ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"10" липня 2007 р. | Справа № 17-28/146-06-3902 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого : Михайлова М.В.
Суддів: Тофана В.М.,
Журавльова О.О.
При секретарі: Бритавській Ю.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Гладка Н.О., за паспортом; Рябченко І.Б., за довіреністю;
від відповідача 1: Гладка Н.О., за паспортом; Рябченко І.Б., за довіреністю;
від відповідача 2: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл"
на рішення господарського суду Одеської області від 04 квітня 2007 р.
зі справи № 17-28/146-06-3902
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен", м. Одеса, 2-й Артилерійський пров.,6
до 1) Дочірнього підприємства Фірми "Гомер", Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Приліманське, 7-й км. Овідіопольської дороги;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл", Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Карла Маркса, 109
про визнання недійсними договорів оренди,-
ВСТАНОВИВ:
26.04.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Овен", звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсними договорів оренди майнового комплексу АЗС від 29 грудня 2004 року за №11/1 та №22/2, укладених між Дочірнім підприємством Фірмою "Гомер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскойл", мотивуючи свої вимоги наступним.
Вказані договори були укладені зі значними порушеннями, оскільки підпис від імені Дочірнього підприємства Фірми "Гомер" був поставлений невідомою особою –Загороднім С.І., нібито директором Дочірнього підприємства Фірми "Гомер". Але вказана особа не є працівником фірми, не є її представником, та не є уповноваженим на це органом.
Представник позивача зазначив, що виключною компетенцією щодо призначення директора ДП Фірми "Гомер" належить його власнику ТОВ "Овен", згідно ч.2 п.6.2 статуту ДП Фірми "Гомер". ТОВ "Овен" не призначало на посаду директора ДП Фірми "Гомер" Загороднього С.І. та ніколи ДП Фірма "Гомер" з ним у трудових стосунках не перебувала. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №4012,3154 від 16.11.2004 року та від 01.11.2004 року значиться, що керівником ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер" є Гладка Н.О.
Також позивач звернув увагу суду на той факт, що при розгляді справи №4/34-05-1209, Загородній С.І. надав до суду наказ про призначення його на посаду директора ДП Фірми "Гомер" за власним підписом. Згідно ч.3 ст.237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Дії Загороднього С.І. не ґрунтувалися на законних підставах, тому вони не були волевиявленням ДП Фірми "Гомер" та договори є такими що неукладені та недійсними.
Відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскойл" за вхідним №11097 від 24.05.2006 року надав відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечував, оскільки рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2005 року було задоволено зустрічний позов ТОВ "Іскойл" та визнано дійсними спірні договори оренди та виселено ДП Фірму "Гомер" з орендованих приміщень. Також Одеський апеляційний господарський суд погодився з зазначеним рішенням господарського суду Одеської області та залишив його без змін, а Вищий Господарський Суд України відмовив у прийнятті касаційної скарги. За таких обставин представник відповідача ТОВ "Іскойл" вважав, що підстави на які посилається позивач у позовній заяві були неодноразовим предметом розгляду вищих судових інстанцій України, в тому числі Вищого Господарського Суду України та Верховного Суду України, однак порушень законодавства при укладені договорів оренди майнових комплексів АЗС за №11/1 та №22/2 від 29 грудня 2004 року виявлено не було, за таких обставин представник відповідача просив суд у задоволені позову відмовити.
