Справа № 11-178/10 Головуючий в 1 інстанції Корецька В.В.
ч. 3 ст. 185 ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 23 квітня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Хлапук Л. І.,
суддів – Силки Г. І., Опейди В. О.,
з участю прокурора – Смолюка Б. С.,
засудженого – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ківерцівського районного суду від 22 лютого 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Мительне Ківерцівського району, жителя АДРЕСА_1, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, судимого вироком Луцького міськрайонного суду від 3.09.2009 року за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України на 2(два) роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2(два) роки ,-
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі на строк 5(п’ять) років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 3.09.2009 року, і остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 6(шість) років.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 5 листопада 2009 року.
Стягнуто із ОСОБА_2 в доход держави судові витрати в сумі 670,91 грн. за проведення судових експертиз.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ВАТ «Хліб» у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 864 грн., на користь потерпілого ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди в сумі 9000 грн.
Вироком вирішено долю речових доказів,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 5 листопада 2009 року близько 2 год., знаходячись по вул. Замковій в смт. Олика Ківерцівського району, з метою викрадення майна, зірвавши замок з вхідних дверей кіоску, який належить ВАТ «Хліб», проник в дане приміщення, звідки таємно викрав металевий ящик, в якому знаходились гроші в сумі 864 грн.
Крім того, він, в стані алкогольного сп’яніння 15 жовтня 2009 року о 22 год., перебуваючи на подвір’ї будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту, ударив ножем в ділянку грудної клітки ОСОБА_4, заподіявши останньому умисні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани передньої стінки грудної клітки в другому міжреберї, які згідно висновку судово-медичної експертизи є небезпечними для життя в момент їх спричинення.
В апеляції на вирок суду засуджений ОСОБА_2 вказує, що досудове слідство було проведено не об’єктивно в результаті чого його дії невірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України. Вважає, що він потерпілому тяжке тілесне ушкодження заподіяв з необережності. Просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України, виключити з обвинувачення обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння так, як ця обставина вмінена йому судом безпідставно та з врахуванням пом’якшуючих обставин призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора, який заперечив апеляцію, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні повторного, таємного викрадення майна з проникненням у приміщення кіоску відкритого акціонерного товариства « Хліб» та в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя у момент заподіяння потерпілому ОСОБА_4 відповідає доказам зібраним по справі, яким суд дав належну оцінку.
Вчинення ОСОБА_2, повторного таємного викрадення майна, з проникненням у приміщення ВАТ « Хліб», крім його показань підтверджується іншими доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_5, яка підтвердила, що прийшовши вранці 5 листопада 2009 року виявила відчинений замок на ларьку та зникнення металевого ящика з 864 гривнями. Дані показання об’єктивно узгоджуються з іншими доказами, а саме протоколом відтворення обстановки і обставини з ОСОБА_2, протоколом огляду місця події ( а. с.13 – 15), протоколами огляду речових доказів - замком, який був вилучений біля ларька та металевим ящиком, який в пошкодженому вигляді з розмінною монетою був вилучений з річки Путилівка в місці вказаному засудженим ( а. с. 63,64, 67 – 69 ). Вчинення цього злочину по суті не оспорюється в апеляції і самим ОСОБА_2
Посилання засудженого в апеляції на те, що досудове слідство проведено не повно і не об’єктивно та те, що потерпілому ОСОБА_4, тяжкі тілесні ушкодження він заподіяв з необережності є безпідставними, оскільки вони спростовуються сукупністю наявних доказів досліджених судом.
Як показав потерпілий ОСОБА_4, що коли він із ОСОБА_6 15 жовтня 2009 року біля 22 години прийшли до будинку ОСОБА_7, що по АДРЕСА_2, щоб забрати своїх сестер, двері їм відчинив ОСОБА_2, який був у стані алкогольного сп’яніння. Між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 виник конфлікт під час якого, останній вийняв ножа і став ним розмахувати. На його зауваження ОСОБА_2 наніс йому удар у праву частину грудної клітки.
Аналогічні показання щодо часу, місця та обставин заподіяння ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, дав свідок ОСОБА_6 ( а. с. 197).
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили, що вийшовши з будинку побачили ОСОБА_2, який знаходився перед входом у будинок та ОСОБА_4, у якого з грудей йшла кров.
Об’єктивність показань потерпілого та свідків підтверджується висновком судово - медичної експертизи, яким встановлено, що у ОСОБА_4 виявлено проникаючу колото – різану рану передньої стінки грудної клітки справа, поранення правої легені, гемопневмоторакс справа. Дані тілесні ушкодження утворились від удару вістрям колючо – ріжучого знаряддя і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для життя в момент їх спричинення ( а. с. 108, 109).
Даний висновок у судовому засіданні підтвердив експерт ОСОБА_11 показавши, що глибина поранення отриманого ОСОБА_12 характерна для нанесення цілеспрямованого удару ( а.с. 204).
Про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ножем потерпілому ОСОБА_4 не заперечував і сам засуджений ОСОБА_2
Про те, що потерпілому було заподіяно умисне тяжке тілесне ушкодження, а не обережне, свідчить знаряддя, глибина поранення та направленість удару.
Вищенаведеними доказами спростовуються посилання засудженого в апеляції про те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому він заподіяв з необережності.
Висновки суду про знаходження ОСОБА_2 у стані алкогольного сп’яніння, при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_4 підтвердженні показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_6 про те, що коли ОСОБА_2 вийшов з будинку був у стані алкогольного сп’яніння, від нього було чути запах спиртного.
За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 знаходячись у стані алкогольного сп’яніння заподіяв ОСОБА_4 умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент його спричинення та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.121 КК України.
Правильно судом кваліфіковано дії ОСОБА_2 і за ч.3 ст.185 КК України.
При перегляді справи не встановлено, що досудове чи судове слідство було проведено не повно і не об’єктивно, на що посилається в апеляції засуджений.
З урахуванням обтяжуючої покарання обставини, ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, які відносяться до тяжких та особи засудженого, який злочини вчинив під час відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляції в частині призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, в тому числі і з урахуванням пом’якшуючих обставин на які останній вказує в апеляції, і є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 22 лютого 2010 року щодо нього – без зміни.
Головуючий / підпис/ Л.І. Хлапук
Судді / підписи/ Г.І. Силка, В.О. Опейда
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області Г. І. Силка