Справа 22ц-20778\2009                 Головуючий у першій

Категорія    26 \1\                     інстанції Грищенко Н.М.

Доповідач Карнаух В.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого-судді Ляховської І.Є.,

суддів Барильської А.П., Карнаух В.В.

при секретарі Захаровій О.О.

за участю:

представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Бершадської Людмили Станіславівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, та просив суд стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення Фонду на користь позивача 25 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь держави 1, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. А саме: судом необгрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань Відділення Фонду про витребування у позивача медичних документів та документів про доходи позивача на час розгляду справи; не враховано, що на 2006-2007 роки зупинено відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, а з 1 січня 2008 року ці виплати припинені згідно п.2 ч.44 Розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік». Крім того, позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди - частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Стягуючи на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн., суд не навів мотивів, з яких виходив при визначенні вказаної суми та не застосував тримісячний термін позовної давності, передбачений ст.233 КЗпП України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1984 по 2003 роки працював прохідником у ВО «Кривбасруда». При обстеженні у квітні 2003 року в Українському Науково-дослідному інституті йому було встановлено професійне захворювання - сидеросилікоз 1 ступеню, ускладнений хронічним обструктивним бронхітом. За результатами розслідування професійного захворювання було складено акт №8 від 12.05.2003 року. Висновком МСЕК від 01 липня 2003 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3-тю групу інвалідності, які були підтвердженні при переогляді в 2004 та 2006 роках.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст.ст.21 та 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту її спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з ушкодженням здоров'я, спричиненим професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач втратив працездатність у працездатному віці, що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, він відчуває незручності у повсякденному житті, слабкість, задишку, біль та хрип у грудях, сильний кашель, змушений постійно терпіти біль та моральні страждання, перебуває у пригніченому стані, відчуває себе неповноцінною людиною, у нього виявлено зміни характеру.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі та наслідки, які настали.

Доводи відповідача про те, що судом не враховано, положення Законів України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про державний бюджет на 2007 рік», згідно яких з 01.01.2006 року та 01.01.2007 року призупинена дія абзацу четвертого с.1 (в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «е» п.2 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли до набрання чинності цим Законом, який не має зворотної сили і розповсюджується на ті правовідносини, які виникли після 01.01.2006 року, а позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК у 2003 році.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд неправильно керувався ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності», а також про те, що відмовивши відповідачу в задоволенні клопотання про призначення МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, суд порушив принцип змагальності сторін, є безпідставними і висновків суду не спростовують.

У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачено, тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами, не ґрунтуються на законі.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства і не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.