Справа №22ц-1860/ 2008 р. Суддя першої інстанції: Старжинсъка О.Є.
Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
УХВАЛА
іменем України
21 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Штапенко Ю.Д.,
за участі прокурора Березіцького B.C., представника позивача ОСОБА_1, розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали цивільної справи
за апеляційною скаргою Вознесенського міськрайонного прокурора на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2008 року
за позовом Вознесенського міськрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньо-економічна фірма «Вікон» (далі - ТОВ «ЗЕФ «Вікон») про визнання трудового договору дійсним,
встановила:
В квітні 2008 року Вознесенський міськрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 до ТОВ «ЗЕФ «Вікон» про визнання трудового договору дійсним.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 9 квітня 2008 року зазначений позов залишено без руху для усунення недоліків. Зокрема, на думку суду, прокурору необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку позовної давності та уточнити зміст позовних вимог, а саме, звернутись з вимогою про визнання нещасного випадку пов'язаного з виробництвом.
Ухвалою того ж суду від 16 квітня 2008 року позов повернуто прокурору, оскільки останній не виконав вказівку суду.
В апеляційній скарзі Вознесенський міськрайонний прокурор, посилаючись на незаконність ухвали вказаного суду від 16 квітня 2008 року, просив її скасувати та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши всі матеріали позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без руху ухвалою від 9 квітня 2008 року, суддя виходив з того, що належним способом захисту прав ОСОБА_3 є не встановлення наявності трудових відносин між позивачем та ТОВ «ЗЕФ «Вікон», а встановлення зв'язку отриманої травми з виробництвом.
Оскільки прокурор не змінив у зазначений спосіб позовні вимоги, суддя повернув позовну заяву за правилами ч. 2 ст. 121 ЦПК України.
Однак, з таким висновком у повній мірі погодитись не можна.
Так, відповідно до ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що реалізації прав ОСОБА_3 на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, перешкоджає відсутність оформлення трудових відносин між позивачем та ТОВ «ЗЕФ «Вікон». Способом порушенного права позивача може бути визнання трудового договору укладеним відповідно до ст. 24 КЗпП України. Уточнити позовні вимоги відповідно до вищеназваної норми прокурор може і у попередньому судовому засіданні.
Саме такий спосіб захисту дасть можливість встановити і інші обставини, необхідні для захисту інтересів позивача, а саме встановлення дати укладення трудового договору, умов роботи та оплати праці.
Отже висновок судді, що позовна заява прокурора має такі недоліки, які перешкоджають відкриттю провадження у справі, не відповідає вимогам норм процесуального права. Тому, застосування суддею наслідків ч. 2 ст. 121 ЦПК України не можна вважати обґрунтованим.
В зв'язку з чим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, на підставі п.3 ст. 312 ЦПК України, з направленням матеріалів позовної заяви в той же суд для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Вознесенського міськрайонного прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2008 року скасувати, а матеріали позовної заяви повернути в той же суд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.