Відповідач 1 ДП Фірма "Гомер" за вхідним №12755 від 15 червня 2006 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вимоги позивача не визнав, посилаючись на ті обставини, що рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2005 року по справі №4/34-05-1209 задоволено зустрічний позов ТОВ "Іскойл" та визнано дійсними договори оренди та виселено ДП Фірму "Гомер" з орендованих приміщень. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01 червня 2005 року апеляційну скаргу ДП Фірми "Гомер" на рішення господарського суду Одеської області від 11 лютого 2005 року у справі №4/34-05-1209 залишено без розгляду, оскільки вона підписана особою, яка не має право її підписувати. Ухвалою від 22 вересня 2005 року Вищий Господарський Суд України прийняв відмову ДП Фірми "Гомер" від касаційної скарги на рішення господарського суду Одеської області, а касаційне провадження у справі припинив. Ухвалою від 08 грудня 2005 року Вищий Господарський Суд України залишив без задоволення заяву ДП Фірми "Гомер" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого Господарського Суду України від 22 вересня 2005 року у справі №4/34-05-1209 про прийняття відмови від касаційної скарги, а ухвалу ВГСУ від 22 вересня 2005 року залишив без змін. Верховний Суд України прийняв ухвалу від 29 грудня 2005 року про відмову у порушені провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали ВГСУ від 22.09.2005 року. Верховний Суд України прийняв ухвалу від 02 лютого 2006 року про відмову у порушені провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали ВГСУ від 08.12.2005 року. Ухвалою від 28 квітня 2006 року Вищий Господарський Суд України відмовив ТОВ "Овен" у задоволенні клопотання про відновлення строку на оскарження рішення господарського суду Одеської області від 11 лютого 2005 року.
Також відповідач 1 у відзиві вказував, що громадянка Гладка Н.О. присвоїла документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер" та по відношенню до неї порушено прокуратурою Приморського району міста Одеси кримінальну справу за ч.1 ст.357 КК України.
Таким чином представник відповідача 1 вважав, що у ТОВ "Овен" відсутні підстави для перегляду рішення господарського суду від 11.02.2005 року та визнання договорів оренди недійсними, оскільки ТОВ "Овен" належним чином не використало надане законодавством процесуальне право на касаційне оскарження рішень суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2006р. по справі №28/146-06-3902 (суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги ТОВ "Овен" задоволені у повному обсязі, та визнано договори оренди майнового комплексу №11/1 від 29.12.2004р. та №22/2 від 29.12.2004р. недійсними та додаткові угоди №1, №1 до них.
Суд першої інстанції не прийняв заперечення відповідачів, стосовного того, що вже було прийнято рішення господарським судом, яке набрало законної сили та предметом якого було визнання недійсними договорів, оскільки дане рішення, яким визнано договори оренди майнових комплексів дійсними, було прийнято з інших підстав та за участю інших сторін, також повноваження директора ДП Фірми "Гомер" на укладення спірних договорів судом не досліджувалися, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Овен" з позовом про визнання недійсними договорів оренди майнових комплексів не зверталось.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 29.08.2006р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірми "Гомер" задоволено, рішення господарського суду Одеської області віл 14.07.2006р. скасовано, у позові ТОВ "Овен" відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2006р. касаційні скарги ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер" задоволені частково, рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. у справі №28/146-06-3902 скасовані, а матеріали справи направлені до місцевого господарського суду для нового розгляду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 грудня 2006 року (суддя Зуєва Л.Є.) дану справу прийнято до провадження, присвоєно справі №17-28/146-06-3902 та призначено її до розгляду.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі .
Представник відповідача ТОВ "Іскойл" вимоги позивача не визнали та просили суд у задоволені позову відмовити.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04 квітня 2007 (суддя Зуєва Л.Є.) позов задоволено; визнано договір оренди майнового комплексу АЗС за №11/1 від 29 грудня 2004 року, укладений між Дочірнім підприємством Фірмою "Гомер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскойл" та додаткову угоду №1 до договору недійсними на майбутнє; визнано договір оренди майнового комплексу АЗС за №22/2 від 29 грудня 2004 року, укладений між Дочірнім підприємством Фірмою "Гомер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскойл" та додаткову угоду №1 до договору недійсними на майбутнє.
Рішення суду мотивовано тим, що суду не надано жодних доказів, що підтверджували легітимність призначення директора Загороднього С.І., та які б свідчили, що на момент укладення спірних договорів Загородній С.І. був директором та мав повноваження на укладення таких договорів, а спірні договори оренди майнового комплексу були укладені з недодержанням в момент вчинення правочину стороною, а саме орендодавцем, вимог діючого законодавства.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Овен" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року по справі № 17-28/146-06-3902 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен" до Дочірнього підприємства Фірми "Гомер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл" про визнання недійсним договорів оренди змінити та зазначити, що договори оренди майнових комплексів АЗС за № 11/1 від 29.12.2004 року, № 22/2 від 29.12.2004 року та додаткові угоди до них, укладені між ДП Фірмою "Гомер" та ТОВ "Іскойл", визнані недійсними без слів "на майбутнє".
