Справа №22ц-1883/2008 р.     Суддя першої інстанції: Савін О. І.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

УХВАЛА

іменем України

30   вересня   2008   року   колегія   суддів   судової  палати   в   цивільних   справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів:     Лівінського І.В., Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання Соколової Н.М., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

(далі - ЗАТ КБ «Приватбанк») на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 червня 2008 року, постановлену за заявою ЗА Т КБ «Приватбанк» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту,

встановила:

В червні 2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 5871 грн. 45 коп. боргу за договором кредиту.

Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 червня 2008 року зазначена заява повернута заявнику без надання строку для усунення недоліків.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неправильне застосування суддею норми матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказне провадження є спрощеним видом цивільного судочинства, а судовий наказ - особливою формою судового рішення. Судовий наказ постановляється на підставі наданих письмових доказів, за скороченою процедурою без виклику сторін. Це, як ніколи, обумовлює щоб додані до заяви документи були від початку достовірними. А оскільки оригінал документу є найдостовірнішим письмовим доказом, то з врахуванням особливостей та швидкоплинності наказного провадження, положень статей 58, 59, 64, 98 ЦПК України, його і слід додавати заявникові на підтвердження обов'язку боржника перед ним.

Що ж до копії боргового документу, наданого заявником, то вона не є належним письмовим доказом, оскільки копія сама потребує надання додаткових документів на підтвердження достовірності, а саме, щодо повноважень особи, яка її завірила, статусу і повноважень організаційної структури, яка поставила на ній свою печатку.

Більше того, якість більшості доданих копій документів взагалі унеможливлює з'ясування їх змісту, а, відповідно, і можливості оцінити усі обставини справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення також має підтверджуватися оригіналами платіжних документів, а не їх копіями.

Відсутність або невідповідність документів, які додаються до заяви, є неналежним оформленням самої заяви, що відповідно ч. 1 ст. 101 ЦПК України є підставою повернення заяви стягувану для усунення недоліків.

За таких обставин, суддя обгрунтовано повернув ЗАТ КБ «Приватбанк» його заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 боргу.

Доводи апелянта про те, що діюче законодавство не передбачає обов'язкової нотаріальної форми засвідчення копій документів, не мають правового значення, оскільки стягувач не надав не тільки такої копії, але і оригіналу письмової угоди. За ч. 2 ст. 64 ЦПК України суд має право вимагати надання оригіналів письмових доказів.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а тому не має підстав для її скасування.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну  скаргу  Закритого  акціонерного  товариства  Комерційний   банк

«Приватбанк» відхилити, а ухвалу судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 червня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.