Справа № 22ц-1975/ 2008 р.     Суддя першої інстанції: Селіщева Л.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

УХВАЛА

іменем України

14   жовтня   2008   року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів:     Лівінського I.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Штапенко Ю.Д., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

(далі - ЗАТ КБ «Приватбанк») на   ухвалу   Корабельного   районного   суду   м.   Миколаєва   від   4   липня   2008   року, постановлену за заявою ЗАТ КБ «Приватбанк»  про  видачу  судового  наказу  щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту,

встановила:

В липні 2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 1196 грн. 40 коп. боргу за договором кредиту.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 липня 2008 року в прийнятті заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неправильне застосування суддею норми матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Вислухавши суддю-доповідача та дослідивши вказану заяву й додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви, суддя виходив із того, що заявлена вимога не ґрунтується на правочині. який вчинено у письмовій формі.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України вбачається, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За ч. 2 цієї статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Із заяви та доданих до неї документів вбачається, що 07 серпня 2006 року ОСОБА_2 направила до ЗАТ КБ «Приватбанк» заяву з проханням надати кредит. Банк, в свою чергу, направив їй умови та правила надання банківських послуг, які підписані головою правління.

Таким чином, між сторонами укладено письмовий кредитний договір. Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

Заявник просить  видати судовий  наказу про стягнення  заборгованості  за цим договором та відсотків за користування кредитом.

Отже, в даному випадку відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу, які передбачені ч. 1 ст. 100 ЦПК України.

За такого, колегія суддів вважає, що ухвала судді відповідно до п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що при прийнятті заяви до розгляду потрібно перевіряти відповідність документів, які підтверджують обов'язок боржника перед стягувачем, вимогам ст. 64 ЦПК України, яка встановлює, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Враховуючи, що метою наказного провадження є спрощення і скорочення процедури судового розгляду, то сторони в ньому не викликаються. В зв'язку з чим, документи, які додаються до заяви про видачу судового наказу, повинні подавалися в оригіналі або бути нотаріально посвідчені. Окрім того, на долучені письмові документи поширюються положення ст. ст. 58, 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів.

Відсутність або недостатність документів, що додаються до заяви, або недоліки цих документів, повинні розцінюватися як неналежно оформлена заява. В такому випадку належить, відповідно до положень ч. 1 ст. 101 ЦПК України, застосувати ст. 121 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 липня 2008 року скасувати, а заяву повернути в той же суд для вирішення питання щодо прийняття заяви про видачу судового наказу.

Ухвала оскарженню не підлягає.