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд порушив норми матеріального права, оскільки діючим законодавством не передбачена така форма визнання угод недійсними, як недійсний на майбутнє.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскойл" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року по справі № 17-28/146-06-3902 скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен" до Дочірнього підприємства Фірми "Гомер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл" про визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод до них відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2007 року по справі №17-28/146-06-3902 ( Голова ОАГС Балух В.С.) було задоволено самовідвід 16.05.2007 року по вищезазначеній справі суддів 9-ї колегії у складі: Мирошниченко М.А., Бєляновського В.В. та Шевченко В.В. та передано апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл" на рішення господарського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року у справі № 17-28/146-06-3902 на розгляд суддів 8-ї колегії у складі: Михайлова М.В., Тофана В.М., Журавльова О.О.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року (8-а колегія у складі: Михайлова М.В., Тофана В.М., Журавльова О.О. ) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл" на рішення господарського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року у справі № 17-28/146-06-3902 були прийняті до провадження та призначені до розгляду.
У судовому засіданні 10.10.2007 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен" надав відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл", в якому зазначив, що апеляційна скарга ТОВ "Іскойл" є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню в будь-якій частині.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача 2.
Дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиву, наявні матеріали справи та обставини на які посилаються скаржники, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 2, 3, 4, 5 ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
З аналізу ст. ст. 17, 18 Закону України № 755-ІУ від 15.05.2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вбачається, що відомості про юридичну особу або фізичну особу –підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності, ідентифікаційний код юридичної особи, організаційно-правова форма, прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від мені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, з огляду на предмет спору по справі господарський суд вірно оцінив наявні у матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру у яких є відомості про керівника відповідача, який має право вчиняти угоди від імені товариства без довіреності, а колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Довідками з ЄДРПОУ за №№ 4012, 3154 від 16.11.2004 року та 01.11.2004 року, та №01-02-114-730 від 26.03.2007р., які маються в матеріалах справи зазначено, що керівником ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер" є Гладка Наталія Олегівна.
Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Оспорюванні правочини були укладені між ДП Фірмою "Гомер" та ТОВ "Іскойл", при цьому підпис від імені ДП Фірми "Гомер" був поставлений Загороднім С.І., посадове становище якого визначено, як директор ДП Фірми "Гомер", але він ніколи не був працівником фірми, не є її представником, та не є уповноваженим на це органом.
Виключною компетенцією щодо призначення директора ДП Фірми "Гомер", належить його власнику ТОВ "Овен" згідно з ч.2 п.6.2 статуту ДП Фірми "Гомер".
Господарський суд обґрунтовано послався на ст.ст. 21, 24 КЗпП України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до яких укладення трудового контракту оформляється наказом або розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органу, тобто повноваження директора особа набирає з моменту оформлення наказу ТОВ "Овен" про призначення директора. Але матеріалами справи доведено, що ТОВ "Овен" не призначало на посаду директора ДП Фірми "Гомер" Загороднього СІ. та він ніколи з ДП Фірмою "Гомер" у трудових стосунках не перебував.
Таким чином господарський суд зробив висновок, з яким погоджується колегія суддів, що на момент укладення оскаржуваних договорів у Загороднього СІ. не було повноважень особи яка має вчиняти юридичні дії від імені ДП Фірми "Гомер", оскільки розбіжність між датою з якого Гладка Н.О. в довідці ЄДРПОУ зазначена як директор ДП Фірми "Гомер" (29.10.2004р.) та датою укладення договорів (29.12.2004р.), доводить відсутність повноважень директора ДП Фірми "Гомер" у Загороднього СІ. на момент укладення договорів та додаткових угод.
У справі є наказ по ДП Фірмі "Гомер" про призначення Загороднього С.І. на посаду директора ДП Фірми "Гомер" за його власним підписом.
