Справа № 2-а-1825/2010
Провадження № 2-а-1825/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.12.2010 р. м. Пологи
Пологівський районний суд Запорізької області в складі судді Іванченка М.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання провести перерахунок і виплату надбавки до пенсії, -
в с т а н о в и в:
10.12.2010 року ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду, в якому зазначила, що вона має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон N2195-IV від 18.11.2004 року) має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак позивачу виплачується вказане підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, тому позивач вважає, що відповідачем було порушено її право отримання підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 6 Закону N2195-IV від 18.11.2004 року. Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на Конституцію України, Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року, Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року. У зв`язку з цим позивач просить визнати бездіяльність відповідача щодо перерахунку її пенсії протиправною; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах строку позовної давності, тобто за останні шість місяців, які передували дню винесення рішення по справі.
Розгляд даної адміністративної справи відповідно до вимог ст.1832 КАС України здійснюється одноособово суддею в порядку скороченого провадження.
Дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
3 матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі та відповідно до ст.1 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року має правовий статус «дитини війни», що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом N 2195-IV від 18.11.2004 року.
Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі від 27.12.2010 року №1353 позивачу ОСОБА_1 протягом червня-грудня 2010 року виплата підвищення до пенсії здійснювалась, але в розмірі, який є меншим ніж 30% мінімальної пенсії за віком. Так, протягом червня-грудня 2010 року їй було виплачено підвищення до пенсії в сумі 348,6грн.
Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2010 році передбаченого ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб`єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначеної Законом N 2195-IV від 18.11.2004 року державної соціальної підтримки.
Згідно ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 цього Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов`язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року N107-VІ положення ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, було викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані неконституційними положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, положення ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року було відновлено в попередній редакції.
За змістом ч.3 ст.150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України.
Застосування відповідачем постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» при визначенні розмірів підвищення до пенсії, яке має виплачуватись пенсіонерам, що мають статус «дитини війни», є безпідставним.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з зазначеного, а також із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають засуванню норми ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року в редакції, що діяла до внесення змін до неї Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.
Протягом червня-грудня 2010 року положення ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, яким передбачено підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не було зупинено чи скасовано, а тому не втрачало своєї дії. У зв`язку з цим будь-які перешкоди щодо нарахування і виплати відповідачем позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протягом червня-грудня 2010 року.
При цьому, оскільки позивачем пред`явлені позовні вимоги в межах строку позовної давності, тобто за останні шість місяців, які передували дню винесення рішення по справі, то суд вважає, що вони пред`явлені за період з 30.06.2010 року по 31.12.2010 року, тому саме за цей період підлягають задоволенню пред`явлені позивачем позовні вимоги.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Таких доказів відповідачем не надано. Ніяких заперечень проти позовних вимог позивача відповідачем до суду надано не було.
Чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
У Прикінцевих положеннях Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму. Тому позивачу слід нарахувати вказане підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Законом N 2195-IV від 18.11.2004 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року, з 1 квітня 2010 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, складає 706грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем законодавчо визначеного обов`язку здійснити за період з 30.06.2010 року по 31.12.2010 року нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст.6 Закону N2195-IV від 18.11.2004 року, є безпідставним.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 162 КАС України спосіб захисту, обраний судом, не обов`язково має збігатись з тим, що просить позивач в позовних вимогах. Суд може змінити чи уточнити його формулювання, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог –застосувати спосіб захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах визначених КАС України повноважень.
Враховуючи, що щомісячне підвищення до пенсії позивачу за період з 30.06.2010 року по 31.12.2010 року відповідачем нараховувалось і виплачувалось, але в меншому розмірі ніж 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає за можливе визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 30.06.2010 року по 31.12.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати відповідача здійснити таке нарахування та виплату за вказаний період з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни» N2195-IV від 18.11.2004 року, ст.ст. 11, 86, 1832, 186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 30.06.2010 року по 31.12.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як «дитині війни» недоплачену суму щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 30.06.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» N2195-IV від 18.11.2004 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення за вказаний період.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів, які обчислюються з моменту отримання копії постанови стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: