АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-608/2008 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія ст. 286 ч.2 КК     Зінченко М.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко І.К.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18  листопада  2008  року     колегія  суддів  судової палати  в  кримінальних  справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Охріменка І.К.

суддів     Суходольського М.І., Єльцова В.О.

за участю прокурора     Свищ Л.А.

засудженого     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією та доповненням до неї помічника прокурора Катеринопільського району Скляр О.В. на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 07.07.2008 року, яким

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з серед-ною освітою, працюючий вантажником ПП «ОСОБА_1», проживаючий в АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимий

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та покладено на нього обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь Катеринопільської районної лікарні 2497 грн.34 крп. та за проведення судової експертизи на користь держави 300 грн.48 коп.

Вирішена доля речових доказів по справі, відповідно до вимог ст.81 КПК України,-

встановила:

Згідно вироку, ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 18.12.2007 року близько 23 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул..Жовтневій в смт.Єрки Катеринопільського району Черкаської області, в порушення вимог п.п.10.1, 11.2, 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху України, не справившись з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху та виявивши необережність до конкретної дорожньої обстановки, не забезпечив безпеки руху і здійснив наїзд на транспортний засіб скутер-мопед «Шторм-50» під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку по правій обочині, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів 6,7 ребер зліва, крововиливу і садна лівого стегна, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а пасажир мопеда ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому внутрішнього мищелка правого стегна з розчавленням м'яких тканин і пошкодженням зв'язки наколінника, відкритого перелому кісток лівої гомілки в середній третині зі зміщенням відламків та забійної рани верхньої і середньої третини стопи.

В своїй апеляції та доповненні до неї прокурор, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненому ним злочині та правильності кваліфікації скоєного, просить скасувати вказаний вирок та постановити новий з призначенням засудженому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки та з позбавленням його права керування транспортними засобами терміном на три роки, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання внаслідок його м'якості. В обгрунтування своєї апеляції прокурор посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання не врахував того, що потерпілим по справі спричинені середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, що засуджений ніде не працює, раніше судимий, вину в скоєному не визнав та не розкаявся, не відшкодував збитки потерпілим та Катеринопільській центральній районній лікарні, не врахував думку потерпілих щодо призначення ОСОБА_3 покарання. Крім того, апелянт, разом з тим, вказує на те, що засуджений характеризується позитивно та, що суд послався на єдину підставу звільнення його від відбування покарання, а саме що злочином завдано матеріальних і моральних збитків потерпілим, а тому ОСОБА_3 в умовах ізоляції від суспільства не зможе відшкодувати ці збитки, а тому зазначені висновки суду не відповідають вимогам ст.75 КК України. Крім того, в своєму доповненні до апеляції помічник прокурора просить виключити з вироку посилання суду на таку кваліфікуючу ознаку, як порушення ОСОБА_3 правил експлуатації транспорту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, підтримавшої апеляцію з її доповненнями, пояснення засудженого ОСОБА_3, вважаючого вирок законним та обгрунтованим, який просить залишити без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції з її доповненням, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчинені ним порушень правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку і які не оспорюються в апеляції.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно, а при призначенні йому покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є необережним, дані про особу засудженого, які характеризують його з позитивного боку, який займається суспільно корисною працею, добровільно відшкодував потерпілим завдані їм матеріальні збитки ( а.с.140-142), а надані в апеляційний суд довідки свідчать про те, що на його утриманні знаходиться син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Зазначене свідчить про те, що покарання, яке призначене засудженому є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

При таких обставинах доводи апеляції прокурора, щодо необхідності відбування покарання ОСОБА_3 лише в умовах ізоляції його від суспільства в місцях позбавлення волі є безпідставним.

Крім того, ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.89 КК України є не судимим, працює вантажником у приватного підприємця, як зазначено вище відшкодував потерпілим матеріальні збитки, а тому посилання апелянта на те, що засуджений є раніше судимим, ніде не працює, не відшкодував матеріальні збитки потерпілим не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано, відповідно до вимог ст.75 КК України, звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Крім того в тексті вироку немає посилання суду на те, що єдиною підставою звільнення засудженого від покарання, є те, що злочином завдано матеріальних і моральних збитків потерпілим, які під час судового розгляду справи не заявили цивільний позов, а тому ОСОБА_3 в умовах ізоляції не може відшкодувати збитки, на що посилається в своїй апеляції помічник прокурора, тобто в цій частині доводи апелянта є надуманими.

Разом з тим, доводи апелянта про необхідність виключення з вироку посилання суду про кваліфікацію дій ОСОБА_3, як порушення ним правил експлуатації транспорту, є обгрунтованим, так як органом досудового слідства не ставилося у вину засудженому таке обвинувачення, а суд крім того, не зазначив у вироку, в чому ж проявилося порушення ОСОБА_3 правил експлуатації транспорту, що потягло за собою спричинення потерпілим вказаних вище тілесних ушкоджень. Необхідно при цьому зазначити, що орган досудового слідства при кваліфікації дій ОСОБА_3 припустився аналогічної помилки.( а.с.122, 123,152).

Враховуючи наведене, апеляція та доповнення до неї помічника прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляцію та доповнення до неї помічника прокурора Катеринопільського району Черкаської області Скляр О.В. задоволити частково.

Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 7 липня 2008 року відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без змін.

Відповідно до ст.365 КПК України виключити із вказаного вироку посилання суду щодо необхідності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3, як порушення ним правил експлуатації транспорту, як зайве.