Але колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог діючого законодавства повноваження директора особа набирає не з моменту проведення загальних зборів засновників товариства та не з моменту укладення трудового договору, а з моменту ухвалення власником наказу про призначення особи на посаду директора, а Загородній С.І. власноручно підписав наказ про його призначення на посаду директора, тобто волевиявлення ТОВ "Овен" не було, тому це свідчить про те, що Загородній С.І. не мав повноважень директора ДП Фірми "Гомер".
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що Завгороднім С.І. не надано жодних доказів, що підтверджували легітимність призначення його як директора. В матеріалах справи відсутні: належним чином оформлені та підписані уповноваженою особою контракт та наказ про призначення директором, акт прийму-передачі штампів та печаток фірми ДП Фірми "Гомер", первинні бухгалтерські документи, які б свідчили, що на момент укладення спірних договорів Загородній С.І. був директором та мав повноваження на укладення таких договорів.
В результаті розгляду господарським судом матеріалів справи було встановлено, що договори оренди майнового комплексу за №11/1 та №22/2 від 29 грудня 2006 року та додаткові угоди до них, були укладені з недодержанням в момент вчинення правочину стороною, а саме орендодавцем вимог, які встановлені ч.1-3,5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу що порушує законні права та інтереси позивача, тому господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що оспорюванні правочини підлягають визнанню недійсними.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно з пунктом 3.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду №02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором оренди. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає правомірним визнання договорів оренди майнового комплексу за №11/1 та №22/2 від 29 грудня 2006 року, додаткові угоди до них за №1, укладені між ДП Фірмою "Гомер" в особі директора Загороднього С.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскойл" в особі директора Галицького С.І. недійсними на майбутнє. Саме з цих підстав не підлягає задоволенню апеляційна скарга ТОВ "Овен", в якій скаржник просив виключити з резолютивної частини рішення слова "на майбутнє".
В апеляційній скарзі ТОВ "Іскойл" вказує на те, що у Гладкої О.А. були відсутні повноваження виконавчих органів ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер" в зв’язку з відсутністю кворуму на загальних зборах при вирішенні питань про призначення на ці посади. А Загородній С.І. на час укладання спірних угод діяв на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Овен" від 17.03.2003 року та контракту на поточне управління підприємством.
Господарським судом встановлено, що Гладкий О.А., який загинув 24 липня 2003 року, володів 98 % частки статутного фонду ТОВ "Овен", а Гладка Н.О. володіє 2% частки статутного фонду ТОВ "Овен". Гладка Н.О. приймає рішення та призначає себе директором керуючись діючим законодавством. Всю фінансово-господарську діяльність по підприємству ДП Фірмі "Гомер" здійснює директор Гладка Н.О., що підтверджується копіями податкових декларацій за період з 2004 року по 2006 рік, що є у матеріалах справи та які підписані директором ДП Фірми "Гомер" Гладкою Н.О. Вказані документи здавалися до податкових органів та були прийняті, про що свідчать відмітки ДПІ.
Згідно листа Державного Комітету України з Питань Регуляторної Політики та Підприємництва від 19.12.2002 року за №4-42-334/6786, в якому зазначається, що кворум загальних зборів учасників доцільно визначати за аналогією вимог, передбачених ст.53 Закону України "Про господарські товариства" стосовно частки, передбаченої самим товариством, тобто голосування і визначення кворуму у вищому органі товариства проводиться без урахування частки, що належить померлому учаснику.
Крім того, відносно першого доводу, то він за своєю правовою природою не може бути підставою для скасування рішення, оскільки позов направлений на оскарження договорів, з тих підстав, що вони на момент укладення були підписанні не повноважною особою Загороднім С.І., при цьому не має ні якого правового значення чи були повноваження у Гладкої Н.О. як у особи, яка має право приймати рішення на загальних зборах ТОВ "Овен" та як у особи, яка є директором ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер".
Що стосується другого доводу, про повноваження Загороднього С.І. на час укладання спірних угод, то господарський суд та колегія суддів детально обґрунтували свої висновки з цього приводу, вважаючи що таких в нього не було.
Таким чином апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл" на рішення господарського суду також не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Овен", м.Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскойл", смт.Овідіополь Одеської області, на рішення господарського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року по справі № 17-28/146-06-3902 залишити без задоволення, рішення господарського суду –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: В. М. Тофан
Суддя: О.О. Журавльов