Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року квітня місяця 21 дня                                         Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Павловської І.Г.,

суддів - Підлісної І.А., Летягіної О.В.,

при секретарі -  Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа -  ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського  районного суду    АР Крим  від 21 грудня  2009 року,                    

в с т а н о  в и л  а.

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_6  та просив стягнути  з відповідача на його користь  суму відновлюваного  ремонту  автомобілю у розмірі 9421 грн. 81 коп., та судові витрати - вартість дослідження спеціаліста у розмірі  400 грн.,   юридичні послуги у розмірі  2500 грн., а усього  - 12 321 грн. 81 коп., а також  просив стягнути  моральну шкоду у сумі 25 000 грн.  

Свої вимоги мотивував  тим, що  25.08.2008 року унаслідок  дорожньо – транспортної   пригоди з вини  відповідача було пошкоджено  його автомобіль,  однак  добровільно він не  виплачує гроші на ремонт.  Крім того, позивачу заподіяна і  моральна шкода, тому як він  отримав стрес через що погіршився стан здоров’я,  змінився уклад життя, оскільки тривалий час він не користувався автомобілем, вимушений був займатися його ремонтом.  

У судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і просив  суд  стягнути з відповідача – 976  грн. 41 коп. недоплачену суму ремонту;  400 грн. витрати  за авто товарознавче дослідження; 2500 витрати за юридичні послуги, а всього – 3 876 грн. 41 коп., а також моральну шкоду у сумі 25 000 грн. і судові витрати 132 грн., пояснивши, що ВАТ НАСК «Оранта» виплатила позивачу у відшкодування матеріальної шкоди -  8 445 грн.,  тому залишилась різниця між  відновлюваним ремонтом та матеріальними збитками, визначеними експертом, яка становить – 976 грн. 41 коп., та наполягав  на задоволенні позову.

Рішенням суду позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення моральної та матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5  - витрати на правову допомогу у сумі 2 500 грн., а також компенсацію моральної шкоди у сумі 2000 грн. і судові витрати  у сумі 132 грн., а усього - 4632 грн., в  іншій  частині  позову відмовлено.

 В апеляційній скарзі  ОСОБА_6 просить  рішення  суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на  невірне застосування  судом першої інстанції  норм процесуального права,  та помилкове незастосування  закону, який підлягав застосуванню. Зокрема, вважає,  що моральні збитки повинна   відшкодовувати страхова компанія, а визначений судом  розмір витрат на правову допомогу  у сумі 2500 грн. суперечить вимогам  Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри  компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ».  

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явились до суду,     розглянувши матеріали справи,  та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що   підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

  Відшкодовуючи моральні збитки та витрати на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з суми витрат, які понесені позивачем під час розгляду справи, а також з вини відповідача у заподіяні моральних страждань.  

Проте, колегія суддів не може у повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що у частині стягнення витрат на правову допомогу вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, рішення в цій частині підлягає зміні.

Згідно з додатком до пункту  1.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якщо компенсація  сплачується іншою стороною, граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідно до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2009 рік» мінімальна заробітна плата на час розгляду справи становила 869 грн. Матеріалами  справи  підтверджується (а. с.42,48,76,79,86,94,103,110,117) , що представник ОСОБА_7 надавав ОСОБА_5 правову допомогу протягом 4-х годин.  Таким чином, відшкодуванню підлягають послуги представника у  сумі 1390,4 грн. (869Ч40%)Ч4).

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки доказів більшого часу роботи представника з надання правової допомоги позивачем не надано.

Що стосується до  стягнення  моральної шкоди з відповідача як винної у скоєнні ДТП особи, то колегія суддів вважає, що у цій частині рішення суду першої інстанції  відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем визначений  характер моральної шкоди, як душевні страждання, яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна, що передбачено  пунктом  3 частини 2  статті 23 Цивільного кодексу  України ( далі ЦК)  .

 Страховим полісом № ВА/ 2952764, на який посилається відповідач в обгрунтовання доводів апеляційної скарги,  передбачена відповідальність  страховика - ВАТ НАСК «Оранта» за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, та майну  ( а. с. 84).

Частиною 2 пункту 22.3 статті  22  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  передбачено, що якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини 2 статті 23 ЦК, таке відшкодування здійснює особа, яку визнано виною у скоєнні  дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, підстави для задоволення апеляції у частини скасування рішення суду  про стягнення моральної шкоди саме з відповідача, на думку колегії суддів відсутні.

Згідно статті  309 частини 1 пункту 4 ЦПК України підставою для скасування або зміни рішення з ухваленням нового є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,                                            

в и р і ш и л а.

Апеляційну скаргу   ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського  районного суду    АР Крим  від 21 грудня  2009 року  задовольнити частково.  

  Рішення Сімферопольського  районного суду    АР Крим  від 21 грудня  2009 року  змінити, зменшивши суму витрат на правову допомогу до 1340,9грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення  і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.  

Судді:                                                                                            

Справа № 22-ц-2201/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Сафонов В.В.  

Доповідач                   -                   Павловська І.Г.