Справа № 22-ц-543-Ф/09р.
Головуючий у першій інстанції Чулуп О.С.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕС.ПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2009 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І., суддів Іщенка В. І.,
Полянської В. О., при секретарі: Хобот Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Кіровського виробничого управління житлово-комунального господарства, Комунального підприємства «Екосервіс-Кіровське» про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Кіровського виробничого управління житлово-комунального господарства. Комунального підприємства «Екосервіс-Кіровське» про стягнення моральної шкоди у розмірі 80000грн., а у грудні 2008 року збільшила суму стягнення до 150000грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_5, 25 вересня 2007 року біля 10-00 годин, працюючи бульдозеристом Кіровського ВУЖКГ, на території полігону твердих побутових відходів, що розташований за адресою: Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Геройська, 20, виконуючи свої трудові обов'язки на бульдозері, порушуючи вимоги ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п.3. Інструкції по охороні праці №5 Кіровського ВУЖКГ, перед тим як почати рухатися з місця, не переконався в тому, що проїзд вільний, а в зоні роботи бульдозера не має людей, не дав попереджувальний звуковий сигнал, в результаті чого здійснив наїзд на її чоловіка ОСОБА_7, який від отриманих в результаті наїзду травм помер. Позивачка вказує, що в результаті неправомірних дій відповідачів їй завдано моральну шкоду, яка виразилася в тому, що вона втратила близьку людину, батька її двох дітей, одна з яких є неповнолітньою, а друга навчається у інституті, і які на цей час знаходяться на її утриманні. Позивач вказує, що в зв'язку зі смертю чоловіка вона перенесла глибоку психологічну травму, в її сім'ї сталося горе, вона постійно нервує та переживає, їй прийшлося звертатися за лікарською допомогою, фактично змінився уклад життя позивачки, чоловік її був міцним, фізично здоровою людиною, вони з чоловіком вели господарство, основна робота по господарству виконувалася чоловіком, а після смерті чоловіка з господарством справлятися стало важко, вона не може повною мірою матеріально забезпечити себе та своїх дітей.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 12 лютого 2009 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Стягнуто з Кіровського ВУЖКГ на користь ОСОБА_6 80000грн., як компенсацію моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Кіровського ВУЖКГ на користь держави держмито в розмірі 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 15 грн.
ОСОБА_5 не погодився з таким судовим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення змінити, знизивши суму компенсації моральної шкоди в межах 5000-10000грн. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт вказує, що при вирішенні справи, суд, всупереч п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 ( в редакції від 25.05.2001 року №5) «Про судову практику по справах про стягнення моральної (немайнової) шкоди», не врахував, що позивачка не надала достатніх доказів, чим вона мотивувала розмір заподіяної моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз зібраних по справи доказів дає підстави суду вважати, що спричинена позивачу моральна шкода була завдана спричиненням смерті чоловіку позивача, тобто в результаті неправомірних дій ОСОБА_5, який перебував на момент заподіяння шкоди в трудових відносинах з відповідачем Кіровське ВУЖКГ, і яке повинно, згідно ст.1172 Цивільного кодексу України, відповідати за шкоду завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд прийняв до уваги те, що шкода завдана смертю близької позивачу особи, тривалістю необхідних зусиль для відновлення здоров'я позивача, суд вважав, що зміни ці носять особливий характер, тривають достатньо значний період часу. Одночасно суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважав за можливе позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.2 зазначеної статті та пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч.4 ст. 23 Цивільного кодексу України та положень п. 10 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Кіровського районного суду АР Крим від 22.01.2008 року, ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.272 ч.2 КК України і призначено покарання, яким встановлено, що він 25.09.2007 року біля 10 годин, працюючи бульдозеристом Кіровського виробничого управління житлово-комунального господарства на території полігону твердих побутових відходів, що розташований за адресою: Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Геройська, 20, виконуючи свої трудові обов'язки за допомогою бульдозера, порушуючи ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п.3. Інструкції по охороні праці №5 Кіровського ВУЖКГ, перед тим як почати рухатися з місця, не переконався в тому, що проїзд вільний, а в зоні роботи бульдозера не має людей, не дав попереджувальний звуковий сигнал, в результаті чого здійснив наїзд на ОСОБА_7, який в результаті наїзду отримав тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з його смертю (а.с.9-11). З довідки №48 від 01.12.2008 року вбачається, що с~аном на
26.09.2007 року гусеничний бульдозер ДЗ-42 на базі трактора ДТ-75, належний КП «Кіровське ВУЖКГ» смт. Кіровське, в Кіровській державній інспекції по нагляду за технічним станом машин і обладнання зареєстрований не був, відповідно технічний огляд не проходив(а.с.35). З виписки із амбулаторної карти ОСОБА_6 вбачається, що лікарями у неї вставлено діагноз: невроз тревоги, що виник у зв'язку з; смертю чоловіка.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив особу, з якої моральна шкода на користь позивача має бути стягнута, і визначаючи розмір стягнення врахував вимоги матеріального права, зокрема, п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, яким встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості при встановленні розміру стягнення в відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного ним рішення не вбачається.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року, відхилити.
Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.