/498 від 16.02.2009 року їй відмовлено в оформленні спадщини, за пропуском строку на прийняття спадщини, та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 11-12).

Встановлено, що позивач не могла звернутися в належний строк із заявою про прийняття спадщини з таких причин. Вона не знала про смерть батька, ОСОБА_4. За життя батько ніколи не скаржився позивачу на стан свого здоров'я, був здоровим чоловіком. За фахом був лікарем, тому його смерть була неочікуваною. Позивач не знала про смерть батька, ОСОБА_4, відповідач не повідомив їй про смерть батька. Коли батько був живий, позивач неодноразово спілкувалася з відповідачем вдома у свого батька, ОСОБА_4. На той час відповідач знав, що позивач мешкає в м. Києві.

Встановлено, що з квітня 2006 року позивач проживає за межами держави Україна безвиїзно, а саме в Сполучених Штатах Америки, що вбачається з її закордонного паспорту, який завіреного належним чином (а.с. 23-39, 42-43). У позивача в червні 2008 року народилася дитина, що підтверджується свідоцтвом про народження, завірене належним чином, вона не мала змоги особисто приїхати в Україну, так як доглядає дитину (47, 49).

Дані обставини були підтверджені у судовому засіданні показами сторін, свідків, матеріалами справи.

За даних обставин, суд вважає, що позовні вимоги знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та підлягають до задоволення.

На підставі ст. 1272 ЦК України, керуючись ст. 10,11,15,60,209,212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визначити додатковий строк ОСОБА_2 тривалістю два місяці для подання заяви до Ірпінської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Повне рішення буде складене протягом 5 днів, 1 вересня 2009 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів та апеляційної скарги протягом 20-ти днів або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.